Постанова

від 17.02.2014 по справі 823/4064/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року справа № 823/4064/13-а

м. Черкаси

10 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю:

представника позивача: Гуртовенка О.В. - за довіреністю,

представника відповідача: Письменного Є.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Уманський завод «Мегомметр» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.08.2013 року №0000302210 №0000282210 та №0000292210.

В позові зазначається, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої зафіксовані в акті від 02.08.2013 №899/22/00226106 та на підставі викладених висновків прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання публічному акціонерному товариству «Уманський завод «Мегомметр» на 58384 грн. по ПДВ з нарахуванням 29192 грн. штрафної санкції та на 82318 грн. по податку на прибуток з нарахуванням 41129 грн. штрафної санкції, а також щодо зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ на 20016 грн. з нарахуванням 10008 грн. штрафної санкції.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх до суду.

На думку позивача, викладені в акті перевірки висновки є хибними в результаті неврахування всіх об'єктивних даних і первинних документів як доказів здійснення належної господарської діяльності позивачем та такими, що не можуть бути достатньою підставою для засвідчення відсутності між господарюючими суб'єктами фактичних відносин.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог зауважив, що посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів не відповідають дійсності, а викладені в акті перевірки висновки - необґрунтовані та направлені на безпідставне нарахування податкових зобов'язань, оскільки господарські операції, які ставляться під сумнів відповідачем, дійсно мали місце та підтверджуються належним чином оформленими документами та іншими доказами.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджених належними первинними документами та без фактичного вчинення господарської операції.

Товариством надані бухгалтерські документи по взаємовідносинах з його контрагентами, частина яких оформлена з порушенням в результаті чого неможливо підтвердити фактичне здійснення господарської операції. Оформлені неналежним чином і надані для перевірки товарно-транспортні накладні через відсутність в них таких даних як: назви автопідприємства, ціна перевезеного вантажу, посада та підпис особи, яка прийняла вантаж, розрахунок транспортних послуг, не зазначено дати отримання товару, дати та номеру доручень. Товарно-транспортні накладні не містять номенклатури товару та додатку - документу з зазначенням відомостей про вантаж. Також представником відповідача зауважено, що недоліки містять і деякі інші первинні документи позивача, а решта документів, що підтверджують здійснення операцій не надані, в результаті чого не підтверджено реальність здійснення заявлених господарських операцій.

Позивачем завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, в результаті занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На підставі викладеного податкові повідомлення-рішення щодо позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Уманський завод «Мегомметр», ідентифікаційний код 00226106, зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа 29.09.1999 та перебуває на обліку в Уманській об'єднаній державній податковій інспекції як платник загальнообов'язкових податків та зборів, в т.ч. податку на додану вартість згідно свідоцтва №100339892 від 04.09.1997.

Податковою інспекцією згідно з пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Торгснаб-2009» (код 36372206) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 року, ТОВ «Харпромпостач» (код 34391138) за період з 01.02.2012 по 31.03.2012 за результатами якої складено акт перевірки від 02.08.2013 №899/22/00226106.

За висновками вказаного акту ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» порушено вимоги: - пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у податковому періоді 1 квартал 2012 року на суму 12435 грн., півріччя 2012 року на 61301 грн., три квартали 2012 року на 82318 грн.;

- п.п. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 192, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у за березень 2012 року на суму 24587 грн., за червень 2012 року на суму 33797 грн., завищення ПДВ, який підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2012 року на 20016 грн.

14 серпня 2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000292210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 58384 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29192 грн., №0000282210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 82318 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41159 грн. та №0000302210 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сума завищення бюджетного відшкодування - 20016 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції - 10008 грн.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки про вчинення безтоварних операцій за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами ПП «Торгснаб-2009» та ТОВ «Харпромпостач», оскільки податковою інспекцією встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання, що підтверджує безпідставність заявлених сум ПДВ до податкового кредиту та відповідного збільшення валових витрат та бюджетного відшкодування.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Водночас відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані публічному акціонерному товариству «Уманський завод «Мегомметр» згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентами.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій по виконанню договірних умов, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Торгснаб-2009» укладено договір купівлі - продажу №260411 щодо поставки товару. У відповідності до цього договору поставка товару здійснюється постачальником. На виконання умов договору №260411 від 26.04.2011 року ПП «Торгснаб-2009» поставивши товарно-матеріальні цінності покупцю ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» надало такі документи: прибуткові ордери, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» зі свого рахунку перерахувало кошти в оплату за товар на рахунок ПП «Торгснаб-2009», що підтверджено платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Харчпромпостач» укладено договір поставки №5 від 20.01.2012. У відповідності до цього договору поставка товару здійснюється постачальником. На виконання умов договору №5 від 20.01.2012 року ТОВ «Харчпромпостач» поставивши товарно-матеріальні цінності покупцю ПАТ «Уманський завод «Мегомметр», надало такі документи: прибуткові ордери ,видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» зі свого рахунку перерахувало кошти в оплату за товар на рахунок ТОВ «Харчпромпостач», що підтверджено платіжними дорученнями.

Господарські відносини між ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» і ПП «Торгснаб-2009» та ТОВ «Харчпромпостач» підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами.

По ПП «Торгснаб-2009», договір №260411 від 26.04.2011 року, податкові накладні за №10 від 14.03.2012, №12 від 16.03.2012, №24 від 27.03.2012, № 24 від 27.03.2012, №30 від 28.03.2012, №31 від 29.03.2012, №34 від 30.03.2012, №2 від 04.05.2012 та ін., а також, рахунки-фактури, прибуткові ордери, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські платіжні доручення, з яких вбачається як зміст та обсяг господарських операцій, так і їхнє фактичне виконання.

По ТОВ «Харчпромпостач» договір №5 від 20.01.2012, податкові накладні за №16 від 21.02.2012, №34 від 27.03.2012, №7 від 12.06.2012, №13 від 18.06.2012, №19 від 22.06.2012, №20 від 25.06.2012, та ін., а також, видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські платіжні доручення, з яких вбачається як зміст та обсяг господарських операцій, так і їхнє фактичне виконання.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» та ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Харчпромпостач» розрахунки проведені в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано договори про надання товарно-експедиторських послуг укладених з позивачем та перевізниками, зокрема, ТОВ «Нова Пошта», ПП «Нічний експрес», а також докази призначення відповідальних осіб з правом отримання від імені позивача товарно-матеріальних цінностей.

В акті податковий орган стверджує, що господарських операцій з придбання товарів з ПП «Торгснаб-2009» та ТОВ «Харчпромпостач» не відбувалося, в зв'язку з чим не підтверджує податковий кредит, валові витрати, але по суті не спростовано використання цих же товарів ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» у виробництві продукції заводу для його контрагентів - покупців.

Такі дії службової особи податкового органу протирічать підтверджуючим первинним бухгалтерським документам по повному ланцюгу господарських операцій.

Відповідач в своєму акті, як на одну із підстав щодо непідтвердження валових витрат та податкового кредиту, посилається на акт ДПА у Харківській області від 09.04.2013 року №220/22-3/36372206 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торгснаб-2009» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - ТОВ «Федельта» за червень, липень, серпень 2012 року, ПП «Раіком» за лютий, березень, квітень 2012 року, ТОВ «Праксет - Харків» за травень, червень 2012 року, ПФ «Агроіндустрія» за березень - червень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку з березня по серпень 2012 року.

Також, під час позапланової перевірки ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» використано довідку від 01.04.2013 №1853/22-104/34391138 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Харчпромпостач» з питань підтвердження господарських відносин з платником ПП «Раіком», ТОВ «Ліга» за період з 01.01.2012 по 30.05.2012 та ТОВ «Аркада - Т» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року.

Вищезазначені акт та довідка щодо перевірок ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Харчпромпостач» стосуються винятково цих підприємств, можливо і встановлюють які-небудь порушення в їх господарській діяльності, але до яких ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» ніякого відношення не має.

Згідно тверджень відповідача щодо видаткових накладних, які надані для перевірки, неможливо визначити посаду відповідального за здійснення господарської операції, прізвище та ідентифікувати підпис особи, яка приймала та обліковувала придбані товари та особи, яка видала товар, з чого вбачається, що вказані первинні документи складалися не уповноваженою особою і, відповідно, наведені операції щодо придбання послуг - недійсні.

Такі доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, адже в силу норми ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку підтвердити наявність або відсутність обставин, на які посилається відповідач, можливо лише в результаті проведення у встановленому законом порядку відповідної експертизи особою, яка наділена офіційними повноваженнями на вчинення таких дій.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача, а також неправильне оформлення товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, суд зазначає наступне.

Порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363 (надалі-Правила).

У відповідності до абзацу 1 п. 11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

Зазначений висновок підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012р. у справі № К/9991/37912/11.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище переліченими контрагентами позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарської діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Вказана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту.

Сторони виконали свої зобов'язання за вказаними договорами, що спростовує твердження відповідача стосовно того, що правочини не направлені на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами.

Отже, порушень законодавства при здійсненні господарських операцій згідно договорів не встановлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Разом з тим, щодо вимоги позивача скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302210 від 14.08.2013 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 20016 грн. з нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10008 грн. судом встановлено, що в ході адміністративного оскарження позивачем прийнятих за результати перевірки податкових повідомлень-рішень, рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийнятим за розглядом скарги позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000302210 від 14.08.2013 в частині застосування штрафної санкції на суму 5004 грн.

Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Таким чином, в результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000302210 від 14.08.2013 відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення за №0000412210 від 28.11.2013, за яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20016 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5004 грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2013 року за №0000302210 є безпідставною, оскільки в силу вищевказаної норми, дане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, а отже не підлягає виконанню та відповідно оскарженню.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення - рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14 серпня 2013 року №0000292210, №0000282210 - скасувати.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр» 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 33 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 лютого 2014 року.

Суддя В.В. Гаращенко