Ухвала

від 06.02.2014 по справі 2а-6930/08/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/20943/11

№ К/9991/20943/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Сервіс»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011

у справі № 2а-6930/08/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Галич-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позов задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ «Галич-Сервіс» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.04.2008 № 416/232/34856993, про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2007 на суму 21437,86 грн. В обґрунтування такого висновку контролюючий орган послався на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008, яким визнано недійсним з моменту реєстрації реєстрацію ТОВ «Компанія» «Техноспецторгпостач» та акт про анулювання реєстрації платника ПДВ від 16.02.2008 ТОВ «Компанія «Техноспецторгпостач», за податковими накладними якого позивач включив до податкового кредиту ПДВ в зазначеній вище сумі.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2008 № 0000572350/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 32156,79 грн.( у т.ч. 21437,86 грн. - основний платіж, 10718,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія» «Техноспецторгпостач» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 234 від 15.11.2007, відповідно до якого продавець передав у власність покупця обладнання (систему відео спостереження) на загальну суму 128627,15 грн., у т. ч . ПДВ - 21437,86 грн., сплачений позивачем в ціні придбання товару. На виконання вказаного договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі обладнання, а позивачем, в свою чергу, було частково здійснено оплату отриманого обладнання.

Згідно із пунктом 1.7 статті Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008 у справі № 2-5947/07 було визнано недійсним статут ТОВ «Компанія «Техноспецторгпостач»» з моменту реєстрації, визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Компанія» «Техноспецторгпостач» платником податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. Цим рышенням встановлено, що громадянин ОСОБА_2, на якого, як засновника зереєстроване це товариство, не причетний до його діяльності, не підписував від його імені будь-яких документів.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Статтею 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на те, що позивач не надав в судовому процесі документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ «Компанія» «Техноспецторгпостач», суди дійшли юридично правильного висновку про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2007 року у сумі 21437,86 грн. за податковими накладними ТОВ «Компанія «Техноспецторгпостач».

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош