Постанова

від 28.02.2014 по справі п/811/461/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2014 року Справа № П/811/461/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Агрогідромаш» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2014 року №0000042202 та №0000032202 - ВСТАНОВИВ: ТОВ Фірма «Агрогідромаш» (надалі за текстом - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2014 року №0000032202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117324 грн., в тому числі 78216 грн. основного платежу та 39108 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62288 грн., в тому числі 47600 грн. основного платежу та 14628 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з контрагентами - ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності.

Представник відповідача вимогу позову не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з огляду на позицію викладену в запереченні на адміністративний позов (Т.2 а.с.26,27).

Дослідивши надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Кроун ЛТД» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012р., з 01.02.2013р. по 28.02.2013р., з 01.04.2013р. по 30.04.2013р., ТОВ «Арагон торг» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж» за період з 01.102011р. по 31.10.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №4/11-23-22-02/24148606 від 10.01.2014 року (Т.1 а.с.18-60).

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 47660 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на суму 18405 грн., ІІ квартал 2012р. на суму 16657 грн., IV квартал 2012р. на суму 12598 грн.;

- п.198.3, 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78216 грн., в тому числі:

- за жовтень 2011 року на суму 12000 грн.;

- за листопад 2011 року на суму 4005 грн.;

- за червень 2012 року на суму 15864 грн.;

- за грудень 2012р. на суму 11998 грн.;

- за лютий 2013р. на суму 14712 грн.;

- за квітень 2013 року на суму 19637 грн.

На підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.01.2014 року №0000032202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117324 грн., в тому числі 78216 грн. основного платежу та 39108 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62288 грн., в тому числі 47600 грн. основного платежу та 14628 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1а.с.61,63).

Дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж», а отже, правомірності формування податкового кредиту та формування валових витрат суд приходить до наступних висновків.

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з актів позапланових невиїзних перевірок вказаних підприємств, складених посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Кроун ЛТД» (т.1а.с.65-132), ТОВ «Арагон торг» (т.1а.с.161-180), ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» (т.1а.с.133-149), ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж» (т.1а.с.150-160).

Протягом перевіреного періоду позивача здійснювалось формування показників податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентами позивача (Т.1 а.с.75,80,89, 97,105, 112, 122,128,139,157,168,172).

До матеріалів справи позивачем додано копії податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками за відповідні періоди, в яких відображено показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також реєстри виписаних та отриманих податкових накладних, де відображено податкові накладні на підставі яких формувалися показники ПДВ (Т.1 а.с.181-243).

З огляду на вище вказане, суд приходить до висновку, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту на підставі документів виписаних ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж».

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції платників податків на підставі яких формуються податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж».

Посилання відповідача на акти перевірок вказаних контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем реєстрації цих підприємств, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів (п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентами, останній мав право на формування податкового кредиту та витрат на підставі цих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.01.2014 року №0000032202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117324 грн., в тому числі 78216 грн. основного платежу та 39108 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62288 грн., в тому числі 47600 грн. основного платежу та 14628 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 359,23 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник