Ухвала

від 17.04.2014 по справі 190/87/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3744/14 Справа № 190/87/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Легкошерст Ю. В. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Кочкової Н.О., Слоквенка Г.П.

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Комунар" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Комунар» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7,750 га, що розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 15.05.2009 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди землі, згідно якого він передав відповідачеві у строкове плате користування вказану земельну ділянку строком на 20 років.

Відповідно до умов договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату в розмірі 1950 грн. на рік без урахування індексів інфляції, з урахуванням опадаткування доходу та орендна плата повинна вноситися орендарем від 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Вважав, що договір оренди, укладений між ним та ТОВ агрофірма «Комунар» є недійсним, оскільки він не містить такої істотної умови, як «індексація орендної плати», не визначена форма платежу, є неконкретним строк виплати орендної плати. Крім того, в договорі взагалі відсутні посилання на умови збереження відповідачем стану об'єкта, до договору не додані документи, які є невід'ємною частиною договору оренди.

Тому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 15.05.2009 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Комунар» та зобов'язати відповідача повернути йому вказану земельну ділянку.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю вимог.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки містить усі істотні умови, а також враховуючи те, що за результатами розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а наявність підстав для відмови у заявленому позову через безпідставність заявлених вимог виключає необхідність відмови у позові через пропущення строку позовної давності, про застосування якого, у судовому засіданні прохала представник відповідача.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди, а згідно ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі, до нового власника земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди.

Разом з тим, у п. 8 спірного Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 1950 грн. або за бажанням орендодавця в натуральній формі. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: від 01 серпня до 31 грудня кожного року, з урахуванням оподаткування вищеназваного доходу, згідно діючого законодавства.

Тобто, як правильно зазначив місцевий суд, між ОСОБА_2 та ТОВ агрофірма «Комунар» було досягнуто згоди, що обчислення розміру орендної плати буде здійснюватися без урахування індексу інфляції, визначена форма орендно плати (грошова, а за бажанням орендодавця - натуральна), встановлені строки виплати орендної плати ( з 01 серпня по 31 грудня кожного року).

Крім того, п. 11 вказаного Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом законом.

Тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в договорі закладена можливість застосування механізму перегляду орендної плати (підвищення доходу орендодавця).

Як вбачається з матеріалів справи, в п. 14 спірного Договору визначені умови збереження стану об'єкта оренди: орендар несе відповідальність за збереження об'єкта, а в п. 17 зазначеного договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку після збору врожаю у не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Тобто, зі змісту договору вбачається, що сторони визначились з умовами збереження стану об'єкта, а саме - орендованої земельної ділянки.

За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки, в основному, зводяться лише до цитування норм діючого законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Доводи апеляційної скарги про порушення прав та інтересів позивача внаслідок позбавлення можливості позивачу самостійно використовувати та обробляти власну земельну ділянку, протирічать п.7,17,25,33,34 договору оренди земельної ділянки та ст. 526 ЦК, ч. 2 ст. 651 ЦК України, тому не можуть бути взяті до уваги, а доводи про те, що договір між банком та відповідачем укладений на необмежений проміжок часу - протирічать ст. 252 ЦК України і спростовуються договором (а.с.6), у якому зазначено дата погашення кредиту: 23 серпня 2007 року.

Посилання апелянта на несправедливий розмір орендної плати за землю, та невідповідність договору типовій формі, спростовуються матеріалами справи, зокрема договором оренди від 15.05. 2009 року (а.с.5-6), під час укладання якого позивач не пред'явив до відповідача вимог щодо зміни умов, розміру орендної плати, порядку та строків її сплати чи недійсності укладення договору. Зазначені умови договору є суттєвими і оговорені (погоджені сторонами) в самому договорі. Крім того, судом встановлено, що при підписанні кредитного договору, сторонам було відомо яку суму і у якій грошовій одиниці відповідач повинен вносити в рахунок сплати оренди. Тобто, при підписанні договору оренди позивач усвідомлював всі наслідки його укладання.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: