Рішення

від 28.02.2014 по справі 914/4460/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2014 р. Справа № 914/4460/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання Н.Фартушку, розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модус», м. Львів;

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів;

про: скасування оперативно-господарської санкції.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Кулеба М. Д. - представник на підставі довіреності № 1607-2 від 16.07.2013 року;

відповідача: Бегей Н.В. - представник на підставі довіреності № 01-3523 від 12.08.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 26.11.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модус» до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про скасування оперативно-господарської санкції. Розгляд справи призначено на 17.12.2014 року.

У судовому засіданні 17.12.2013 року представники позивача позовні вимоги підтримали. Від директора фірми надійшла заява про забезпечення позову. Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву. У судовому засіданні судом оголошено перерву до 28.01.2014 року.

У судовому засіданні 28.01.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, заявив клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи. Судом задоволено подані клопотання. Розгляд справи відкладено на 04.02.2014 року.

У судовому засіданні 04.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 11.02.2014 року.

У судовому засіданні 11.02.2013 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вирішення заяви про забезпечення позову, подану представником позивача 13.12.2013 року, суд відклав до наступного судового засідання. Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 17.02.2014 року.

У судовому засіданні 17.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 25.02.2014 року.

У судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.02.2014 року.

У судовому засіданні 27.02.2014 року представник позивача подав письмове пояснення по справі. Представник відповідача подав додаткові обґрунтування заперечень на позовну заяву. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 28.02.2014 року.

У судовому засіданні 28.02.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Модус» (надалі по тексту рішення - позивач, абонент згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (відповідач, Львівводоканал згідно з договором) про скасування оперативно-господарської санкції.

Позивач вважає неправомірним нарахування та стягнення оперативно-господарської санкції у розмірі 33 523 грн. 00 коп. на підставі акту від 16.10.2013 року про зрив пломби на водяному лічильнику.

Зокрема, згідно з актом від 16.10.2013 року працівниками водоканалу виявлено зрив пломби на водомірному вузлі на обвідній лінії. Однак, відповідно до акту від 06.11.2013 року виявлено зрив реєстраційної пломби на кульовому крані обвідної лінії (обрив пломбувального дроту).

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, факт обриву пломбувального дроту підтвердив. Свої обґрунтування навів у відзиві від 16.12.2013 року, додаткових обґрунтування до заперечення на позов від 27.02.2014 року.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 05.06.2012 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Модус» було укладено договір № 309577 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі по тексту рішення - договір) .

Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідач надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а позивач користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення", «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова", «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України».

Згідно з п. 3.1 договору, кількість води, що використовується абонентом, визначається за показами водолічильників, встановлених згідно з вимогами «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», і зареєстрованих відповідачем.

Пунктом 3.5 договору визначено, що оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться відповідачем відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок відповідача коштів до 10 числа, наступного за звітним місяця. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість позивача. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення може здійснюватись шляхом проведення передоплати.

У п. 5.1 та 5.2 договору зазначено, що договір укладається терміном на один рік та вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його розірвання жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Згідно з п. 2.1.3 договору в обов'язки Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» входить проведення обстеження систем водопостачання та водовідведення на предмет дотримання абонентом умов договору.

16.10.2013 року представниками відповідача було проведено перевірку систем водопостачання та водовідведення позивача, за результатами якої було складено акт, згідно з яким у ході перевірки виявлено, що «на водомірному вузлі (обвідній лінії діаметром 40 мм) на кульовому крані зірвана реєстраційна пломба ЛВК - 0432596.». Не погодившись із виявленим порушенням, Кулеба М.Д. від підписання складеного акта відмовився. Один із примірників акту залишено заступнику директора підприємства Кулебі М.Д.

На підставі вказаного акту, згідно з п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року N 190, відповідачем нараховано 33 523 грн. 00 коп. за самовільне, безоблікове користування послугами водопостачання та водовідведення через обвідну лінію (діаметром 40 мм) водомірного вузла позивача, на якій було зірвано реєстраційну пломбу, та виставлено рахунок на оплату вказаної суми за період з 16.09.2013 року, тобто з моменту зняття останнього показника лічильника.

Вважаючи дії представників Львівводоканалу неправомірними, директором ТзОВ фірми «Модус» Кіт С.Я. згідно з наказом № 1610-1 від 16.10.2013 року створено комісію для проведення службового розслідування випадку, що мав місце 16.10.2013 року на підприємстві. Результати розслідування комісія оформила Актом «Про результати службового розслідування порушень, відображених в акті від 16.10.2013 року» (копія знаходиться в матеріалах справи).

23.10.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення на акт від 16.10.2013 року, у якому позивач просив направити представників Львівводоканалу для створення комісії для повторного обстеження приладів обліку води, водопровідної мережі разом з фахівцями Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Модус» на предмет можливості несанкціонованого відбору води, а також зупинити на період роботи комісії дію акту від 16.10.2013 року.

У відповідь на таке звернення 06.11.2013 року представники Львівводоканалу (Грещишин В.Н., Полуліх М.С., Мельник Г.) у присутності заступника директора ТзОВ фірми «Модус» Кулеби М.Д. провели комісійне обстеження засобів обліку водокористування та виявлено зрив реєстраційної пломби на кульовому крані обвідної лінії (обрив пломбувального дроту), в місці обриву дріт скручений, а також виявлено видимий розрив дроту внизу під вентилем, про що складено Акт № 357 від 06.11.2013 року. У акті № 357 також зазначено, що рахунок від 16.10.2013 року потрібно оплатити до 20.11.2013 року, а в разі неоплати водопостачання буде припинено. Зі змістом складеного акту Кулеба М.Д. погодився не повністю, оскільки в акті не відображено факту пошкодження чи не пошкодження пломби.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено судом, сторони уклали № 309577 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з п. 3.9 Правил рахунки за воду і скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.

Сторонами не заперечується, що позивачу щомісячно виставлялися рахунки на оплату послуг з часу укладення договору і жодних заперечень чи зауважень до будь-якої зі сторін не пред'являлось.

Як зазначалося вище, одним із нормативних актів, якими детально регулюються правовідносини між сторонами, є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року N 190 (надалі по тексту рішення - Правила). Відповідно до п. 5.8 названих Правил у разі наявності одного вводу до будівлі, що має протипожежно-господарський водопровід, влаштування обвідної лінії засобу обліку обов'язкове. На обвідній лінії монтується електрифікована засувка, яка пломбується у закритому стані виробником.

У відповідності до п. 5.10 Правил, засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Згідно з п. 1.2. Правил виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення є суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто у даному випадку виробником є відповідач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал».

Відповідно до Акту реєстрації лічильників № 052534 від 27.03.2012 року водолічильник № 02024233 був опломбований пломбою ЛВК-0432585. Також було опломбовано бойпас (обвідну трубу) пломбою ЛВК-0432596.

Усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці (п. 5.14 Правил).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" повірка засобів вимірювальної техніки - це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності (п. 5.4 Правил).

Згідно з п. п. 2, 9 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Повірка та оформлення її результатів проводяться у порядку, встановленому нормативними документами з метрології центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Порядок та терміни зняття показів засобів обліку визначаються відповідно до договору (п. 5.21 Правил).

У разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов'язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача (п. 5.22 Правил).

Матеріалами справи підтверджено факт здійснення 16.10.2013 року працівниками Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» перевірки стану водопровідної та каналізаційної мережі по вул. Луганська, 3, належної Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Модус». Зокрема, актом № 357 від 16.10.2013 року встановлено зрив реєстраційної пломби ЛВК - 0432596, що стало підставою для застосування до позивача санкції у розмірі 33 523 грн. за самовільне, безоблікове користування послугами водопостачання та водовідведення.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил).

Згідно з п. 5.18 Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником у місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю трубу вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому користуванні встановлюється з дня податку такого користування, а при неможливості виявлення такого терміну, розрахунковий період становить один місяць.

Враховуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що поняття самовільні дії, самовільне користування та безоблікове водокористування є окремими самостійними поняттєвими категоріями. З акту від 16.10.2013 року та пояснень представника відповідача вбачається, що рахунок на суму 33 523 грн. виписано саме за самовільне, безоблікове користування послугами водопостачання та водовідведення. Однак, однозначні достовірні докази, які б підтверджували таке самовільне та безоблікове водокористування у матеріалах справи відсутні.

Із аналізу змісту п. 5. 18. Правил випливає, що самовільними діями споживача, визначеними в п. 5.18 Правил, є знімання засобів обліку, здійснення будь-яких замін їх частин або змін положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімання пломб, накладених органами Держспоживстандарту або виробником, серед яких не значиться вказане в акті пошкодження проволоки, на якій навішана пломба. Зазначена позиція відображена в Постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2010 року у справі № 12/212-09-4789 та Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року у справі № 914/3195/13.

