Постанова

від 27.02.2014 по справі 822/557/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/557/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМайстер П.М. при секретаріНетичай Ю.В. за участі:представника позивача: Місяця А.П., представника відповідача: Розізнаної О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Славута-Юнікс" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відносно нього є протиправними, оскільки в ході проведення перевірки було надано перевіряючим всі належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про факт здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Просив у позові відмовити та надав суду заперечення в якому зазначає, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення податкового законодавства. Із встановлених фактів вбачається, що операції по взаємовідносинах позивача з контрагенти ТОВ "Будівельне управління 26", ТОВ "Збудпроект-1" та ПП "Унісон Дизайн" не мали реального характеру, а було лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку з метою формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити враховуючи наступне.

Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Славута-Юнікс", код ЄДРПОУ 3545118 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року та складено акт від 21.01.2014 року №31/22/3545118.

На підставі акта перевірки та встановленого під час перевірки порушення п.198.3 ст.198, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 03 лютого 2014 року №0000262201 та №0000272201.

Підставою для таких висновків відповідача є те, що товариство з обмеженою відповідальністю Приватне підприємство "Славута-Юнікс" завищило валові витрати та податковий кредит за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з контрагенти ТОВ "Будівельне управління 26", ТОВ "Збудпроект-1" та ПП "Унісон Дизайн".

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26", оскільки на підтвердження реальності таких господарських операцій позивачем надано належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів, а саме: договора підряду, додаткові угоди до договорів, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси на ремонтно - будівельні та монтажні роботи, акти контролю за виконанням робіт субпідрядниками;

між позивачем та ТОВ "Збудпроект-1", оскільки на підтвердження реальності таких господарських операцій позивачем суду надано належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів, а саме: договір купівлі - продажу, видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення, товаро - транспортну накладну, подорожній лист, акт приймання - передачі ТМЦ, акт списання ТМЦ;

між позивачем та ПП "Унісон Дизайн", оскільки на підтвердження реальності таких господарських операцій позивачем суду надано належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів, а саме: договора підряду, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з контрагенти ТОВ "Будівельне управління 26", ТОВ "Збудпроект-1" та ПП "Унісон Дизайн" оформлені належним чином, з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством України, що засвідчує про правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або обставини, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

В запереченні проти адміністративного позову відповідач вказує на виявлені недоліки у договорах підряду укладених між позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26", а саме: відсутні конкретні назви об'єктів будівництва, його місцезнаходження, основні параметри, склад та обсяг робіт.

Відповідно до Постанови КМ України, від 01.08.2005, № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

Договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт.

Сторона, яка одержала проект договору підряду, у разі згоди з його умовами підписує і повертає протягом двадцяти днів один примірник договору підряду другій стороні.

У разі незгоди з окремими умовами договору підряду сторона, яка одержала його проект, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження до договору, та у двадцятиденний строк подає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором підряду.

Договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками, а також нотаріального посвідчення, якщо це передбачено законом або домовленістю сторін.

Договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України.

Предметом договору підряду є роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта, обов'язок щодо виконання яких покладається на підрядника.

Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник, якщо інше не передбачено договором.

У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

У разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду.

Підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Генеральний підрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками.

Враховуючи вимоги Постанови КМ України, від 01.08.2005, № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" договір вважається укладеним, оскільки він підписаний сторонами і підписи скріплені печатками, а також сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Судом взято до уваги, як доказ, що позивачем до договорів підряду долучено локальні кошториси в яких вказано конкретні назви об'єктів будівництва, його місцезнаходження, основні параметри, склад та обсяг робіт і згідно договорів проектно - кошторисна документація є невід'ємною частиною договору. Договірні зобов'язання між сторонами виконано і вони досягли згоди з усіх істотних умов.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту спірних договорів, вимогам ЦК України, не надано рішення суду про визнання цих договорів недійсними на підставі ст.228 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на одну з підстав нереальності договорів, а саме, відсутність у контрагентів ТОВ "Будівельне управління 26", ТОВ "Збудпроект-1" та ПП "Унісон Дизайн" достатньої кількості працівників, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь - яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України.

Суд також не бере до уваги висновки відповідача про відсутність у контрагентів позивача складських приміщень, автомобільного транспорту чи іншого транспорту, а також устаткування, що не підтверджується будь - якими доказами. Також неприйнятні висновки відповідача в яких вказується, що підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у взаємовідносинах з ТОВ "Будівельне управління 26" не являється можливим, одночасно приймає рішення про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість. З чого слідує, що висновки відповідача грунтуються на фактах, які ним не доведено у визначений законом спосіб.

Згідно п.56.21. ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача в своєму запереченні на отримане пояснення від директора ТОВ "Будівельне управління 26" ОСОБА_5 про те, що від імені підприємства він не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки належним доказом вчинення злочину згідно ст. 62 Конституції України може бути лише вирок суду, що набрав законної сили, а такого у справі немає, як і самого пояснення ОСОБА_5.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Керуючись Податковим кодексом України ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 03 лютого 2014 року №0000262201 та №0000272201.

Судовий збір в сумі 441,63грн.(чотириста сорок одну грн.63 коп.) присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Славута-Юнікс" (Хмельницька область, м. Славута , вул. Здоров'я, 3, кв.43, код ЄДРПОУ 35435118).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2014 року 18год.00хв.

Суддя /підпис/П.М. Майстер "Згідно з оригіналом" Суддя П.М. Майстер