Ухвала

від 25.02.2014 по справі 2а-43/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. № 9104/76685/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

встановив:

28 грудня 2011 року позивач - УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області поштою направив у Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов до відповідача - ВВД ФСС НВВ ПЗ в Галицькому районі Івано-Франківської області в якому, з урахування заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 94-97), просив: стягнути з відповідача витрати у зв'язку із виплатою пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.06.2011 року по 01.12.2011 року у розмірі 2700 грн, заборгованість по виплаченій щомісячній адресній допомозі за вказаний період у розмірі 180305,54 грн та невідшкодованого поштового збору у розмірі 1011,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч ст.ст. 2, 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відмовився відшкодовувати позивачу понесені ним витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянам, що одержали трудове каліцтво за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР, а також щомісячної адресної допомоги та поштового збору. Загальна сума такої заборгованості за період з 01.06.2011 року до 01.12.2011 року становить 184031,14 грн, у тому числі по виплаченій пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить - 2 700 грн, по щомісячній адресній допомозі 180305,54 грн, по невідшкодованому поштовому збору 1025,60 грн (в тому числі 14,04 грн. по доставці пенсії ОСОБА_2).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВВД ФСС НВВ ПЗ в Галицькому районі Івано-Франківської області на користь УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві - суми пенсійних виплат за період з 01.06.2011 року по 01.12.2011 року в загальному розмірі 2714,04 грн, в тому числі: - по пенсійній справі ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 в розмірі 900 грн; - по пенсійній справі ОСОБА_3 за № НОМЕР_3 в розмірі 900 грн; - по пенсійній справі ОСОБА_2 за № НОМЕР_2 в розмірі 900 грн та поштового збору в розмірі 14,04 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодились позивач (апелянт 1) та відповідач (апелянт 2).

Апелянт 1 вважає, що оскаржена постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги, оскільки відповідно до постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, а тому відповідач повинен відшкодовувати ці кошти позивачу.

Апелянт 2 вважає, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовних вимог прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить скасувати її в цій частині та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином того, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок) визначено механізм відшкодування виплачених пенсій по інвалідності, який здійснюється виключно на централізованому рівні тобто, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України, а на місцях проводяться тільки звірки взаєморозрахунків. Тому, в УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області відсутнє право на стягнення із відповідача виплаченої пенсії в розмірі 2714,04 грн., а відповідач не наділений повноваженнями щодо її відшкодування. Вказує також, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є застрахованими особами в Україні, бо отримали ушкодження здоров'я поза її межами, і за них не сплачувалися страхові внески. Документів по них до відповідача не передано, а отже у відділенні особові справи по них не сформовані і відсутні.

Усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому їх неприбуття у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 01 червня по 01 грудня 2011 року позивачем здійснено виплату застрахованим особам державної адресної допомоги до пенсії по інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом, внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність в загальному розмірі 180305,54 грн, в тому числі: за червень 2011 року 32142,38 грн, за липень 2011 року 28427,67 грн, за серпень 2011 року 28 876,81 грн, за вересень 2011 року 29587,60 грн, за жовтень 2011 року 29391,21 грн та за листопад 2011 року 31879,87 грн.

Суми виплаченої допомоги включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за кожний місяць вказаного періоду. (а.с. 16, 18, 20, 22, 24, 26).

У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області до кожного акту складено таблицю розбіжностей із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку (а.с. 17, 19, 21, 23, 25, 27).

Відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої державної адресної допомоги до пенсії.

Також відповідач не погодив акти звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності на загальну суму 2700 грн і 14,04 грн поштового збору на її доставку за період з червня 2011 року по грудень 2011 року по громадянах ОСОБА_1, (номер особового рахунку НОМЕР_1), ОСОБА_2 (номер особового рахунку НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (номер особового рахунку НОМЕР_3), нещасні випадки з якими сталися відповідно у 1982 році, 1987 році та 1982 році за межами України на території республік колишнього СРСР.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити тільки в частині відшкодування у зв'язку із виплатою пенсій громадянам, які отримали травму на виробництві в країнах учасниць СНД (республік колишнього СРСР) та виплата пенсій яким проводиться в Україні, як громадянам, що переїхали на постійне місце проживання в Україну. Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди. Щодо відшкодування витрат на виплату і доставку адресної допомоги, то суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позов задоволеним бути не може, оскільки адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - № 1105-XIV).

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 р. № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Вказані вище висновки суду, відповідають правовій позиції Верховного Суду України, зокрема, висловленій у постановах від 06.06.2011 року по справі № 21-57а11 та від 20.06.2011 року по справі 21-118а11.

Наведене вище, спростовує доводи апелянта 1 щодо обов'язку Фонду відшкодовувати витрати на виплату і доставку адресної допомоги.

Щодо відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем, у зв'язку із виплатою пенсій громадянам, які отримали травму на виробництві в країнах учасниць СНД (республік колишнього СРСР) та виплата пенсій яким проводиться в Україні, як громадянам, що переїхали на постійне місце проживання в Україну, суд апеляційної інстанції зазначає.

Як випливає з положень статей 1, 4, 25, 26 Основ, а також статей 21, 24 Закону № 1105-XIV пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком є Фонд, який і здійснює відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 12.11.2013 року № 21-394а13, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем і відповідачем спір виник щодо непогодження відповідачем актів звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності на загальну суму 2700 грн і 14,04 грн поштового збору на її доставку за період з червня 2011 року по грудень 2011 року по громадянах ОСОБА_1 (номер особового рахунку НОМЕР_1), ОСОБА_2 (номер особового рахунку НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (номер особового рахунку НОМЕР_3), нещасні випадки з якими сталися відповідно у 1982 році, 1987 році та 1982 році за межами України на території республік колишнього СРСР.

Факт страхового випадку на виробництві при виконанні ОСОБА_1 трудових обов'язків та отримання інвалідності підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 22.08.1982 року, згідно якого останній, працюючи механізатором (комбайнером), 22.08.1982 року отримав травму ампутацію лівої руки. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 10.01.1983 року визнаний інвалідом 3 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно довідки серії Д-71 № 382012 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності. Актом огляду МСЕК (довідка серії 2-18 АА № 074621 від 28.10.1992 року) інвалідність ОСОБА_1 встановлена довічно (а.с. 115-118).

Страховий випадок на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність ОСОБА_2 підтверджуються актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.09.1987 року, згідно якого він, працюючи електрозварником на Когалимнафтогазбуд будівельному управлінні № 23 (Когалим, Мансійського автономного округу, Тюменська область), 14.09.1987 року отримав травму всього тіла. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 07.01.1988 року був визнаний інвалідом 1 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно довідки серії ИДФК-82 № 000401 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності. Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 20.01.1992 року (довідка серії ВТЄ-8 № 086927) інвалідність встановлена довічно (а.с. 111-114).

Відносно ОСОБА_3 факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 17.08.1982 року, згідно якого останній, виконуючи роботу електрослюсаря в будівельно-монтажному управлінні №26 Нефтеюганськ, впав та отримав косий перелом обох кісток правого передпліччя. Актом огляду МСЕК від 10.02.1983 року (довідка серії Д-71 № 382092) ОСОБА_3 присвоєно 2 групу інвалідності, а з 16.03.2011 року відповідно до виписки з акту огляду МСЕК № 093374 йому присвоєно 2 групу інвалідності на строк до квітня 2012 року (а.с. 119-124).

Вказаним громадянам протягом заявленого періоду здійснювалась виплата пенсії в сумі 2 700,00 грн. Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час судового розгляду відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності за червень - грудень 2011 року, підставність їх проведення підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами про нещасний випадок на виробництві, актами огляду МСЕК про встановлення інвалідності (а.с. 111-112, 115, 121-124).

Пункт 7 Порядку, якому, на думку апелянта 2, суперечать вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (чинного на час виникнення спірних відносин) ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах.

З огляду на викладене вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 21.05.2013 року № 21-129а13.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача про те, що позивачем не передано до відповідача документи по ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв'язку з чим у відділення особові справи по них не сформовані і відсутні.

У матеріалах справи містяться акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за спірний період, а також таблиці розбіжності із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку. Із змісту актів і таблиць розбіжності вбачається, що вони складені по особових справах потерпілих, зазначено їх кількість 3 особи, суми щомісячних виплат по цих 3-ох особах та загальні умови непогодження отримання травми на виробництві (каліцтва) в державах учасниць СНД.

Дані акти і таблиці підписані без застереження про відсутність особових справ ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у них не зазначено, що відмовою у прийнятті до відшкодування є не передача їх до відповідача.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнути із відповідача витрат по виплачених пенсіях інвалідам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 2700 грн та виплат поштового збору на доставку в сумі 14,04 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року у справі № 2а-43/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін