Ухвала

від 26.02.2014 по справі 821/3580/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3580/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ школяра" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005602200 від 14.08.2013року та №0005612200 від 14.08.2013року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідженно первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Світ школяра» зареєстроване Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 30.12.2004 року, що підтверджується Довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №750899.

На податковий облік ТОВ «Світ школяра» взято в ДПІ у м. Херсоні 06.01.2005 року за №6790.

Згідно Довідки серії АА №750899 Державної служби статистики України Головного управління статистики у Херсонській області видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: постачання інших готових страв; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100025291 позивачем отримано 28.02.2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 30.07.2013 року по 31.07.2013 року відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Світ школяра» (код ЄДРПОУ 33277917) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Промінтекс» (код ЄДРПОУ 370312960) у лютому, березні, травні 2012 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток за період 2012 рік та з податку на додану вартість за період лютий, березень, травень 2012 року. За результатами даної перевірки складено акт від 06.08.2013 року №330/21-03-22-05/33277917 (далі - акт).

У відповідності до висновку акта встановлено порушення п.п. 138.1.1 п.138.1 п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року у сумі 228882,00 грн.

Крім того, встановлено порушенння п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 30396,00 грн., у тому числі: за лютий 2012 року - 8193,00 грн.; за березень 2012 року - 10510,00грн.; за травень 2012 року - 11693,00грн. Завищена сума податку на додану вартість, яка звільнена від оподаткування та підлягає зменшенню на загальну суму в розмірі 156315,00 грн., у тому числі: за лютий 2012 року на загальну суму в розмірі 42133,00 грн., за березень 2012 року на загальну суму в розмірі 54049,00 грн., за травень 2012 року на загальну суму в розмірі 60133,00 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005602200 від 14.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 37994,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 30396,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7598,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0005612200 від 14.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 286102,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 228882,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 57220,00 грн.

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, а тому прийняті відповідачем податкові повідомленння-рішення підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2012 року між позивачем та ТОВ «Проминтекс» (код ЄДРПОУ 37031296) укладено договір поставки №1 (далі - Договір 1). Згідно умов Договору 1 Постачальник (ТОВ «Проминтекс») зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність Покупця (ТОВ «Світ школяра») товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар. Найменування одиниці виміру та загальна кулькість товару, що поставляється, а також вартість товару відображається у видаткових накладних. Згідно п.2. цього Договору, Постачальник приймає усні або письмові заявки Покупця на поставку товару та відпускає Покупцеві товар на умовах зазначених у цьому договорі.Сторони можуть змінити умови (базис) поставки Товару або окремих його партій. Пунктом 3 даного Договору передбачено, що Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних рахунках тощо. Покупець зобов'язується оплачувати Товар протягом 7 банківських днів з моменту поставки. Оплата товару може здійснюватися Покупцем, зокрема на підставі рахунку - фактури Постачальника.

ТОВ «Промінтекс» у лютому 2012 року поставлено на адресу позивача продукти харчування та надано транспортні послуги на загальну суму 301954,38 грн., у тому числі ПДВ -50325,73 грн., у березні 2012 року - на загальну суму 387356,85 грн., у тому числі ПДВ - 34559,47 грн., у травні 2012 року - на суму 430960,77 грн., у тому числі ПДВ - 71826,82 грн.

У відповідності до договірних домовленостей, Продавцем переданий товар Покупцеві, а Покупцем прийнятий такий товар, що підтверджено складеними фінансово - господарськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, ордерами та відомостями по рахунку, договору про надання експедиторських послуг, актами здачі-прийняття виконаних робіт, договір оренди комунального майна, договір послуг їдалень, актами звірки взаємних розрахунків, актами виконаних робіт, банківськими виписками, які були ретельно досліджені судом першої інстанції.

У відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Посилання податкового органу на невідповідності сум податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагенту по базам автоматичного співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, який не визначив податкові зобов'язання, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.