Постанова

від 24.02.2014 по справі 910/20048/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 910/20048/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судових засідань від 24.02.2014 року;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «А Логістик»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року

у справі №910/20048/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СНВК «Юпітер»

до товариства з обмеженою відповідальністю «А Логістик»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

про примусове виселення з нежитлових приміщень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі №910/20048/13 позов задоволено повністю. Зобов'язано виселити ТОВ «А Логістик» із зайнятих нежитлових офісних, складських, побутових та технічних приміщень, що належать ТОВ «СНВК «Юпітер» і знаходяться за адресою: вул. Леніна, 114, с. Софіївська, Києво-Святошинський р-н , Київська область (приміщення А згідно додатку 1.1 до договору оренди №ALUP 009.10 від 01.08.2010 року та приміщення Б згідно додатку 1.2 до договору оренди №ALUP 009.10 від 01.08.2010), у тому числі, але не обмежуючись, шляхом звільнення приміщень від майна ТОВ «А Логістик». Зобов'язано ТОВ «А Логістик» повернути ТОВ «СНВК «Юпітер» нежитлові офісні, складські, побутові та технічні приміщення, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 114, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська область шляхом забезпечення участі уповноваженого представника ТОВ «А Логістик» у комісії по поверненню майна, створеній ТОВ «СНВК «Юпітер», та підписання акту повернення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі №910/20048/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «А Логістик» міста Києва прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 05.02.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2010 року між ТОВ «СНВК «Юпітер» (далі - орендодавець) та ТОВ «Асстра Логістик» (яким в подальшому змінено назву на ТОВ «А Логістик», далі - орендар) було укладено договір оренди №ALUP 009.10 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язаний передати орендарю за плату та на строк оренди у користування для здійснення господарської діяльності нерухоме майно, перелік якого зазначений в п. 1.1. договору (далі - приміщення).

Відповідно до п. 2.1. договору сторонами передбачено, що строк оренди за цим договором починається з моменту підписання акту прийняття і закінчується 31.07.2013 року.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання п. 3.1. договору, протягом трьох робочих днів після підписання договору позивач передав відповідачу всі приміщення за переліком згідно п. 1.1. договору оренди, про що сторонами було підписано акт приймання (приміщень в оренду) за формою в додатку №2 до договору оренди.

Згідно з п. 2.2. договору строк дії цього договору закінчується у дату закінчення оренди або у дату дострокового розірвання цього договору у випадках, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до п. 12.2. договору останній припиняється після завершення строку оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 12.3. договору сторонами передбачено, що якщо після завершення строку оренди будь-яка із сторін не бажає продовжити дію договору на тих самих умовах, то вона зобов'язана надіслати іншій стороні заяву про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку оренди.

Як слідує із матеріалів справи та підтверджується місцевим господарським судом, позивач не мав наміру продовжувати строк дії договору як до закінчення строку його дії так і після, що підтверджується листами від 18.06.2013 року №1806-1, від 26.06.2013 року №2606-1, від 04.07.2013 року №0407-2, від 19.07.2013 року №1907-1, від 29.07.2013 року №2907-1, від 13.08.2013 року №1308-6.

Крім того, колегією суддів встановлено, що між тими ж сторонами уже розглядався спір, зокрема, про зобов'язання ТОВ «СНВК «Юпітер» припинити дії, які порушують права ТОВ «А Логістик» (заборонити позивачу здійснювати дії, що перешкоджають вільному володінню відповідача орендованими приміщеннями) та витребування майна із чужого незаконного володіння.

При цьому, даним рішенням господарського суду Київської області у справі №911/2556/13 від 12.09.2013 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року, відмовлено в задоволенні позову, встановлено, що оскільки відсутні докази узгодження сторонами пролонгації договору оренди №ALUP 009.10 від 01.08.2010 року на новий термін чи укладення нового договору оренди, в силу положень ст. 763 Цивільного кодексу України, договір припинив свою дію 31.07.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Отже, враховуючи відсутність доказів погодження сторонами продовження строку дії договору та рішення іншого суду, яким встановлено факт припинення дії договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди №ALUP 009.10 від 01.08.2010 року є припиненим з 31.07.2013 року, у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

Відповідно до п. 12.5. договору сторонами передбачено, що при припиненні цього договору у зв'язку із завершенням строку оренди сторони зобов'язуються підписати акт про повернення у дату закінчення оренди. У разі дострокового розірвання договору за взаємної згоди сторін, сторони зобов'язані підписати акт про повернення у дату розірвання договору, і договір вважається розірваним у цю дату (п.12.5 договору).

Пунктом 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, всупереч зазначеному, відповідач не повернув орендоване приміщення після 31.07.2013 року (дата закінчення терміну дії договору), що не заперечується сторонами.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, актом дослідження доказів від 10.09.2013 року, що був складений та підписаний повноважними представниками позивача та відповідача на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 05.09.2013 року у справі №911/2556/13, підтверджується факт знаходження майна відповідача в орендованих приміщеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо виселення відповідача із зайнятих нежитлових офісних, складських, побутових та технічних приміщень, що знаходяться за адресою: Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, шляхом звільнення даних приміщень від майна відповідача згідно переліку та зобов'язання відповідача повернути нежитлові офісні, складські, побутові та технічні приміщення шляхом забезпечення участі уповноваженого представника відповідача у комісії по поверненню майна та підписання акту повернення.

Посилання скаржника на наявність підстав вважати договір поновленим, у зв'язку з продовженням користування орендованими приміщеннями та відсутністю заперечень з боку позивача, у відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляється, оскільки, як вже зазначалось, листами ТОВ «СНВК «Юпітер» підтверджується відсутність бажання продовжити строк дії договору.

При цьому, слід зазначити, що законодавством не встановлено заборони повідомляти сторін про не бажання продовження дії договору до закінчення строку його дії.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі №910/20048/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «А Логістик» на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі №910/20048/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі №910/20048/13 залишити без змін.

3. Справу №910/20048/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич