Ухвала

від 18.02.2014 по справі 820/9124/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 820/9124/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

при секретарі судового засідання - Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Машир В.О.

відповідача - Шляхти В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 820/9124/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості Промпобутсервіс ТАТІУС"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

27.09.2013 року ТОВ "Центр нерухомості Промпобутсервіс ТАТІУС" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0003771501, № 0003781501 від 30.05.2013 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "ВКП"Точмашдеталь", ТОВ "Інтехліс", ПП "Лайнстар", ПП "Будінжирінг".

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцем Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Центр нерухомості Промпобутсервіс ТАТІУС" з питань взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності ТОВ "ВКП"Точмашдеталь", ТОВ "Інтехліс", що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2012 року та у деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, ПП "Лайнстар", що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року та у деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року, ПП "Будінжирінг", що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та у деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 2181-15.1-07/33289943 від 02.03.2012 року, яким зафіксовані порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період квітень 2012 року; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а саме завищено: податковий кредит на загальну суму 293682,06 грн., у т.ч. ПДВ - 48947,01 грн., в тому числі: за січень 2012 року на загальну суму 194954,9 грн., суму ПДВ - 32492,48 грн., за квітень 2012 року на загальну суму 58999,99 грн., суму ПДВ - 9833,33 грн., за жовтень 2011 року на загальну суму 39727,2 грн. суму ПДВ - 6621,2 грн.; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 135, ст. 137, ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а саме: витрати в загальній сумі 244735 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2012 року в сумі 211629 грн., та за 2-4 квартали 2011 року в сумі 33106 грн.; порушено ст. 134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього на суму 52056 грн., у т.ч. за період 1 півріччя на суму 44442,09 грн., та за 2-4 квартал 2011 року на суму 7614,38 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення - рішення № 0003771501, № 0003781501 від 30.05.2013 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "ВКП"Точмашдеталь", ТОВ "Інтехліс", ПП "Лайнстар", ПП "Будінжирінг".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки інших органів державної податкової служби щодо перевірок контрагентів позивача та твердження про недоведеність реальності здійснення останніми господарських відносин із постачальниками, та висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із ТОВ "ВКП"Точмашдеталь", ТОВ "Інтехліс", ПП "Лайнстар", ПП "Будінжирінг".

03.10.2011 року між позивачем - покупець, та ТОВ "ВКП"Точмашдеталь" - постачальник, укладено договір № 1107-4, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Кількість, якість та вартість товарів, що підлягають поставці, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього правочину.

У виконання зазначеної угоди надано податкові накладні: № 3 від 04.01.2012 року, № 5 від 05.01.2012 року, № 25 від 23.01.2012 року, № 27 від 31.01.2012 року, видаткові накладні, подорожні листи.

Фактична оплата придбаного товару здійснена у повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також, між позивачем - покупець, та ТОВ "Інтехліс" - продавець, 12.01.2012 року укладено договір купівлі - продажу № 12/01, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю продукцію в асортименті і по цінам відповідно накладним, які є невід'ємною частиною даного договору.

У виконання умов договору надано рахунком - фактурою, видатковими накладними, податковими накладними: № 12001 від 12.01.2012 року, № 12002 від 12.01.2012 року, подорожніми листами.

Оплата придбаного товару у повному обсязі здійснена шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується платіжними дорученнями завіреними печаткою банку № 13, 14 від 12.01.2012 року.

Крім того, між позивачем - покупець, та ПП "Лайнстар" - продавець, 28.04.2012 року укладено договір купівлі - продажу № 28/04-с.

Виконання вказаного договору підтверджується рахунком - фактурою, видатковою накладною, податковою накладною: № 2801 від 28.04.2012 року, подорожнім листом.

Фактична оплата договору здійснена у повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, 04.10.2011 року між ТОВ "Центр нерухомості Промпобутсервіс ТАТІУС" - генпідрядник, та ПП "Будінжирінг" - субпідрядник, укладено договір будівельного підряду № 4/10, за умовами якого субпідрядник по завданню генпідрядника зобов'язується на свій ризик, своїми силами і коштами по технічній документації генпідрядника виконати ремонт примикань до парапетів цеху № 13, бетонування підлоги у котельні за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 110, а генпідрядник зобов'язується прийняти і сплатити за виконані роботи.

У виконання умов зазначеного договору надано довідку про вартість виконання будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунок, податкові накладні: № 136 від 31.10.2011 року, № 137 від 31.10.2011 року.

Фактична оплата здійснювалась у повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, матеріали справи містять дані щодо використання позивачем у подальшій власній господарській діяльності отриманих за вказаними угодами товарів та послуг, зокрема: договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, загальний журнал робіт, акт приймання виконаних робіт, локальний кошторис, відомість ресурсів.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

А тому, доводи апеляційної скарги податкового органу про неналежне документальне підтвердження позивачем господарських операцій із вказаними контрагентами, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду справи.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до положень Податкового кодексу України, сформував суму податкових витрат та податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Також колегією суддів не приймаються посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемних правочинів, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Слід вказати, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Крім того, колегія суддів зауважує, що отримання податковим органом акту перевірки, актів про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Будінжирінг" від 27.12.2011 року №1277/23-212/36373215, ПП "Лайнстар" від 13.07.2012 року №223/2220/36626857, ТОВ "Інтехліс" від 22.06.2012 року №394/22-207/35245557, в котрих викладені висновки про нереальність здійснення господарської діяльності контрагентами позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Також, у ході судового розгляду справи встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року по справі №2а-12727/12/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року, задоволено позов ТОВ "Інтехліс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними; визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо складення актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ІНТЕХЛІС» від 19.06.12 № 381/22-207/35245557, від 22.06.12 №394/22-207/35245557, від 10.08.12 № 555/22-207/35245557 та актів про проведення зустрічних звірок від 13.10.2011 року № 677/23-212/35245557 та від 15.11.2011 року № 1154/23-212/35245557; зобов'язано податкову інспекцію вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості, внесені на підставі вказаних актів, поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності позивача ТОВ "Інтехліс" за наступні податкові періоди: лютий - грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року по справі № 2а-10275/12/2070 задоволено позов ПП "Будінжиніринг плюс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова по проведенню зустрічної звірки ПП "Будінжиніринг плюс" за жовтень 2011 року, результати якої оформлені актом від 28.12.2011 року № 1277/23-212/36373215, визнано неправомірними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ПП "Будінжиніринг плюс" за грудень 2011 року, результати якої оформлені актом від 30.03.2012 року № 63/23-212/36373215, визнано неправомірними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ПП "Будінжиніринг плюс" за січень 2012 року, результати якої оформлені актом від 22.06.2012 року № 396/22-207/36373215, зобов'язано Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларовані ПП "Будінжиніринг Плюс" щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень 2012 року, замість внесених даних на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Будінжиніринг Плюс" від 22.06.2012 року № 396/22-207/36373215.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтувань посиланням податкового органу, викладеним у апеляційній скарзі, на вчинення позивачем нікчемних правочинів, за наслідками яких позивач позбавлений права формування суми податкових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0003771501, № 0003781501 від 30.05.2013 року такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 820/9124/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.