Рішення

від 25.02.2014 по справі 489/5554/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/5554/13-ц 25.02.2014 25.02.2014 25.02.2014

Провадження №22-ц/784/211/14

Справа № 22-ц/784/211/14 Головуючий першої інстанції: Кокорєв В.В.

Категорія: 51 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Орельській Н.М. ,

за участю позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 (а.с.22 угода), представників відповідачів: Лозовського О.М. і Данішевської Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства інфраструктури України, Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про стягнення моральної шкоди.

Вказувала, що з травня 2005 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області. За період з червня 2011 року вона була тричі незаконно звільнена і на підставі рішень суду поновлена на роботі. Зазначає, що до теперішнього часу рішення не виконані, стягнуті на її користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу виплачені не в повному обсязі. Протягом двох останніх років вона відчуває сильні душевні страждання з приводу незаконних звільнень з роботи та необхідністю відстоювати свої права у суді.

Посилаючись на викладене позивачка просила суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2013 року в якості співвідповідача до участі у справі залучено - державу в особі Управління Державної казначейської служби у Миколаївській області.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 35 000 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов повністю.

В апеляційній скарзі Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає із наступних підстав із наступних підстав.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з порушенням трудових прав, є трудовим спором, на який розповсюджується тримісячний строк звернення до суду за захистом цього права; невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення.

Тобто початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про відшкодування моральної шкоди починається з наступного дня після припинення порушення прав позивача

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з травня 2005 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області. 17 червня 2011 р. її було звільнено із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією установи. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року було визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2, поновлено її на посаді та стягнуто на її користь з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу. 14 січня 2012 р. ОСОБА_2 була поновлена на роботі.

05 квітня 2012 року позивачку знову звільнено із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року було визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2, поновлено її на посаді та стягнуто на її користь з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу. 14 серпня 2012 р. ОСОБА_2 була поновлена на роботі.

Наказом від 20 вересня 2012 року ОСОБА_2 знову звільнено із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року було визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2, поновлено її на посаді та зобов'язано Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті перевести позивачку , за її згодою, до новоутвореної організації - Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області - на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Стягнуто на користь позивачки з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З пояснень позивачки у суді апеляційної інстанції вбачається, що стягнутий постановами Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року і 25 червня 2012 року середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачений ОСОБА_2 не в повному об'ємі, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року дотепер не виконана у повному обсязі.

Зазначені обставини представники відповідачів не заперечували.

Отже, передбачений ст. 233 КЗпП строк на звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не пропущений.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що порушення законних прав позивачки, які дотепер не поновлені, спричинило ОСОБА_2 моральну шкоду, яка відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України підлягає відшкодуванню.

Також є вірним висновок суду про відсутність правових підстав для солідарного стягнення даної шкоди з усіх відповідачів та наявність підстав для покладення такого обов'язку саме на Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області.

Так, відповідно до абзацу 5 п. 1 Указу Президента України від 09.12.2010р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство інфраструктури України, Державну автотранспорту службу України, Державну авіаційну службу України, Державну службу зв'язку України, Державну службу морського та річкового транспорту України, реорганізувавши Міністерство транспорту та зав'язку України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції з реалізації державної політики у сфері туризму.

На виконання п.7 цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011р. № 346 «Про ліквідацію урядових органів» (далі - Постанова) ліквідовано Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті та Державну адміністрацію автомобільного транспорту.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02 серпня 2013 року внесений запис про про державну реєстрацію припинення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (а.с.80-82 т.1).

Відповідно до п.2 Постанови № 346 урядові органи, що ліквідуються згідно з п. 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам влади.

Указом Президента України від 06.04.2011р. № 370 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті - Укртрансінспекцію - шляхом реорганізації Державної автотранспортної служби України. Указом Президента України від 06.04.2011р. № 387 затверджено Положення про Укртрансінспекцію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2012р. № 153 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті згідно із переліком, зокрема, Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області.

Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Міністерства юстиції України від 22.02.2013р. № 698-0-26-13/71 щодо визначення правонаступника Головавтотрансінспекції та Державтотрансадміністрації у судових процесах, учасниками яких вони є, у зв'язку з ліквідацією цих урядових органів основні завдання і функції цих органів перейшли до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (а.с. 29-30 т.1).

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд першої інстанції недостатньо врахував конкретні обставини справи та той факт, що ОСОБА_2 дотепер не зверталась до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивачки, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає доцільним зменшити відшкодування даної шкоди до 3000 грн..

Отже, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, та прийшов до правильного висновку щодо частково задоволення позову, але помилився тільки в частині розміру відшкодування моральної шкоди.

За такого доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000грн. не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру відшкодування майнової шкоди.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України з Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2013 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди - змінити.

Стягнути з Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. 00коп. (три тисячі гривень).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді