Постанова

від 04.02.2014 по справі 820/10510/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" лютого 2014 р. Справа № 820/10510/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Волошко М.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач або ДПІ у Московському районі м.Харкова), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000521720 від 22.03.2013, винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Представник позивача стверджує, що здійснені ФОП ОСОБА_3 господарські операції відповідають закону, є реальними та мають безпосереднє відношення до його господарської діяльності; податковий кредит з ПДВ був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, а тому заниження податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 не допускав.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях (т.1 а.с.237-239) представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000521720 від 22.03.2013 прийнято ДПІ у Московському районі м.Харкова на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України; суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у податковому повідомленні-рішенні №0000521720 від 22.03.2013, є обґрунтованими.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

На підставі наказу №255 від 15.02.2013 (т.1 а.с.247) та відповідно до направлення №273 від 15.02.2013 (т.1 а.с.248) фахівцем ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питання взаємовідносин з ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) за період з 01.02.2011 по 30.11.2011, ТОВ «Фірма «Гранд» (код ЄДРПОУ 20037330) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012 та ТОВ «Електродизель» (код ЄДРПОУ 32949132) за період з 01.03.2012 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №803/1720/НОМЕР_1 від 04.03.2013 (т.1 а.с.9-45).

Згідно з висновками акта №803/1720/НОМЕР_1 від 04.03.2013, перевіркою встановлено

- порушення п. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Інтехліс» за період з 01.02.2011 по 30.11.2011 на суму 685259грн (у т.ч. ПДВ у розмірі 114209грн), з ТОВ «Фірма «Гранд» за період з 01.01.2012 по 29.02.2012 на суму 89579грн (у т.ч. ПДВ у розмірі 14930грн) та з ТОВ «Електродизель» за період з 01.03.2012 по 30.06.2012 на суму 202532грн (у т.ч. ПДВ у розмірі 33755грн);

- відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають гадавизначення ст.185, ст.188, ст.198 розділу V Податкового кодексу України. Дані податкового кредиту, відображені ФО-П ОСОБА_3 у деклараціях з податку на додану вартість: за лютий 2011 року - не є дійсними на суму ПДВ 750грн, за квітень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 4438грн, за травень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 15721грн; за червень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 8498грн; за липень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 14169грн; за серпень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 4360грн; за вересень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 9284грн; за жовтень 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 7973грн; за листопад 2011р. - не є дійсними на суму ПДВ 48137грн; за січень 2012р. - не є дійсними на суму ПДВ 4911грн; за лютий 2012р. - не є дійсними на суму ПДВ 10019грн; за березень 2012р. - не є дійсними на суму ПДВ 8470грн; за квітень 2012р. - не є дійсними на суму ПДВ 3951грн; за травень 2012р. - не є дійсними на суму ПДВ 11494грн; за червень 2012р. - не є дійсними на суму ПДВ 9840грн. Встановлено порушення ст.198, п.201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 162015грн.

На підставі акта перевірки №803/1720/НОМЕР_1 від 04.03.2013 відповідно до п.54.3 ст.54 та пп.123.1.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521720 від 22.03.2013 (т.1 а.с.8), яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_3 з податку на додану вартість на 195168,00грн, в т.ч. за основним платежем на 162015грн та за штрафними санкціями на 33153грн.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013р. N229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком 1, зокрема, Державну податкову інспекцію у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби згідно з додатком 2. (Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013р. N229.) Зокрема, Державна податкова інспекція у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС реорганізована шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013р. N229 визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є правонаступником Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС у спірних правовідносинах.

Висновки акта про результати перевірки №803/1720/НОМЕР_1 від 04.03.2013 обгрунтовуються наступним.

Аналізом податкової звітності з ПДВ, наданої ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Московському районі м.Харкова за лютий, квітень-листопад 2011р., січень-червень 2012р. встановлено, що податковий кредит ФОП ОСОБА_3 у зазначеному періоді сформовано за рахунок контрагентів-постачальників: ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель».

Документи щодо розрахунків з ТОВ «Інтехліс» та документи на транспортування товару ФОП ОСОБА_3 на перевірку не надано.

ДПІ у Московському районі м.Харкова посилається також на акти про неможливість проведення зустрічної звірки та на акти про результати зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ «Інтехліс» із платниками податків, відповідно до яких по ТОВ «Інтехліс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків у періоді, що перевірявся.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс» у лютому, квітні-листопаді 2011р. на суму ПДВ 114210грн.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 не надано і документи про розрахунки з ТОВ «Фірма «Гранд» та документи на транспортування товару.

ДПІ у Московському районі м.Харкова посилається також на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Гранд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, відповідно до яких по ТОВ «Фірма «Гранд» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків у періоді, що перевірявся.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Гранд» у січні, лютому 2012 року на загальну суму ПДВ 14929,85грн.

Документи щодо розрахунків з ТОВ «Електродизель» та документи на транспортування товару ФОП ОСОБА_3 на перевірку не надано.

ДПІ у Московському районі м.Харкова посилається також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Електродизель» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Електродизель» у березні-червні 2012 року на загальну суму ПДВ 33755,35грн.

ДПІ у Московському районі м.Харкова зазначає, що правочини, вчинені у періоді, що перевірявся, ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд», ТОВ «Електродизель» та далі по ланцюгу постачання з ФОП ОСОБА_3 є нікчемними, підтвердити товарність та реальність проведених операцій перевіркою немає можливості.

У зв'язку із зазначеним ДПІ у Московському районі м.Харкова вважає, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» у періоді, що перевірявся, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу «до вигодонабувача».

Тому ДПІ у Московському районі м.Харкова вважає нікчемними правочини, вчинені у періоді, що перевірявся, ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» з ФОП ОСОБА_3.

В обґрунтування правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» представником ФОП ОСОБА_3 надано до суду копії наступних документів: договорів №ДПТ УГ 0312/1 від 01.03.2012, №ДО-0102 від 01.02.2011 та №ФГ1201/14 від 01.12.2011 між ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» (виконавці) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) про поставку, монтаж, обслуговування та ремонт систем безпеки (обладнання); податкових накладних; актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); рахунків-фактури; видаткових накладних; банківських виписок (т.1 а.с.106-229; т.2 а.с.2-7).

Також на підтвердження використання отриманих від ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» робіт/послуг позивачем надано до суду копії договору підряду про виконання ФОП ОСОБА_3 технічного обслуговування та ремонту обладнання системи відеоспостереження замовника; договору про створення ФОП ОСОБА_3 цифрової системи відеоспостереження; податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (т.2 а.с.28-249; т.3 а.с.1-45).

При вирішенні даного спору судом взято до уваги наступне.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше,: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим суд зазначає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції, інакше такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

ФОП ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель».

Однак, крім вищезазначених документів до перевірки позивачем в порушення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України не надано документи, які підтверджують фактичне переміщення товару (товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують навантаження та розвантаження придбаної продукції) від контрагентів на адресу ФОП ОСОБА_3.

За визначенням п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухалтерський облік та фінансову звітність в Україні"на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку. Отже, враховуючи необхідність складення облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Суд зазначає, що з наданих позивачем до суду на підтвердження позовних вимог актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) неможливо встановити взаємозв'язок цих актів з предметом укладених з ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» договорів про поставку, монтаж, обслуговування та ремонт систем безпеки (обладнання).

Суд критично ставиться до посилання представника позивача на наявність у ФОП ОСОБА_3 автотранспорту та складських приміщень, оскільки документи на підтвердження зазначених фактів не були надані до перевірки в порушення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Також судом взято до уваги відсутність документального підтвердження використання автотранспорту та складських приміщень у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3, а саме: щодо виконання договорів з контрагентами.

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні, документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів; та іншого майна.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні, документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, - встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлені судом обставини свідчать про відсутність підтвердження реального отримання позивачем товарів, робіт та послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель», тому ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним висновок акта про результати перевірки №803/1720/НОМЕР_1 від 04.03.2013 про завищення ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту з ПДВ на 162015грн.

Тому суд також вважає правомірним застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафу з ПДВ в сумі 33153грн на підставі ст.123 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000521720 від 22.03.2013 прийнято ДПІ у Московському районі м.Харкова з дотриманням чинного законодавства України та вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521720 від 22.03.2013 суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.87 КАС України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача на користь Державного бюджету України належить стягнути судовий збір в сумі 3513,02грн.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (рахунок 31217206784011, одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код 37999628, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 3513,02грн (три тисячі п"ятсот тринадцять грн дві коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 10.02.2014.

Суддя Р.В. Мельников