Ухвала

від 09.12.2014 по справі п/811/461/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № П/811/461/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року

у справі № П/811/461/14

за позовом Фірми «Агрогідромаш» товариства з обмеженою відповідальністю

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2014 №0000042202 та №0000032202,-

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Агрогідромаш» товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 25.01.2014 №0000032202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117 324,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 78 216,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 39 108,00 грн.

від 25.01.2014 №0000042202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 62 288,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 47 600,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 14 628,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства в результаті взаємовідносин з контрагентами - ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж». Господарські операції з вказаними контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними документами, а товар, отриманий від контрагентів, використано позивачем у власній господарській діяльності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з контрагентами є помилковим, оскільки ґрунтується на актах перевірок контрагентів позивача, складених посадовими особами, що не можуть бути доказами нікчемності угод.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляцій скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив пояснення відповідача, не приділив уваги тому факту, що усі операції по взаємовідносинах товариства з контрагентами - ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» не спричинили реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача», про що свідчать результати актів перевірок вказаних контрагентів.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Кроун ЛТД» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, з 01.02.2013 по 28.02.2013, з 01.04.2013 по 30.04.2013, ТОВ «Арагон торг» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж» за період з 01.102011 по 31.10.2011, за результатами якої складений акт №4/11-23-22-02/24148606 від 10.01.2014 (т.1 а.с.18-60).

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 47660 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на суму 18405 грн., ІІ квартал 2012р. на суму 16657 грн., IV квартал 2012р. на суму 12598 грн.;

- п. 198.3 , 198.6 , ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78216 грн., в тому числі: - за жовтень 2011 року на суму 12000 грн.; - за листопад 2011 року на суму 4005 грн.; - за червень 2012 року на суму 15864 грн.; - за грудень 2012р. на суму 11998 грн.; - за лютий 2013р. на суму 14712 грн.; - за квітень 2013 року на суму 19637 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з його контрагентами ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» здійснені за договорами, які є нікчемними згідно ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, оскільки вказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, а отже і Фірма «Агрогідромаш» ТОВ є вигодонабувачем.

При цьому відповідачем використана отримана від податкових органів інформація стосовно вказаних підприємств, зафіксована в:

- акті ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 15.08.2013 №473/23-22-04-21/380 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Кроун ЛТД» з питань правильності нарахування повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за придбанні товари (роботи, послуги) у ТОВ "Нептун інвест", код ЄДРПОУ 38292039 за грудень 2012, ТОВ «Глобал Торг ЛТД», код ЄДРПОУ 38403581 за березень, квітень 2013 р., ТОВ «Дока-Груп», код ЄДРПОУ 38203635 за вересень, жовтень 2012 р., ТОВ «Грин Гарден Дизайн», код ЄДРПОУ 38320888 за листопад 2012 р. та ТОВ «Діомед Інвест», код ЄДРПОУ 38290911 за лютий 2013 р.»;

- акті Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2012 № 127/15-2/38164764 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арагон торг» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий-жовтень 2012 року;

- акті Кіровоградської ОДПІ від 07.02.2013 № 109/1520/37502950 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту податку на додану вартість за період з січня 2011 по лютий 2012 року.";

- акті Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2013 № 129/1520/37709106 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛЦ «Укравтовантаж» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року".

На підставі акту перевірки №4/11-23-22-02/24148606 від 10.01.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2014:

№0000032202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117324 грн., в тому числі 78216 грн. основного платежу та 39108 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62288 грн., в тому числі 47600 грн. основного платежу та 14628 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що Фірма «Агрогідромаш» ТОВ в якості покупця мало господарські відносини з придбання товарів (продукції):

- за договором поставки з ПП «Кроун ЛТД» № 20/12 від 14.12.2012 (т.1, а. с.65);

- за договором купівлі-продажу з ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» №279к11 від 02.11.2011 (т. 1, а. с.133);

- за договором поставки з ТОВ «ЛЦ «Укравтовантаж» № 256к11 від 31.10.2011 (т.1, а. с.150);

- за договором купівлі-продажу з ТОВ «Арагон Торг» № 1419 від 11.06.2011 (т.1, а. с.161).

Фактичне виконання цих договорів підтверджується наступними документами: специфікаціями, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, що свідчать про оплату товару позивачем, товарно-транспортними накладними, які свідчать про транспортування товару від продавців покупцю.

Означені документи долучені до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, їх наявність в ході перевірки відповідачем не заперечується, як не заперечується і факт використання Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання обумовленого договорами товару у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

На момент укладення та виконання означених вище договорів контрагенти позивача ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаними підприємствами дотримані. Крім того, господарське зобов'язання з поставки (купівлі-продажу) товару не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки (купівлі-продажу) товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище договори поставки (купівлі-продажу) , укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», вчинені на виконання укладених договорів поставки (купівлі-продажу), направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю вищевказаного товару та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Щодо посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Авант-тайм Зовнішторг», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

В акті перевірки від 10.01.2014 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі № П/811/461/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко