Постанова

від 26.02.2014 по справі 922/2861/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 922/2861/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у справі№ 922/2861/13 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток-цемент" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 простягнення 150000,00 грн. за участю представники сторін:

позивача: Павлуненко К.Л., дов. від 30.09.2013 б/н

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-цемент" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" про стягнення понесених витрат з ремонту та реставрації меблів у розмірі 150000,00 грн., витрат на фахівця в галузі права у розмірі 6000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2013 у справі № 922/2861/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., судді Бринцев О.В., Жиляєв Є.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у справі № 922/2861/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2013 у справі № 922/2861/13 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 150000,00 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Цемент", м. Харків 150000,00 грн., 3000,00 грн. судового збору за подання позову, 1442,31 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.13 р. у справі № 922/2861/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2013 або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Цемент" на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 - без змін.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-цемент" (далі - покупець) був укладений договір поставки №06/07/12 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у власність (повне господарське відання) покупцю комплекти меблів, мозаїку керамічну з натурального каменю, мідний лист, вироби мідні для спорудження даху та інше (продукція) у кількості та асортименті відповідно до письмових замовлень покупця, а покупець, зобов'язався прийняти та своєчасно, відповідно до умов даного договору, оплатити продукцію (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно із п.п. 2.4., 5.1., 7.1., 7.5. договору замовлення є прийнятим з моменту виставлення рахунку-фактури покупцю, в якому вказується також строк поставки продукції та строк оплати продукції

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що якість та комплектність продукції, що постачається, повинна відповідати ДСТУ, ТУ, сертифікату відповідності, тощо, а підтвердженням якості продукції є сертифікат відповідності, який діє на території України.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник прийняв на себе зобов'язання з забезпечення поставки якісної продукції.

Пунктом 7.4. договору передбачена можливість здійснення розрахунків на умовах 100% попередньої оплати, часткової попередньої оплати, відстрочки платежу та товарного кредиту.

Як передбачено п. 8.2. договору, перехід права власності на продукцію відбувається після 100% оплати продукції, яка поставляється.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов договору постачальник виставив покупцю рахунки №105 від 09.07.2012 та №113 від 09.08.2012, за якими підлягає поставці продукція - комплекти меблів, мозаїка на загальну суму 1325599,56 грн., з умовою передплати даного товару.

09.07.2012 та 09.08.2012 позивач на виконання умов договору та на підставі вказаних рахунків №113 від 09.08.2012 та №105 від 09.07.2012 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1325599,56 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача.

За видатковими накладними №122 від 15.11.2012 та №3 від 08.02.2013 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 1428556,40 грн. При цьому, за накладною №3 від 08.02.2013 було поставлено позивачеві 8 комплектів меблів на загальну суму 187670,42 грн., тоді як рахунок №113 на оплату меблів виставлено на загальну суму 508125,20 грн., які були оплачені 09.08.2012

Як зазначено судом апеляційної інстанції, продукція, поставлена за накладною №3 від 08.02.2013 - 8 комплектів меблів для спальні (артикули ES-57012, ES-818. ES-56085, ES-5039) виявилася неякісною та такою, що має дефекти, що підтверджується актом експертизи №ИМ-42, складеним 18.03.2013 Харківською торгово-промисловою палатою на замовлення позивача, і, не зважаючи на направлені відповідачу претензії, останній не виконав свої зобов'язання по поставці якісної продукції.

Позивач самостійно усунув недоліки поставленого товару, уклавши з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013 та у зв'язку із цим поніс втрати у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 від 22.05.2013 на суму 150000,00 грн. та копіями квитанцій про оплату вказаних послуг, що і стало підставою для звернення ТОВ "Восток-цемент" до Господарського суду Харківської області із вказаним позовом.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що приймання товару по накладним позивачем здійснено без жодних заперечень, позивачем не надано доказів складання акту за результатами перевірки якості і комплектності продукції та виклику представника постачальника для складання двостороннього акту, не надано доказів звернення до відповідача з претензією щодо якості товару в порядку, визначеному договором, та не надано доказів щодо домовленості сторін про відповідність товару вимогам ГОСТ 16371-93.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції та скасовуючи рішення місцевого господарського суду і задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що: в порушення умов договору відповідач не підтвердив якість поставленого товару сертифікатом відповідності; наявність недоліків товару підтверджується Актом експертизи №ИМ-42 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якого вони є виробничими і утворились внаслідок недотримання технічних вимог ГОСТ 16371-39 "Меблі. Загальні технічні умови.", матеріалами справи підтверджується факт надання третьою особою послуг з ремонту та реставрації меблів в частині усунення виявлених дефектів; відповідачем не доведено відсутності його вини або того, що дефект виник з вини позивача, тобто порушення останнім правил користування або зберігання продукції.

З урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як передбачено ч. 1 ст. 673, ст. 674 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно із пунктами 3.1., 3.2. договору якість та комплектність продукції, що постачається, повинна відповідати ДСТУ, ТУ, сертифікату відповідності, тощо; підтвердженням якості продукції є сертифікат відповідності, який діє на території України.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про підтвердження відповідності", сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що сертифікат відповідності на поставлений товар відповідачем не надавався, а отже, якість поставленого товару відповідачем відповідно до умов договору не підтверджена.

Апеляційним господарським судом зазначено, що згідно із Актом експертизи №ИМ-42 Харківської торгово-промислової палати, при візуально-вимірювальному контролі якості наборів меблів виявлено дефекти, зокрема: плями оздоблення на кришках, задирки, нерівномірний окрас по тону, потьоки фарби на внутрішніх поверхнях шухляд та на кромках дверцят, проколи лакофарбового покриття, шпаклювання тріщин оздоблення, тріщини брусів, перекоси висувних шухляд та інші.

За висновком ТПП вказані недоліки товару є виробничими і утворились внаслідок недотримання технічних вимог ГОСТ 16371-39 "Меблі. Загальні технічні умови."

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати, зокрема, мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції правомірно взято до уваги Акт експертизи №ИМ-42 Харківської торгово-промислової палати як доказ на підтвердження наявності недоліків поставленого товару.

При цьому, судом мотивовано спростовані висновки суду першої інстанції та посилання відповідача на порушення п. 4.1.5. договору щодо порядку пред'явлення претензій у зв'язку із недоліками товару, оскільки вказана умова договору стосується прихованих недоліків поставленої продукції.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

Згідно із статтею 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями щодо поставки неякісного товару, які не були задоволені відповідачем.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що після виявлення невідповідності поставленого товару вимогам ГОСТ 16371-39 "Меблі. Загальні технічні умови." згідно із актом експертизи Харківської ТПП від 18.03.2013, позивач звернувся до відповідача з відповідною претензію 22.03.2013, тобто у розумний строк після виявлення порушення умов договору щодо якості.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростовано посилання відповідача на порушення позивачем строку повідомлення про поставку неякісного товару. Крім цього, правові наслідки невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору передбачені частиною 2 статті 688 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Матеріали справи не містять і судами попередніх інстанцій не встановлено наявності умов, передбачених ч. 2 ст. 688 Цивільного кодексу України, як підстав для відмови у задоволенні відповідачем вимог позивача.

Частиною 1 ст. 679 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

З Акту експертизи №ИМ-42 Харківської торгово-промислової палати та характеру описаних у ньому недоліків вбачається, що вказані недоліки є виробничими дефектами.

Як передбачено ч. 6 статті 268 Господарського кодексу України, у разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Згідно із ч.1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці якісного товару, позивач самостійно усунув недоліки поставленого товару, уклавши з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013 та поніс втрати у розмірі 150000,00 грн. Факт виконання робіт та їх оплати підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 від 22.05.2013 на суму 150000,00 грн. та квитанціями про оплату вказаних послуг на зазначену суму.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову та обґрунтовано стягнув з відповідача понесені позивачем витрати по усуненню недоліків поставленого товару.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі по суті зводяться до заперечень щодо оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази. Крім цього, вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та обґрунтовано спростовані судом при прийнятті оскаржуваної постанови.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а його висновки за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими. Застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, у зв'язку із чим підстав для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у справі № 922/2861/13 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова