Постанова

від 14.05.2014 по справі 820/10510/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р. Справа № 820/10510/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/10510/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000521720 від 22.03.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/10510/13-а у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено у повному обсязі.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 185, 188, 198, пп. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та ст.ст. 70, 159 КАС України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 р. по справі № 820/10510/13-а, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не надана належна правова оцінка наданим позивачем банківським випискам за перевіряємий період, які підтверджують сплату отриманого товару та послуг від ТОВ Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Елекгродизель», а також отримання прибутку від подальшого продажу цих товарів та послуг, а також зазначає, що суми податку на додану вартість від придбання товарів та послуг від ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» були у повному обсязі задекларовані у складі податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. Суми податку на додану вартість від подальшого продажу цих товарів та послуг були задекларовані позивачем у складі податкових зобов'язань, проте податковим органом за результатами перевірки не встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 з питання взаємовідносин з ТОВ "Інтехліс" за період з 01.02.2011 р. по 30.11.2011 р., ТОВ "Фірма "Гранд" за період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. та ТОВ "Електродизель" за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №803/1720/НОМЕР_2 від 04.03.2013 року (т.1 а.с.9-45).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Інтехліс" за період з 01.02.2011р. по 30.11.2011р. на суму 685259 грн., з ТОВ "Фірма "Гранд" за період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. на суму 89579 грн. та з ТОВ "Електродизель" за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р. на суму 202532 грн.;

- відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.185, ст.188, ст.198 розділу V Податкового кодексу України. Дані податкового кредиту, відображені ФОП ОСОБА_1 у деклараціях з податку на додану вартість: за лютий 2011 року - не є дійсними на суму 750 грн.; за квітень 2011р. - не є дійсними на суму 4438 грн.; за травень 2011р. - не є дійсними на суму 15721 грн.; за червень 2011р. - не є дійсними на суму 8498 грн; за липень 2011р. - не є дійсними на суму 14169 грн.; за серпень 2011 р. - не є дійсними на суму 4360 грн.; за вересень 2011р. - не є дійсними на суму 9284 грн.; за жовтень 2011р. - не є дійсними на суму 7973 грн.; за листопад 2011 р. - не є дійсними на суму 48137 грн.; за січень 2012р. - не є дійсними на суму 4911 грн.; за лютий 2012р. - не є дійсними на суму 10019 грн.; за березень 2012 р. - не є дійсними на суму 8470 грн.; за квітень 2012р. - не є дійсними на суму 3951 грн.; за травень 2012 р. - не є дійсними на суму 11494 грн.; за червень 2012 р. - не є дійсними на суму 9840 грн. Встановлено порушення ст.198, п.201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 162015грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 22.03.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521720 від 22.03.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на додану вартість на 195168,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 162015 грн. та за штрафними санкціями на 33153 грн. (т.1 а.с.8).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що відсутнє підтвердження реального отримання позивачем товарів, робіт та послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» га ТОВ «Електродизель», а тому ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Обов'язкові реквізити, які повинна містить податкова накладна, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманого товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту акту перевірки №803/1720/НОМЕР_2 від 04.03.2013 року встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбаному обладнанню для відеоспостереження у ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» га ТОВ «Електродизель», на підставі податкових накладних, виписаних цими контрагентами, які, на думку податкового органу, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки угода з ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» га ТОВ «Електродизель» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

З матеріалів справи встановлено, що 01.02.2011 року, 01.12.2011 року, 01.03.2012 року між позивачем та ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «Електродизель» були укладені договори на постачання, монтаж та обслуговування обладнання відео спостереження (т.2, а.с. 2-7).

Відповідно до умов цих договорів, виконавець зобов'язується здійснити поставку впродовж 10 календарних днів з дня отримання Замовником рахунку-фактури. Вартість та умови поставки кожного замовлення визначається індивідуально за усною домовленістю сторін.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» га ТОВ «Електродизель» підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні та акти виконаних робіт, виписані позивачем на підтвердження подальшого продажу товарів та послуг, придбаних у вищеназваних підприємств, банківські виписки, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як свідчать матеріали справи, отримане від ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» га ТОВ «Електродизель» обладнання для відеоспостереження було використано позивачем у господарській діяльності (т.2, а.с. 28-249, т.3, а.с. 1-45).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Крім того, зі змісту акту перевірки позивача від 04.03.2013 року №803/1720/НОМЕР_2 вбачається, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень прийшов до висновків, викладених в акті, є акти Індустріальної МДПІ м. Харкова: від 19.06.2012 року № 318/22-207/35245557 «Про неможливість проведення зустрічної зірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за листопад 2011 року»; від 10.08.2012 року № 555/22-207/3.5245557 «Про неможливість проведення зустрічної зірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р.; від 15.11.2011 року № 1154/23-212/35245557 «Про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ «Інтехліс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - контрагентами за період серпень - вересень 2011 року»; від 13.10.2011 року № 677/23-212/35245557 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів: ПП «Український центр проблем екології», їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.04.2011 року по 31.05.2011 року; ТОВ «Ен Ве Ка Груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.04.2011 року по 31.04.2011 року; ТОВ «Промислово-будівельне підприємство «МонтажТеплоСервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.04.2011 року по 31.06.2011 року»; від 11.04.2012 року № 134/23-212/200037330 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ГОВ «Гранд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за січень 2012 року»; від 19.06.2012 року № 379/22-207/20037330 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фірма «Гранд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.03.2012 року по 30.06.2012 року».

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Також колегія суддів зазначає, що судовими рішеннями, які набрали законної сили і копії яких наявні в матеріалах справи, визнано протиправними дії органів податкової служби стосовно складання зазначених актів, що відповідачем не заперечується.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача від 04.03.2013 року №803/1720/НОМЕР_2.

Також колегія суддів зазначає, що суми податку на додану вартість від подальшого продажу цих товарів та послуг були задекларовані позивачем у складі податкових зобов'язань, проте податковим органом за результатами перевірки не встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000521720 від 22.03.2013 року підлягає скасуванню через помилковість висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/10510/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000521720 від 22.03.2013 року Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 19.05.2014 р.