Постанова

від 27.02.2014 по справі 826/20720/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2014 року 14:45 № 826/20720/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газтехнікамонтаж» доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проскасування постанови і зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача - Лавровська Н.Н.,

від відповідача - Бездоля Ю.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтехнікамонтаж» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Газтехнікамонтаж») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Диких Олени Василівни та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі по тексту - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними дій та рішень при розгляді справ щодо позивача, а також скасування постанови №3-0702/1 від 07 лютого 2013 року про стягнення штрафу у розмірі 103230,00 грн. та постанови про арешт коштів боржників від 05 грудня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 09 січня 2014 року.

У судове засідання 09 січня 2014 року представники сторін не з'явились, причини неявки суду не повідомили, що в силу присів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 27 січня 2014 року.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2014 року роз'єднано та виділено в окрема провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехнікамонтаж» до Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Диких Олени Василівни про визнання протиправними дій та рішень при розгляді справи щодо позивача, скасування постанови про арешт коштів боржника від 05 грудня 2013 року ВП №40060202. Виділені в окреме провадження позовні вимоги передано на повторний розподіл автоматизованою системою документообігу.

У судове засідання 27 січня 2014 року з'явились представники сторін. Представником позивача подано уточнений адміністративний позов, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 11 лютого 2014 року для надання представнику відповідача часу підготувати письмові заперечення проти позову.

У судовому засіданні 11 лютого 2014 року представником позивача знову подано заяву про уточнення позовних вимог, за результатами ознайомлення з якою, суд зобов'язав представника позивача уточнити вимоги, викладені у пункті 6 зазначеної заяви та оголосив перерву в розгляді справи до 18 лютого 2014 року.

У судове засідання 18 лютого 2014 року з'явився представник відповідача, представник позивача до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Зазначене стало підставою для відкладення розгляду справи на 24 лютого 2014 року.

18 лютого 2014 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій ТОВ «Газтехнікамонтаж» просить суд:

- скасувати постанову №3-0702/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 лютого 2013 року;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення (винести постанову) про закриття справи щодо ТОВ «Газтехнікамонтаж».

У судовому засіданні 24 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги, викладені у заяві про зміну (уточнення) позовних вимог від 17 лютого 2014 року, підтримав та просив їх задовольнити. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27 лютого 2014 року.

В судовому засіданні, призначеному на 27 лютого 2014 року, представник позивача наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, на підставі звернення Ірпінського міського голови №01-16/175 від 15 січня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівельних робіт гр. ОСОБА_4 на об'єкті будівництва газопроводу середнього тиску в м. Ірпені, вул. Д. Попова, 8-го Березня та вул. Грибоєдова Київської області, за наслідками якої складено Акт перевірки від 24 січня 2013 року (далі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що за вказаною адресою будівельні роботи виконує ТОВ «Газтехнікамонтаж». Робітники та будівельна техніка наявні, відповідальні особи відсутні. Документів, які надають право на виконання будівельних робіт з будівництва газопроводу середнього тиску до офісної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 не надано, що є порушенням вимог статей 29, 31 та 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Виявлення зазначених порушень стало підставою для складення протоколу №1-Л-З-3001/102 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24 січня 2013 року та винесення постанови №3-0702/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 лютого 2013 року, якою на позивача накладено стягнення за вчинене правопорушення у вигляд штрафу у розмірі 103230,00 грн., передбачене абзацом 3 пункту 4 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, ТОВ «Газтехнікапонтаж» звернулось з відповідним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що позивачем строки, визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не порушені.

Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк оскарження до суду постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, визначений статтею 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і становить 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що про винесення оскаржуваної постанови №3-0702/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 лютого 2013 року, ТОВ «Газтехнікамонтаж» стало відомо лише 24 грудня 2013 року у зв'язку з проведенням державною виконавчою службою дій щодо примусового виконання зазначеної постанови, а відповідачем не надано доказів направлення позивачу оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку звернення до суду з відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішень суб'єкта владних повноважень, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно приписів Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 08 квітня 2011 року №439, остання відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Для виконання покладених на неї завдань Інспекція має право в установленому порядку:

- видавати обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

- складати акти перевірок у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства;

- складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства.

