Постанова

від 24.02.2014 по справі 901/3300/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 901/3300/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Калабська С.В., представник, довіреність № 112 від 07.02.2014;

відповідача - не з`явився, Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро",

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 03 грудня 2013 року у справі № 901/3300/13

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства (вул. Промислова, 11-А, Саки, 96500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро" (вул. Московська, 7, Котельникове, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97034)

про стягнення 2987868,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сакське міжрайонне управління водного господарства звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення 2987868,54 грн. за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором про надання послуг з постачання дніпровської води в частині повної та своєчасної сплати наданих послуг, у зв'язку з чим за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 03 грудня 2013 року у справі № 901/3300/13 позовна заява Сакського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 2987868,54 грн. задоволена.

Своє рішення суд обгрунтовує тим, що відповідачем порушені обов`язки щодо здійснення розрахунків за надані послуги, тому стягнення з відповідача суми основної заборгованості та нарахованої на неї суми штрафних санкцій є правомірним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять змінити зазначене рішення суду:

- стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 1804306,04 грн.;

- в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 1050000,00 грн. провадження по справі припинити;

- в іншій частині рішення залишити без змін.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем у період з 07.11.2013 по 25.11.2013 частково була погашена сума заборгованості за договором в розмірі 800000,00 грн. Відповідач також звертає увагу на те, що ним після винесення рішенням судом першої інстанції також було частково погашено заборгованість. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1804306,04 грн. та викликана форс-мажорними обставинами.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2014 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Голика В.С., Черткової І.В. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 24 лютого 2014 року суддю Голика В.С. замінено на суддю Гоголя Ю.М., розгляд справи почато спочатку.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги не заперечував та зазначив, що відповідачем частково погашена основна сума заборгованості в розмірі 1150000,00 грн. (з урахуванням всіх проплат, в т.ч. у грудні 2013 року).

Відповідач в судове засідання 24.02.2014 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи судовою колегією розглянуто та визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність обставин, які встановлені статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Крім того, розгляд справи вже відкладався за клопотання відповідача ухвалою суду від 03.02.2014.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

08 травня 2013 року між Сакським міжрайонним управлінням водного господарства (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс - Агро" (замовник) укладений договір №116 про надання послуг з подачі дніпровської води (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується забезпечити подачу води з точок водовиділу на міжгосподарській меліоративній мережі у внутрішньогосподарську меліоративну мережу замовника для поливу сільськогосподарських культур на умовах даного Договору у разі відсутності заборгованості за послуги з подачі води та використаної електроенергії за попередні роки, а замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості послуг з подачі води та використаної електроенергії на умовах цього Договору (а.с. 6).

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок обліку води, відповідно до якого ведення обліку об'єму поданої води здійснюється засобами обліку.

Факт надання послуг підтверджується актом подачі-приймання об'ємів води та звірки об'ємів використаної електроенергії на насосній станції №№ 368, 367, 373, який складається постачальником та надається замовнику (п.3.4 Договору).

Розділом 4 Договору встановлений порядок розрахунків за надані послуги, відповідно до якого розрахунки здійснюються до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.3 Договору).

Підставою для розрахунку за фактично надані замовнику об'єми води на полив земель, що зрошуються, є виставлений постачальником рахунок на оплату за послуги з подачі води та спожиту електроенергію на її подачу, акт подачі-прийому об'ємів води, акт звірки об'ємів спожитої електроенергії за насосними станціями №№ 368, 367, 373, згідно діючого на період розрахунків тарифу за 1 кВт/час електроенергії, до встановленого НКРЕ порядку (п. 4.4 Договору).

Відповідно до Розділу 8 Договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за умовами даного Договору.

Протоколом узгодження цін на комплекс робіт, пов'язаних з подачею води на полив сторонами встановлено, зокрема, вартість для планового водокористування, яка складає 0,30 грн. за 1 м куб. води (а.с. 7).