Виходячи з положень п. 5.18 Правил, вбачається, що окремими категоріями є також пломба та деталі пломбування. Відтак, дріт є деталлю пломбування і пошкодження пломбувального дроту не означає пошкодження пломби. При встановленні факту порушення споживачем Правил, у складеному акті не зафіксовано витоку води з водомірного вузла, факту штучного втручання з боку позивача в роботу засобів обліку, його виходу з ладу чи пошкодження саме пломби.

Твердження відповідача про те, що пошкодження проволоки, на якій знаходиться пломба, є самовільними діями відповідача, визначеними п.5.18 цих Правил, за які останній зобов'язаний сплатити витрати води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил, є недоведеними та взаємосуперечливими з підставами виписаного рахунку від 16.10.2013 року. Крім цього, відповідачем не вказано причин, що призвели до обірванця дроту і не подано доказів того, що пошкодження дроту мало місце саме внаслідок самовільних дій відповідача.

Судом комплексно досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено, що при повторній перевірці засобів обліку води, ініціатором якої був сам позивач, і яка проводилась представниками Львівводоканалу 06.11.2013 року, виявлені порушення не є ідентичними з тими, що були встановлені 16.10.2013 року. Зокрема, актом № 357 від 06.11.2013 року зафіксовано обрив пломбувального дроту.

Факт розірвання дроту не заперечує та не оспорює позивач, а також визнає відповідач.

Суд звертає увагу на те, що рахунок на суму 33 523 грн. складено на підставі попереднього акту від 16.10.2013 року, яким засвідчено зрив пломби і про розрив дроту не було зазначено.

Відтак, розбіжності в описах виявлених порушень, зафіксовані в актах від 16.10.2013 року та 06.11.2013 року, не дають можливості однозначно стверджувати про наявність зриву пломби. Подані представниками сторін докази та пояснення не підтверджують беззаперечного факту зриву пломби, що давало б підстави застосовувати відповідальність за самовільні дії, які призвели до безоблікового використання води позивачем. Достовірність розриву пломбувального дроту підтверджена матеріалами справи, натомість пошкодження чи зрив пломби не доведене.

Вважаючи дії представників відповідача неправомірними, зокрема в частині несанкціонованого доступу до приміщення позивача, останній також звертає увагу на приписи ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо - згідно з істотними умовами договору.

Заперечення представника відповідача на наведене обґрунтування позивача спростовується пунктом 5.21 Правил: зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Відповідно, перший прихід представників Львівводоканалу і обстеження засобів обліку, вважається таким, що здійснювалося з порушенням відповідних норм.

Після звернення з позовом до суду, 13.12.2013 року позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема просив до прийняття рішення заборонити відповідачеві здійснювати дії по відключенню підприємства позивача від систем водопостачання.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

До заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не долучено доказів сплати судового збору. Однак, судом прийнято до розгляду подану заяву, враховуючи наступні положення.

Згідно з абз. 4 п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі, коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Відповідно до абз. 3 п. 1, п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Враховуючи відсутність достатніх підстав і неподання достовірних доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає доцільним відмовити у задоволенні поданої заяви.

Позивачем заявлено позовну вимогу про скасування оперативно-господарської санкції та сплачено судовий збір у розмірі 1 720 грн. 50 коп. Однак, як зазначено у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до абз. 2 п. 2.8, п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону). Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин справи, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судові витрати за вирішення спору немайнового характеру господарським судом покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір, сплачений у розмірі, більшому, ніж встановлено законом, повертається позивачу відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Судові витрати за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Скасувати оперативно-господарську санкцію в сумі 33 523 грн. 00 коп., застосовану Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модус» у формі рахунку б/н (акту приймання-передавання виконаних робіт) від 16.10.2013 року на підставі Акту від 16 10.2013 року.

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модус» (79034, Львівська обл., місто Львів, вул. Луганська, будинок 3, код ЄДРПОУ 05815965) 1 720 грн. 50 коп. судового збору у дохід державного бюджету.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 64, код ЄДРПОУ 03348471) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модус» (79034, Львівська обл., місто Львів, вул. Луганська, будинок 3, код ЄДРПОУ 05815965) 1 147 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Модус» (79034, Львівська обл., місто Львів, вул. Луганська, будинок 3, код ЄДРПОУ 05815965) з державного бюджету 573 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 03.03.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.