Рішення

від 27.02.2014 по справі 190/87/14-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/87/14-ц

Провадження 2/190/116/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 лютого 2014 року м. П'ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Легкошерст Ю.В.,

при секретарі Гук С.Р.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Куценко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Комунар» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Комунар» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7,750 га, що розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 15.05.2009 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди землі, згідно якого він передав відповідачеві у строкове плате користування вказану земельну ділянку строком на 20 років.

Відповідно до умов договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату в розмірі 1950 грн. на рік без урахування індексів інфляції, з урахуванням опадаткування доходу та орендна плата повинна вноситися орендарем від 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Вважає, що договір оренди, укладений між ним та ТОВ агрофірма «Комунар» є недійсним, оскільки він не містить такої істотної умови, як «індексація орендної плати», не визначена форма платежу, є неконкретним строк виплати орендної плати. Крім того, в договорі взагалі відсутні посилання на умови збереження відповідачем стану об'єкта, до договору не додані документи, які є невід'ємною частиною договору оренди.

Тому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 15.05.2009 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Комунар» та зобов'язати відповідача повернути йому вказану земельну ділянку.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві та пояснили, що ОСОБА_4 є неграмотною людиною та в силу свого похилого віку при підписанні договору оренди не розумів, що укладає договір на вкрай невигідних для нього умовах. Вважають, що відсутність усіх істотних умов в договорі оренди суперечить вимогам чинного законодавства, а тому такий договір просять визнати недійсним.

Представник відповідача ТОВ агрофірма «Комунар» Куценко М.О. в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що між ними та ОСОБА_4 дійсно 15.05.2009 року був укладений договір оренди, який зареєстрований в Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК». Вказаний договір містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в зв'язку з чим вимоги позивача вважають необгрунтованими. Крім того позивачем не наведено жодних обставин, яким чином умови вказаного договору порушують його права. Також в задоволенні позову просила відмовити через пропущення позивачем строку позовної давності зверення до суду.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факи та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_4 на праві власності належить земельна діялнка площею 7.750 га, що розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії II-ДП № 050852 /а.с.9/.

15.05.2009 року між позивачем ОСОБА_4 та ТОВ агрофірма «Комунар» в письмовій формі укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_4 передав ТОВ агрофірма «Комунар» в строкове платне користувння належну йому земельну ділянку строком на 20 років /а.с.5-6/

Даний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованим у Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» 15.05.2009 року за № 040913801614, про що мається відповідний запис в договорі /а.с. 5-6/.

Передачу земельної ділянки, якою користується відповідач ТОВ агрофірма «Комунар» здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду, копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.7/.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про оренду землі " укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (далі -Закон) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренд; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається з оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передач; земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення -сторони, яка несе ризик випадковою: пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини: відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди, а згідно ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі, до нового власника земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди.

Як вбачається із заявлених позовних вимог ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з підстав відсутності у ньому істотних умов договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , а саме відсутня «індексація орендної плати», не визначена форма платежу, не конкретизований строк виплати орендної плати, відсутні умови збереження стану об'єкта оренди.

Разом з тим, у п. 8 спірного Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 1950 грн. або за бажанням орендодавця в натуральній формі. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: від 01 серпня до 31 грудня кожного року, з урахуванням оподаткування вищеназваного доходу, згідно діючого законодавства.

Тобто між ОСОБА_4 та ТОВ агрофірма «Комунар» було досягнуто згоди, що обчислення розміру орендної плати буде здійснюватися без урахування індексу інфляції, визначена форма орендно плати (грошова, а за бажанням орендодавця - натуральна), встановлені строки виплати орендної плати ( з 01 серпня по 31 грудня кожного року).

Крім того, п. 11 вказаного Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом законом.

Тобто в договорі закладена можливість застосування механізму перегляду орендної плати (підвищення доходу орендодавця).

Разом з тим, в п. 14 спірного Договору визначені умови збереження стану об'єкта оренди: орендар несе відповідальність за збереження об'єкта, а в п. 17 зазначеного договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку після збору врожаю у не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Тобто, зі змісту договору вбачається, що сторони визначились з умовами збереження стану об'єкта, а саме - орендованої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94ц13 відповідно до якої «виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав».

Тобто, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Між тим, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору оренди ОСОБА_4 не навів і в судовому засіданні представники позивача не довели, чим саме порушено його право у зв'язку з відсутністю в договорі оренди зазначених умов, чи дійсно цим порушуються права і в чому саме полягає порушення його законних прав, а також їх істотності.

Що ж стосується вимоги представника відповідача ОСОБА_3 про відмову в задоволенні позову через пропущення строку позовної давності суд зазначає наступнє.

Так, у відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно із роз'ясненнями наданими у абзаці 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків коли позов не доведено, що є самостійною підстваою для цього.

Виходячи із вказаних положень наявність підстав для відмови у заявленому позову через безпідставність заявлених вимог виключає необхідність відмови у позові через пропущення строку позовної давності.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що договір оренди містить усі істотні умови, а також враховуючи те, що за результатами розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 15, 638 ЦК України, відповідно до ст. 15, 21, 32 Закону України «Про оренду землі» та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Комунар» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через П"ятихатський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2014 року.

Головуючий - суддя Ю.В.Легкошерст