Постанова

від 27.02.2014 по справі 804/1745/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р. Справа № 804/1745/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Осипова Є.М.

представник відповідача - Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ Дніпропетровської області від 21.08.2013 р. №0002302201 в повному обсязі;

- витрати по сплаті судового збору присудити з Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки №46/22-01/33021106 від 01.08.2013р. на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки №46/22-01/33021106 від 01.08.2013р. - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» (далі за текстом - ТОВ Агрофірма «Дніпропетровська» або позивач) зареєстроване 15.12.2004 року Петриківською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію № 1203126. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33021106. Місцезнаходження суб'єкта господарювання, відповідно до установчих документів: 52031, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Леніна, буд. 543. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.12.2004 року за № 3726, станом на 23.07.2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровській МДПІ. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.07.2012 року №200052867 виданого Дніпропетровською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 330211004175, було зареєстроване платником ПДВ з 22.12.2004 року.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4, п. 78.1., ст.. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ від 22.07.2013 року № 13, фахівцем Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі за текстом - Дніпропетровська ОДПІ або відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» з питань встановлення господарських відносин з платниками податків з ТОВ «Транс бізнес лайн» (код 38113458) за період листопад 2012 року, ПП «Агро-комплекс» (код 34589206) за період грудень 2011 року, січень, березень, липень, грудень 2012 року, ТОВ «БІЗНЕС СОМ» (код 37004744) за період червень 2012 року, ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» (код 33474239) за період вересень 2012 року та ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (код 35680143) за період грудень 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.1. п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ АФ «Дніпропетровська» завищено суму ПДВ 75 173,74 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2011 року в розмірі 2 232.50 грн., за січень 2012 року в розмірі 4 012,17 грн.. за березень 2012 року в розмірі 8 477,33 грн., за липень 2012 року в розмірі 4 435,20 грн., за вересень 2012 року в розмірі 25 787,93 грн., за листопад 2012 року в розмірі 15 712,92 грн., за грудень 2012 року в в розмірі 14 515,69 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №46/22-01/33021106 від 01.08.2013р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» з питань встановлення господарських відносин з платниками податків з ТОВ «Транс бізнес лайн» (код 38113458) за період листопад 2012 року, ПП «Агро-комплекс» (код 34589206) за період грудень 2011 року, січень, березень, липень, грудень 2012 року, ТОВ «БІЗНЕС СОМ» (код 37004744) за період червень 2012 року, ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» (код 33474239) за період вересень 2012 року та ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (код 35680143) за період грудень 2012 року».

22.08.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» отримано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.08.2013р. №0002302201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 75174,00 грн. та сплати штрафних санкцій в розмірі 18793,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до податкових органів всіх рівнів згідно ст. 56 Податкового кодексу, але у задоволені скарг позивачу було відмовлено, внаслідок чого позивач звернувся до суду.

Суд вважає, що висновки зазначені в Акті перевірки є передчасними, та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» мало господарські взаємовідносини з ПП «Агро-комплекс».

Реальність господарських відносин позивача з ПП «Агро-комплекс» та правомірність віднесення 2232,50 грн. до податкового кредиту в декларації за грудень 2011р. підтверджується наступними первинними документами: договором купівлі-продажу №9 від 01.11.2011р., видатковою накладною №РН-0000207 від 29.12.2011р., актом прийняття №1143 від 29.12.2011р., а також податковою накладною, банківськими виписками про повний розрахунок.

З огляду на зазначене, висновок відповідача про безтоварність відносин з ПП «Агро Ккомплекс» за грудень 2011р. є необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 2232,50 грн. за грудень 2011р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

Неправомірний висновок про безтоварність господарських відносин із ПП «Агро -Комплекс» зроблено також за періоди січень, березень, липень, грудень 2012р. Висновок зроблено на підставі акту податкової інспекції за місцезнаходженням ПП «Агро -Комплекс» про неможливість проведення зустрічної звірки цього підприємства. В той час як позивачем до перевірки надано (що підтверджується самим актом на стор. 7-8) усі первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення: договір купівлі-продажу №9 від 01.11.2011р., видаткові накладні: №РН-0000007 від 18.01.2012р., №РН-0000037 від 14.03.2012р., №РН-000044 від 28 березня 2012р., №РН-0000083 від 20.07.2012р., №РН-0000124 від 04.12.2012р., РН-0000127 від 13.12.2012р., товарно-транспортні накладні 01АБ від 28.03.2012р., 01АА від 20.07.2012р., 01АА від 04.12.2012р., 01АА від 13.12.2012р., а також податковими накладними, банківськими виписками про повний розрахунок.

Таким чином, висновок Дніпропетровської об'єднаної ДПІ про безтоварність відносин з ПП «Агро -Комплекс» січень, березень, липень, грудень 2012р., зроблений тільки на підставі неможливості проведення зустрічної звірки вказаного контрагента, та фактичне зняття з податкового кредиту сум 4012,17 грн. за січень 2012р., 8477,33 грн. за березень 2012р., 4435,20 грн. за липень 2012р., 11198,69 грн. за грудень 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказані суми є неправомірним.

Так, позивач у перевіряємому періоді мав господарські операції з ТОВ «КМЖ - СЕРВІС».

Відповідно до викладеного в акті перевірки, висновок про безтоварність відносин з ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» зроблено відповідачем з огляду на ненадання ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» до перевірки сертифікатів та висновків щодо якості продукції (гофроящиків).

На вказане суд звертає увагу, що підтвердження якості шляхом сертифікації такої продукції як гофроящики чинним законодавством не встановлено як обов'язкове.

ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» до перевірки надано усі первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, що підтверджується самим актом перевірки на стор. 13-14, а саме: договір поставки №28/03-11 від 28 березня 2011р., видаткові накладні №РН-0000136 від 4 вересня 2012р., №РН-0000137 від 4 вересня 2012р., №РН-0000143 від 10 вересня 2012р., №РН-0000144 від 10 вересня 2012р. товарно-транспортні накладні №0132 від 04 вересня 2012р., №0137 від 10 вересня 2012р., а також податкові накладні, банківські виписки про повний розрахунок.

Отже висновок Дніпропетровської об'єднаної ДПІ про безтоварність відносин з ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» є безпідставним та нічим необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 25787,93 грн. за вересень 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Стронг Україна ЛТД».

Предметом господарських операцій позивача з ТОВ «Стронг Україна ЛТД» було надання останнім послуг з технічного забезпечення та ремонту автотранспортних засобів. позивачем до перевірки надано усі первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, що підтверджується самим актом (стор. 18): договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів №21/12 від 21.12.2012р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-241205 від 24.12.2012р., №ОУ-241206 від 24.12.2012р., акти виконаних робіт №230 від 21.12.2012р., №231 від 24.12.2012р., а також податкові накладні, банківські виписки про повний розрахунок.

Висновок про нереальність господарських операцій здійснено відповідачем на тій підставі, що ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» до перевірки не було надано інформації та пояснень щодо наявності на підприємстві автотранспортних засобів вказаних в акті виконаних робіт та цілі ремонту є безпідставним.

Так, в запиті відповідача від 13.06.2013р. №10387/10/22.2-19 в переліку витребуваних документів не було вказано документи, що підтверджують право власності/володіння ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» автотранспортними засобами, щодо яких здійснювався ремонт та не запитувалася інформація про цілі ремонту.

Натомість право володіння позивача автотранспортними засобами, переданими в ремонт ТОВ «Стронг Україна ЛТД», підтверджується договором оренди автомобіля та напівпричепа №211 від 11.12.2012р., актами відповідно до умов п. 7.1. Договору оренди, саме на Орендаря (Позивача) покладено обов'язок профілактичного обслугововування та ремонту, фінансування несправностей та поломок автомобіля та напівпричепу, усунення пошкоджень, які виникли внаслідок експлуатації техніки.

З огляду на зазначене, висновок Дніпропетровської об'єднаної ДПІ про непідтвердження факту виконання робіт/надання послуг ТОВ «Стронг Україна ЛТД» є необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 3317,00 грн. за грудень 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Транс бізнес лайн».

Предметом господарських операцій позивача з ТОВ «Транс бізнес лайн» було надання останнім послуг перевезення вантажу. Позивачем до перевірки надано усі первинні документи, що містять відомості та підтверджують факт здійснення перевезень, що підтверджується самим актом (стор. 15-17): Договір перевезення вантажу №01/11-12-4 від 01.11.2012р., Договір-заявка на перевезення № 1, товарно-транспортні накладні №83 від 19 листопада 2012 року, №84 від 19 листопада 2012 року, №86 від 19 листопада 2012 року, № 89 від 20 листопада 2012 року, №93 від 21 листопада 2012 року, №94 від 21 листопада 2012 року, №95 від 21 листопада 2012 року, №105 від 23 листопада 2012 року, №107 від 23 листопада 2012 року, №110 від 26 листопада 2012 року, №111 від 26 листопада 2012 року, №112 від 26 листопада 2012 року., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2114 від 28 листопада 2012р., а також податкові накладні, банківські виписки про повний розрахунок.

Отже, висновок Дніпропетровської об'єднаної ДПІ про безтоварність відносин з ТОВ «Транс бізнес лайн», обгрунтований лише неможливістю проведення зустрічної звірки вказаного контрагента (стор. 17 акту), є безпідставним, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 15 712,93 грн. за листопад 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

Також, ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «БІЗНЕС СОМ» згідно з договором №28/03-11 від 28.03.11 про поставку гофроящиків. На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» були надані до перевірки видаткові накладні за червень 2012р. на загальну суму 3135,60 грн., в т.ч. ПДВ -522,60 грн.

Також, реальність здійснення господарських відносин з зазначеним контрагентом підтверджується бухгалтерською довідкою від 25 лютого 2014р. по відносинам з ТОВ «БІЗНЕС СОМ», оборотом по рахунку 6442, видатковою накладною №220612 від 22 червня 2012р.; рахунком-фактурою №220612 від 22 червня 2012р.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за червень 2012р., банківською випискою від 22.06.2012р. (оплата 3 153,60 грн. ТОВ «БІЗНЕС СОМ» за накладною від 22.06.2012р.).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства -контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п. 198.1. п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ АФ «Дніпропетровська» завищено суму ПДВ 75 173,74 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2011 року в розмірі 2 232.50 грн., за січень 2012 року в розмірі 4 012,17 грн.. за березень 2012 року в розмірі 8 477,33 грн., за липень 2012 року в розмірі 4 435,20 грн., за вересень 2012 року в розмірі 25 787,93 грн., за листопад 2012 року в розмірі 15 712,92 грн., за грудень 2012 року в в розмірі 14 515,69 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своєму контрагенту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2013р. №0002302201 прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 187 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 22.01.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 187 грн. 94 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 21.08.2013р. №0002302201 винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» (код ЄДРПОУ 33021106) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 187 грн. 94 коп., сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» згідно платіжного доручення № 7 від 22.01.2014р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 04.03.2014р.

Суддя Е.О. Юрков