Постанова

від 07.05.2009 по справі 2а-6930/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-6930/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07

травня 2009 р.                                                

м. Львів                                                           

Львівський

окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді                                                                

Костіва М.В.

при

секретарі судового засідання                                 Жарській І.М.                                           

за

участю представників сторін:

від

позивача : ОСОБА_1

- представник (довіреність №б/н від 13.10.2008 року);

від

відповідача : ОСОБА_2.

- представник (довіреність №30/10-0 від 16.05.2008 року),

розглянувши

справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю

“Галич-Сервіс” до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі

Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

№0000572350/0 від 12.05.2008 р.; №0000572350/2 від 21.08.2008 р.; №0000572350/1

від 05.06.2008 р. про визнання податкового зобов'язання за платежем податок на

додану вартість у розмірі 32156,79 грн., з яких 21437,86 грн. - основний

платіж, 10718,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлено товариством з

обмеженою відповідальністю “Галич-Сервіс”, с. Зимна Вода, Львівська область, до

Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції

у Пустомитівському районі Львівської області №0000572350/0 від 12.05.2008 р.;

№0000572350/2 від 21.08.2008 р.; №0000572350/1 від 05.06.2008 р. про визнання

податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі

32156,79 грн., з яких 21437,86 грн. - основний платіж, 10718,93 грн. - штрафні

(фінансові) санкції.

Ухвалою Львівського окружного

адміністративного суду від 11.11.2008 р. відкрито провадження у справі та

призначено розгляд на 02.04.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів

передбачених ст.. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник

позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив,

зокрема, що оспорювані рішення були прийняті на підставі акту від 25.04.2008 р.

№416/232/34856993 “Про результати виїзної позапланової документальної перевірки

Товариства з обмеженою відповідальністю “Галич-сервіс” код за ЄДРПОУ 34856993 з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.02.2007 по 31.12.2007 року”, яким, зокрема, було встановлено

включення до податкового кредиту за податковою накладною, отриманою від ТзОВ

“Компанія “Техноспецторгпостач” 21437,86 грн. податку на додану вартість,

сплаченого в ціні товару. Як виявилось, рішенням Голосіївського районного суду

м. Києва від 18.01.2008 р. №2-5947/07, після завершення операції з вказаною

організацією, було визнано недійсним статут ТзОВ “Компанія

“Техноспецторгпостач” з моменту реєстрації та визнано недійсною реєстрацію

вказаної організації як платника податку на додану вартість з моменту внесення

в реєстр платників податку на додану вартість. Посилається, що на дату

проведення вказаної операції позивач не допустив жодного порушення, ТзОВ

“Компанія “Техноспецторгпостач” було зареєстроване у встановленому порядку і як

юридична особа, і як платник податку на додану вартість, а тому могло видавати

податкові накладні. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов

заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що оскільки

судовим рішенням реєстрація ТзОВ “Компанія “Техноспецторгпостач” як платника

податку на додану вартість була визнана недійсною з моменту внесення в реєстр

платників податку на додану вартість, видана вказаною організацією податкова

накладна не підлягає врахуванню при визначенні зобов'язань з податку на додану

вартість. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд

встановив наступне.

На підставі акту від 25.04.2008 р.

№416/232/34856993 “Про результати виїзної позапланової документальної перевірки

Товариства з обмеженою відповідальністю “Галич-сервіс” код за ЄДРПОУ 34856993 з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.02.2007 по 31.12.2007 року”, зокрема, було встановлено включення до

податкового кредиту за податковою накладною, отриманою від ТзОВ “Компанія

“Техноспецторгпостач” 21437,86 грн. податку на додану вартість, сплаченого в

ціні товару. У зв'язку із цим було винесено податковех повідомлення-рішення

№0000572350/0 від 12.05.2008 р. про визнання податкового зобов'язання за

платежем податок на додану вартість у розмірі 32156,79 грн., з яких 21437,86

грн. - основний платіж, 10718,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції. За

результатами оскарження даного рішення, відповідачем були винесені аналогічні

податкові повідомлення-рішення №0000572350/2 від 21.08.2008 р.; №0000572350/1

від 05.06.2008 р..