Позивачем взяті на себе зобов'язання за Договором виконувались належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи акти подачі-прийому води та акти звірки розрахунків за спожиту електроенергію (а.с. 9-10, 12-13, 15,17, 44, 59).

Проте відповідач зобов'язання щодо оплати за надані послуги виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 2854306,04 грн.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії про оплату суми боргу за надані послуги та спожиту електроенергію, які залишені відповідачем без реагування.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду повинно бути змінено, виходячи з наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з подачі дніпровської води № 116 від 08 травня 2013 року.

Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання позивачем зобов`язання за Договором підтверджується належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами (акти подачі-прийому води).

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг встановлений судом, відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Порядок розрахунків за надані послуги встановлений п. 4.3 Договору № 116 від 08.05.2013, відповідно до якого невиконання відповідачем цього порядку було підставою для стягнення основного боргу в розмірі 2854306,04 грн. судом першої інстанції.

Однак, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем були надані докази (копії платіжних доручень № 95 від 25.10.2013, № 127 від 29.10.2013, № 207 від 07.11.2013, № 301 від 12.11.2013, № 352 від 22.11.2013, № 378 від 03.12.2013 та № 393 від 06.12.2013) погашення основної заборгованості в період розгляду спору судами першої та апеляційної інстанції на загальну суму 1050000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив часткове погашення заборгованості відповідачем та зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.02.2014 складає 1704306,04 грн. (з урахуванням останньої проплати відповідача в розмірі 100000,00 грн.

У відповідності до вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з погашення відповідачем заборгованості в сумі 1150000,00 грн., яка відбулася в період розгляду спору судом першої та перегляду рішення в апеляційному порядку, провадження по справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 39659,77 грн., судова колегія зазначає, що господарський суд першої інстанції вірно послався на приписи статей 549, 610 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та застосував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України з врахуванням домовленостей сторін, викладених у пункті 4.3 Договору від 08 травня 2013 року.

Беручи до уваги, що санкція у вигляді пені та штрафу передбачена умовами укладеного між сторонами Договору і що її розмір, який заявлений позивачем до стягнення, є меншим, ніж встановлений діючим законодавством, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 39659,77 грн. та штрафу в розмірі 93902,73 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції саме в такому розмірі, який заявлений позивачем (з урахування зменшення розміру позовних вимог). Розрахунки перевірені судовою колегією та є вірними.

Відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, які викликані несприятливими погодними умовами.

Судова колегія зазначає, що, по-перше, вони відбулися значно раніше періоду надання послуг відповідачу.

По-друге, вони не пов`язані з виконанням сторонами умов Договору про надання послуг з подачі дніпровської води № 116 від 08 травня 2013 року.

По-третє, відповідач суму основного боргу визнає.

По-четверте, в частині штрафних санкцій в апеляційній скарзі відповідач рішення суду просить залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право змінити рішення.

Судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для зміни рішення та задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія вважає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, оскільки погашення заборгованості здійснено відповідачем після порушення провадження по справі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачена сума судового збору (враховуючи зменшення розміру позовних вимог) підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року у справі №901/3300/13 змінити. В частині стягнення 1150000,00 грн. провадження по справі припинити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс - Агро" (97034, АР Крим, Красногвардійський район, с. Котельникове, вул. Московська, 7, код ЄДРПОУ 35338709) на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Промишленна, 11-А, код ЄДРПОУ 01039576) основну заборгованість у розмірі 1704306,04 грн., пеню у розмірі 39659,77 грн., штраф у розмірі 93902,73 грн. та 59757,37 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Промишленна, 11-А, код ЄДРПОУ 01039576) 9062,63 грн. судового збору, який зайво сплачений за платіжним дорученням №1419 від 28.10.2013.

Видати наказ".

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Сакське міжрайонне управління водного господарства (вул. Промислова, 11-А,Саки,96500)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс-Агро" (вул. Московська, 7, Котельникове, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97034).