Постанова

від 20.02.2014 по справі 801/11047/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2014 року об 11:43 Справа №801/11047/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Акулов Р.В., від відповідача - Лук'янець О.Ю.; свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБРЕНД"

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне підприємство "УКРБРЕНД" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0002612203 про нарахування штрафних санкцій на суму 13535 грн.

Позов мотивовано необґрунтованістю та невідповідністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам оскільки у позивача, на час перевірки, були наявні всі необхідні документи, які регламентують діяльність у сфері роздрібної торгівлі спиртними напоями; у кутку споживача знаходилася нотаріально завірена копія торгового патенту; всі товарні запаси були зафіксовані в документах бухгалтерського обліку; а всі чеки друкувались вчасно.

Ухвалами суду від 23.12.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Провадження у справі зупинялось та в судовому засіданні проголошувалась перерва для надання сторонами додаткових документів та доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с. 114-116).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 36478318, узятий на облік платника податків в ДПІ у м. Сімферополь 23.04.2009 року, на час спірних правовідносин знаходився на податковому обліку у Сімферопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим (а.с. 13-17, 124, 144-148).

Посадовими особами податкового органу 10.10.2013 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - Бар «Форум», що розташована за адресою м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Київська, буд. 51/52 на підставі Наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 09.10.2013 року №660 про призначення та проведення фактичної перевірки позивача (а.с. 7) та направлення №1867 від 10.10.2013 року, №1868 від 10.10.2013 року (а.с. 99, 100) з метою перевірки дотримання позивачем норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено Акт від 10.10.2013 року (далі - Акт) (а.с. 8-9).

За висновками акту встановлено наступні порушення позивачем:

1) не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків z-звітів;

2) порушено порядок обліку товарних запасів на місці їх реалізації - не надані документи на реалізуємий товар (накладні, податкові накладні, тощо) на загальну суму 2637,50 грн. згідно з додатком;

3) не забезпечена відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО;

4) порушено порядок використання торгового патенту, торговий патент не знаходився на доступному для огляду місці;

5) реалізація алкогольних напоїв на розлив без створення суб'єкта ресторанного господарства з універсальним асортиментом товару.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0002612203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13535,00 грн. (а.с. 10).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановив.

Щодо порушення позивачем, на думку відповідача, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265), а саме: z-звіт №0014 за робочий день 18.07.2013 року роздрукований 20.07.2013 року о 00:55:46; z-звіт №0065 за робочий день 07.09.2013 року роздрукований 08.09.2013 року о 00:41:48; z-звіт №0075 за робочий день 17.09.2013 року роздрукований 18.09.2013 року о 00:39:18, у зв'язку з чим до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ч. 11 п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №199 від 18.02.2002 року (далі - Вимоги), z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Всі підсумки та суми у z-звіті обчислюються за зміну (п. 17 Вимог).

Частиною 15 п. 2 Вимог визначено поняття зміни, це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання z-звіту до виконання наступного z-звіту.

Відповідно до п. 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

У примітках до Вимог зроблено зауваження про те, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.

Отже, щоденні z-звіти повинні бути роздруковані за кожну робочу зміну РРО, що не перевищує 24 годин з моменту реєстрації першої розрахункової операції.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 року по справі № К-37268/10 та Постанові Верховного суду України від 24.09.2013 року №21-260а13.

Згідно з п. 4 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за 18.07.2013 рік роздрукував z-звіт №0014 у той же день о 23:01:14 (а.с. 40).

Z-звіт №0065 за робочий день 07.09.2013 року роздрукований 08.09.2013 року о 00:41:48, а перша розрахункова операція 07.09.2013 року відбулася о 09:25:04; z-звіт №0075 за робочий день 17.09.2013 року роздрукований 18.09.2013 року о 00:39:18, а перша розрахункова операція 17.09.2013 року відбулася о 10:14:12 (а.с. 171).

Відтак, суд вважає, що зазначені z-звіти №0065 та №0075 також були роздруковані позивачем вчасно, оскільки тривалість зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього z-звіту, а не з початку робочого дня, отже позивачем не перевищено 24 години.

Оскільки судом були спростовані висновки відвідача про порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону №265, то й для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. немає жодних правових підстав.

Окрім цього, суд зазначає, що, згідно з розрахунками штрафних санкцій, позивачу було нараховано 1020,00 грн. штрафних санкцій - 20 НМДГ (340,00 грн. х 3) у відповідності до п. 4 ст. 17 Закону №265.

З викладено вище слідує, що відповідач тричі застосував до позивача штрафні санкції за одне порушення (незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків), що не передбачено чинним законодавством.

За вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Зазначена правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 16.04.2013 року №21-89а13 та від 04.06.2013 року №21-155а13.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Щодо порушення позивачем, на думку відповідача, п. 12 ст. 3 Закону №265, а саме порядку обліку товарних запасів на місці їх реалізації: ненадання документів на реалізуємий товар (накладних, податкових накладних, тощо) на загальну суму 2637,50 грн., у зв'язку з чим позивачу було нараховано штрафних санкцій у розмірі 5255,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 12 ст. 3 Закону №265 встановлений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 Закону №265, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті передбачені обов'язкові реквізити первинного документу: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із ст. 21 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено відсутність обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 2627,50 грн., про що складено відомість, підписану барменом з запереченнями - зазначено, що накладні на дану продукцію знаходяться у бухгалтерії (а.с. 109). На підтвердження належного ведення такого обліку позивачем було надано суду первинні бухгалтерські документи, які знаходились в бухгалтерії підприємства під час проведення перевірки, а саме накладні: №РН-1082150 від 10.07.2013 року; №001-0050857 від 02.08.2013 року; №001-0060003 від 03.09.2013 року; №РН-1086624 від 18.09.2013 року (а.с. 62, 73, 84, 88).

Перевіривши вищезазначені документи первинного обліку суд встановив, що вони підтверджують здійснення позивачем обліку товарних запасів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265.

Вказана норма Закону №265 надає можливість підприємству обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання. Відсутність обліку товарів за місцем реалізації не є належним доказом того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів.

Відтак, відповідач необґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 5255,00 грн.

Порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону №265, а саме незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, за що до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., позивачем не заперечується.

Суд зазначає, що належним доказом такого порушення являється Акт перевірки.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Щодо порушення позивачем, на думку відповідача, пп. 267.6.1 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, а саме порядку використання торгового патенту - торговий патент не знаходився на доступному для огляду місці, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 63.3 ст. ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до п. 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1440/18735 (далі - Порядок №985), орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, визначених даним пунктом.

При цьому, за змістом п. 2.2 Порядку №985 податкове повідомлення-рішення складає відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби.

Листом Державної податкової адміністрації України від 28.01.2011 року №2337/7/23-7017/125 "Про окремі питання проведення фактичних перевірок" повідомлено, що з метою забезпечення реалізації прав платника податків у Податковому кодексі України передбачено обов'язок контролюючого органу прийняти податкове повідомлення-рішення у чітко встановлені терміни, а саме протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи зазначене, для недопущення порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами фактичних перевірок у разі якщо господарський об'єкт суб'єкту господарювання, що перевірявся, має інше територіально-адміністративне розташування ніж такий суб'єкт, ДПА України зобов'язує акти перевірок господарських об'єктів не пізніше наступного дня за днем їх реєстрації у органі ДПС, який проводив перевірку, направляти до органу ДПС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання для прийняття відповідного рішення одночасно засобами поштового зв'язку (оригінал) та електронного чи факсового зв'язку (сканована завірена копія).

Як вбачається з матеріалів справи, торговий патент на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг серії ТПВ №372557 виданий суб'єкту господарювання - позивачу, іншим, ніж відповідач, податковим органом, а саме ДПІ у м. Сімферополі (а.с. 18).

Приймаючи до уваги приписи чинного правового регулювання, при виявленні порушення порядку використання торгового патенту, зареєстрованого ДПІ у м. Сімферополі, акт перевірки мав бути направлений до ДПІ у м. Сімферополі для прийняття відповідного рішення. Прийнявши податкове повідомлення-рішення №0002612203 від 24.10.2013 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 459,00 грн. за порушення порядку використання торгового патенту, зареєстрованого ДПІ у м. Сімферополі, відповідач (Сімферопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим) вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо порушення позивачем, на думку відповідача, ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481), а саме реалізація алкогольних напоїв на розлив без створення суб'єкта ресторанного господарства з універсальним асортиментом товару, суд зазначає наступне.

Статтею 15 Закону №481 визначено, що оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Відповідно до ст. 15-3 Закону №481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до п. 22 Постанови Кабінету міністрів України від 30.07.1996 року № 854 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно зі ст. 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 року позивачу видано Торговий Патент на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг серії ТПВ №372557, що дійсний з 01.04.2013 року по 31.03.2018 року (а.с. 18).

26.03.2013 року позивачу видано Ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЕ №155113 (а.с. 19). Термін дії ліцензії з 26.03.2013 року до 26.03.2014 року.

Окрім цього, позивач має асортимент продукції, що реалізується у кафе-барі «Форум», узгоджений начальником Сімферопольського міського управління ГУ держсанепідслужби в АР Крим 26.03.2013 року (а.с. 182).

Але суд звертає увагу на те, що, згідно з реєстраційною карткою №1599 від 15.10.2013 року, розміщення та режим роботи об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг узгоджений Виконавчим комітетом управління торгівлі та сфери послуг лише 15.10.2013 року (а.с. 105).

Відтак, на час проведення перевірки 10.10.2013 року, позивач мав право лише на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та за відсутністю відповідного узгодження роботи об'єкта ресторанного господарства, не мав права на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а отже відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 6800,00 грн.

В судовому засіданні 20.02.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.02.2014 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим №0002612203 від 24.10.2013 року в частині застосування до Приватного підприємства "УКРБРЕНД" (ідентифікаційний код 36478318) суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6734,00 грн.

4. В задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.