Як вбачається з матеріалів справи,

15.11.2007 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ “Компанія “Техноспецторгпостач”

(продавець) був укладений договір №234 купівлі-продажу, відповідно до якого

продавець зобов'язався передати у власність покупця визначене обладнання. З

матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що договір фактично

виконувався сторонами. Зокрема, 05.12.2007 р. сторонами був підписаний акт

приймання-передачі до договору №234 від 15.11.07, позивачем була проведена

часткова оплата товару, а ТзОВ “Компанія “Техноспецторгпостач” видало позивачу

податкову накладну №15112 від 05.12.2007 р. із сумою податку на додану вартість

21437,86 грн., яка була включена позивачем до податкового обліку, що

підтверджується декларацією з податку на додану вартість, актом перевірки.

Однак, рішенням Голосіївського

районного суду м. Києва від 18.01.2008 р. у справі № 2-5947/07 було визнано

статут ТзОВ «Компанія «Техноспецторгпостач» недійсним з моменту реєстрації,

визнано недійсною реєстрацію ТзОВ «Компанія «Техноспецторгпостач» в якості

платника податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану

вартість №36119504 видане 11.11.2005р.), з моменту внесення в реєстр платників

податку на додану вартість. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України,

судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання

на всій території України. Актом про анулювання реєстрації платника податку на

додану вартість ТзОВ «Компанія «Техноспецторгпостач» № 1188 від 16.02.2008 р.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника податку на

додану вартість № 36119504 від 11.11.2005р., дата анулювання реєстрації

11.11.2005 р..

Посилання позивача

на роз'яснення №02-5/111 від 12.03.1999 р. Вищого арбітражного суду України

“Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод

недійсними”, положення щодо реєстрації суб'єктів господарювання, не заслуговує

на увагу, як такі, що не стосуються суті справи, враховуючи, що дійсність

договору №234 купівлі-продажу не оспорюється та відповідачем не заперечується.

Статтею 67

Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і

збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та

складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як

платники податку у порядку. Відповідно до п.5 «Порядку заповнення податкової

накладної» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від

30.05.1997 р. № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її

заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до

п. 2 Порядку передбачено складення податкової накладної лише особою, яка

зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно

індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Враховуючи

зміст рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008 р. у справі

№ 2-5947/07, факт реєстрації ТзОВ «Компанія «Техноспецторгпостач» є недійсним,

тобто, не породжує прав та обов'язків, які пов'язані із такою реєстрацією, чим

спростовуються посилання позивача на здійснення господарської операції до

винесення такого рішення.

Водночас, не заслуговує на увагу

посилання відповідача на те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника

права на податковий кредит з податку на додану вартість, закон передбачає

обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у

звітному періоді відповідних сум податку, а тому, на думку відповідача, право

на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній

надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язань

по сплаті такого податку в ціні товару. Таке твердження не випливає з норм

закону, а прямо йому суперечить, а твердження відповідача про т.зв. прямий

зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та

відшкодуванням такого податку є надуманим.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7

Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування

податку та складання податкових накладних надається виключно особам,

зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього

закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення

податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову

накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому

органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платник податку на

додану вартість. Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної,

податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж

вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п.

7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"

"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами

згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки

платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо

включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтверджені зазначеними

цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді

фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму

податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням наведеного, суд

приходить до висновку про підставність висновків відповідача щодо включення

позивачем даних, зазначених в отриманій позивачем від ТзОВ «Компанія

«Техноспецторгпостач» податковій накладній, до податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України

встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 21

ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, суд визнає незаконним та скасовує лише

такий правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом

влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, однак,

лише якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні

права або інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у

разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема,

про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його

положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення

чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його

положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу

постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини

і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень

з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, у відповідності до ч. 3

ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо та своєчасно.

Таким чином, сукупність вищенаведених

встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати

позовні вимоги не обґрунтованими.

На підставі

вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.   У позові відмовити повністю.

Постанова

набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова

може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                     

Костів М .В.

Повний

текст постанови виготовлено 12.05.2009 року