Ухвала

від 26.02.2014 по справі 812/9449/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа №812/9449/13-а Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Шишова О.О., секретар судового засідання Грецька Ю.А., за участю представника відповідача Калініна Ф. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 р. у справі № 812/9449/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000122270,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000122270.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача, які ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нікчемності угод із ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та ТОВ "Автопарітет-Д".

Вказує, що реальність господарських операцій підтверджено рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 3пд/5014/518/2012 від 28.03.2012 року яке набрало чинності з 13.04.2012 року, та рішенням у справі № 25пд/5014/519/2012 від 10.04.2012 року яке набрало чинності з 28.04.2012 року.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0000122270.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 р. у справі № 812/9449/13-а позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 05.09.2013 № 0000122270, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 55 489,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 01,00 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по операціях з ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та ТОВ "Автопарітет-Д", угоди не мали реального характеру, оскільки на адресу Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області надійшов вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 31.10.2012 у справі № 1-206/12, яким засновник та директор ТОВ "Автобудсервіс-плюс" ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Також, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013 у справі № 1-60/13 директора та засновника ТОВ "Автопарітет-Д" ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Вироками суду встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили протиправні діяння, які полягали у придбанні фіктичних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та ТОВ "Автопарітет-Д" за грошову винагороду з метою приховування незаконної діяльності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, встановила наступне:

Ленінською ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області у період з 15.08.2013 по 21.08.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Автобудсервіс-плюс" за період лютий, квітень 2011 року, та ТОВ "Автопарітет-Д" за період березень - липень 2010 року.

За результатами якої складено акт від 27.08.2013 року № 163/12-36-22-03/09/35773721 (т. 1 а.с. 7-26), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

1) п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 201.1 ст. 201, п. 200.2 ст. 200, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 2, п. 5, п. 18 Порядку № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п.16 "Порядку заповнення податкової накладної" № 1401/18696 від 29.12.2010 р., в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 87 165,00 грн.

На підставі акту перевірки Ленінською ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області 05.09.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000122270, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 55 489,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 01,00 грн. (т. 1 а.с. 6).

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" звернулось із позовом до суду.

З матеріалів справи вбвчається, що між ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" та ТОВ "Автобудсервіс-плюс" 07.02.2011 було укладено договір № 7211-1 (т.1 а.с.123-124), відповідно до розділу 1 якого продавець ТОВ "Автобудсервіс-плюс" зобов'язується поставити покупцю ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" запірну арматуру, промислове та інше обладнання згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах дійсного договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані, податкові накладні, видаткові накладні, рахунками - фактурами (т. 1 а.с. 125-139).

Грошові кошти на виконання зобов'язань за договорами перераховані на рахунки контрагента, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 136-138).

Між ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" та ТОВ "Автопарітет-Д" 04.02.2010 року укладено договір № І-0402/10 (т. 1 а.с.141).

Згідно п. 1.1 розділу 1 договору продавець ТОВ "Автопарітет-Д" зобов'язується передати, а покупець ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" прийняти та оплатити товар на умовах дійсного договору.

Здійснення господарської операцій за даним договором підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладним (т.1 а.с.142-227)

Оплата за отриманий товар підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 228-234, 236, 238, 240, т. 2 а.с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16-22).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючих на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України, можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до п.п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податквого кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та ТОВ "Автопарітет-Д" спростовуються наданими первинними документами по господарським операціям між позивачем та вказаними підприємствами.

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеними контрагентами.

Частина 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів не приймає посилання апеляційної скарги на вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 31.10.2012 у справі № 1-206/12 у відношенні засновника та директора ТОВ "Автобудсервіс-плюс" ОСОБА_3, яким вона визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч .2 ст. 205 Кримінального кодексу України , оскільки не встановлений намір посадових осіб з іншими контрагенами, а саме позивача, щодо укладання правочину, а також суперечливість правочину інтересам держави та суспільства, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину до того ж вирок скасовано Апеляційним судом Луганської області та справу направлено на новий судовий розгляд, по якій на теперішній час остаточне рішення не прийнято (т. 1 а.с. 117).

Що стосується посилання апелянта на наявність у відношенні директора та засновника ТОВ "Автопарітет-Д" ОСОБА_4 вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013, суд зазначає наступне.

З копії вироку від 15.02.2013 у справі № 1-60/13 вбачається, що ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 та ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 та ст. 358 ч. 4, ст. 358 Кримінального кодексу України, за ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 виправдано (т. 1 а.с.99-103). Вирок набрав чинності 14.03.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що проведеною перевіркою було встановлено заниження податку на додану вартість по контрагентам позивача ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та ТОВ "Автопарітет-Д" на загальну суму 87 165,00 грн., однак в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні сума заниження податку на додану вартість визначена лише по контрагенту ТОВ "Автобудсервіс-плюс" на суму 55 489,00 грн., що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Таким чином, посилання апелянта на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013 у відношенні ОСОБА_4, е безпідставним оскільки до податкового повідомлення - рішення не увійшла сума заниження податку на додану вартість по контрагенту ТОВ "Автопарітет-Д".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Господарським судом Луганської області розглянуто справу № 3пд/5014/518/2012 щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу № 7211-1 від 07.02.2011, укладеного між ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" та ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та справу № 25пд/5014/519/2012 щодо визначення недійсним договору купівлі - продажу №1-0402/10 від 04.02.2010, укладеного між ТОВ "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім" та ТОВ "Автопарітет-Д". В судових процесах по вказаних справах Господарським судом Луганської області встановлено факти відповідності положенням Цивільного кодексу України та іншим нормативно - правовим актам правочинів з продажу ТОВ "Автобудсервіс-плюс" та ТОВ "Автопарітет-Д" позивачу товарів.

Рішення Господарського суду Луганської області у справі № 3пд/5014/518/2012 від 28.03.2012 набрало чинності з 13.04.2012 р., а рішення у справі № 25пд/5014/519/2012 від 10.04.2012 набрало чинності з 28.04.2012.

Згідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 р. у справі № 812/9449/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 26.02.2014 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

О.О. Шишов