Отже, наведеними правовими нормами закріплено право відповідача проводити перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил та, за їх наслідками, виносити обов'язкові для виконання приписи, а також постанови про накладення стягнень за допущені правопорушення.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю врегульований положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (далі по тексту - Порядок №553).

Пунктом 7 названого Порядку визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;

перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Посилаючись на дотримання наведених положень чинного законодавства України відповідач зазначив, що позапланову перевірку позивача було проведено на підставі звернення Ірпінського міського голови №01-16/175, яке надійшло до Інспекції 16 січня 2013 року.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, що зазначений лист датований 15 липня 2013 року, що ставить під сумнів наявність у відповідача підстав для проведення контрольного заходу відносно позивача.

У той же, відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на те, що предметом оскарження в суді є лише постанова №3-0702/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд відповідним діям Інспекції правової оцінки в рамках даної справи не дає.

Щодо допущення позивачем порушень, виявлених під час перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки контролюючим суб'єктом виявлено, що на вулицях Д. Попова, 8-го Березня та Грибоєдова в м. Ірпені позивачем виконуються роботи з будівництва газопроводу середнього тиску до офісної будівлі за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку з ненаданням документів, які дають право на виконання будівельних робіт, головний державний інспектор дійшов висновку про порушення суб'єктом містобудування вимог статей 29, 31 та 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також за наслідками виявлення зазначеного порушення, 24 січня 2014 року головним державним інспектором складено протокол №1-Л-З-3001/102 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому зазначено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 07 лютого 2013 року о 14 годині у приміщенні Інспекції.

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 07 лютого 2013 року першим заступником начальника Інспекції винесено постанову №3-0705/1, якою за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», на позивача накладено штраф у розмірі 103230,00 грн.

Так, зі змісту названої правової норми вбачається, що суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Спростовуючи правомірність та обґрунтованість накладення зазначеного стягнення позивач надав суду копії наступних документів:

- договору підряду №20/11 від 22 листопада 2012 року, укладеного між фізичною особо ОСОБА_4 та ТОВ «Газтехнікамонтаж»;

- додаткової угоди №1 до договору підряду №20/11 від 20 листопада 2012 року;

- розрахунку договірної ціни на будівництво газопостачання топкової торгівельно-відпочивального комплексу по АДРЕСА_2;

- локального кошторису №6-1-1 на газопостачання топкової торгівельно-відпочивального комплексу по АДРЕСА_2;

- акту №1 приймання виконання будівельних робіт за 01 - 06 квітня 2013 року;

- витягу з проекту на газопостачання топкової торгівельно-відпочивального комплексу по АДРЕСА_2 щодо робіт, які виконував позивач;

- договору підряду №10/12 від 10 грудня 2012 року;

- акту приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за договором підряду №10/12 від 10 грудня 2012 року.

Зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що позивачем виконувались роботи з проектування системи газопостачання топкової торгівельно-відпочивального комплексу по АДРЕСА_2, що підтверджується договором підряду №10/12 від 10 грудня 2012 року, а також будівельні роботи з будівництва газопостачання топкової, що підтверджується договором підряду №20/11 від 22 листопада 2012 року з урахуванням додаткової угоди №1 від 10 січня 2013 року.

Крім того, під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених у акті перевірки обставин, а саме здійснення позивачем будівельних робіт з будівництва газопроводу, які зафіксовані на фотознімках, приєднаних до акту.

Посилання відповідача на лист Ірпінського міського голови №01-16/175 як доказ допущення позивачем порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд до уваги не приймає, оскільки його дата - 15 липня 2013 року не відповідає датам, зазначеним у первинній документації, в якій зафіксовано виконання позивачем певних робіт в грудні 2012 року та квітні 2013 року, так само як і даті проведення перевірки - 24 січня 2013 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення у зв'язку з не доведенням відповідачем під час розгляду справи допущення позивачем порушень, за які оскаржуваною постановою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу.

Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача прийняти рішення про закриття справи щодо позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» та постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року №244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», розгляд питань про притягнення до відповідальності суб'єктів містобудування, які виконують будівельні роботи, за вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності віднесено до виключної компетенції посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження названого органу у відповідних правовідносинах.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №3-0702/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 лютого 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (03680, м. Київ, вул. І. Клименка, 5/2, код ЄДРПОУ 37783182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехнікамонтаж» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 43, кв. 76, код ЄДРПОУ 35872377) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 (двісті шість) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко