Ухвала

від 12.11.2014 по справі 804/1745/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2014 рокусправа № 804/1745/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Шлай А.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі №804/1745/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дніпропетровська» (далі ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська») звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ Дніпропетровської області від 21.08.2013 року № 0002302201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки №46/22-01/33021106 від 01.08.2013 року на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі №804/1745/14 позов ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 21.08.2013 року № 0002302201 винесене у відношенні ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014р. по справі №804/1745/14, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з дотриманням матеріальних та процесуальних норм права.

Представник відповідача в судовому засідання наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту перевірки №46/22-01/33021106 від 01.08.2013р. з питань встановлення господарських відносин з платниками податків: ТОВ «Транс бізнес лайн» (код 38113458) за період листопад 2012 року, ПП «Агро-комплекс» (код 34589206) за період грудень 2011 року, січень, березень, липень, грудень 2012 року, ТОВ «БІЗНЕС СОМ» (код 37004744) за період червень 2012 року, ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» (код 33474239) за період вересень 2012 року та ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (код 35680143) за період грудень 2012 року.

Встановлено порушення:

- п. 198.1. п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ АФ «Дніпропетровська» завищено суму ПДВ 75 173,74 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2011 року в розмірі 2 232.50 грн., за січень 2012 року в розмірі 4 012,17 грн.. за березень 2012 року в розмірі 8 477,33 грн., за липень 2012 року в розмірі 4 435,20 грн., за вересень 2012 року в розмірі 25 787,93 грн., за листопад 2012 року в розмірі 15 712,92 грн., за грудень 2012 року в в розмірі 14 515,69 грн.

За результатами перевірки на підставі висновків Акту №46/22-01/33021106 від 01.08.2013р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013р. №0002302201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 75 174,00 грн. та сплати штрафних санкцій в розмірі 18 793,50 грн., що є предметом оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають чинному законодавству і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судом встановлено, що фактичною підставою для звернення до суду позивача, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" №46/22-01/33021106 від 01.08.2013р., з питань встановлення господарських відносин із платниками податків ТОВ «Транс бізнес лайн» (код 38113458) за період листопад 2012 року, ПП «Агро-комплекс» (код 34589206) за період грудень 2011 року, січень, березень, липень, грудень 2012 року, ТОВ «БІЗНЕС СОМ» (код 37004744) за період червень 2012 року, ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» (код 33474239) за період вересень 2012 року та ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (код 35680143) за період грудень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» мало господарські взаємовідносини з ПП «Агро-комплекс».

Реальність господарських відносин позивача з ПП «Агро-комплекс» та правомірність віднесення 2232,50 грн. до податкового кредиту в декларації за грудень 2011р. підтверджується наступними первинними документами: договором купівлі-продажу №9 від 01.11.2011р., видатковою накладною №РН-0000207 від 29.12.2011р., актом прийняття №1143 від 29.12.2011р., а також податковою накладною, платіжними дорученнями.

З огляду на зазначене, висновок відповідача про безтоварність відносин позивача з ПП «Агро Комплекс» за грудень 2011р. є необґрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 2232,50 грн. за грудень 2011р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

Неправомірний висновок про безтоварність господарських відносин із ПП «Агро -Комплекс» зроблено також за періоди січень, березень, липень, грудень 2012р. Висновок зроблено на підставі акту податкової інспекції за місцезнаходженням ПП «Агро -Комплекс» про неможливість проведення зустрічної звірки цього підприємства. В той час як позивачем до перевірки надано первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення: договір купівлі-продажу №9 від 01.11.2011р., видаткові накладні: №РН-0000007 від 18.01.2012р., №РН-0000037 від 14.03.2012р., №РН-000044 від 28 березня 2012р., №РН-0000083 від 20.07.2012р., №РН-0000124 від 04.12.2012р., РН-0000127 від 13.12.2012р., товарно-транспортні накладні 01АБ від 28.03.2012р., 01АА від 20.07.2012р., 01АА від 04.12.2012р., 01АА від 13.12.2012р., а також податковими накладними, банківськими виписками про повний розрахунок. Наведені документи підтверджують факт постачання висівок пшеничних.

Таким чином, висновок Дніпропетровської ОДПІ про безтоварність відносин з ПП «Агро -Комплекс» січень, березень, липень, грудень 2012р., зроблений тільки на підставі неможливості проведення зустрічної звірки вказаного контрагента, та фактичне зняття з податкового кредиту сум 4012,17 грн. за січень 2012р., 8477,33 грн. за березень 2012р., 4435,20 грн. за липень 2012р., 11198,69 грн. за грудень 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказані суми є неправомірним.

Також, позивач у перевіряємому періоді мав господарські операції з ТОВ «КМЖ - СЕРВІС». Відповідно до викладеного в акті перевірки, висновку про безтоварність відносин з ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» зробленого відповідачем з огляду на ненадання ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» до перевірки сертифікатів та висновків щодо якості продукції (гофроящиків).

ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» до перевірки надано первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а саме: договір поставки №28/03-11 від 28 березня 2011р., видаткові накладні №РН-0000136 від 4 вересня 2012р., №РН-0000137 від 4 вересня 2012р., №РН-0000143 від 10 вересня 2012р., №РН-0000144 від 10 вересня 2012р. товарно-транспортні накладні №0132 від 04 вересня 2012р., №0137 від 10 вересня 2012р., а також податкові накладні, банківські виписки про повний розрахунок.

Колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що підтвердження якості шляхом сертифікації такої продукції як гофроящики чинним законодавством не встановлено як обов'язкове, а отже, висновок Дніпропетровської ОДПІ про безтоварність відносин з ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» є безпідставним та необґрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 25787,93 грн. за вересень 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

Також податковим органом перевірялися господарські взаємовідносини ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» з ТОВ «Стронг Україна ЛТД».

Предметом господарських операцій позивача з ТОВ «Стронг Україна ЛТД» було надання останнім послуг з технічного забезпечення та ремонту автотранспортних засобів. Позивачем до перевірки надано усі первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, що підтверджується самим актом (стор. 18): договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів №21/12 від 21.12.2012р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-241205 від 24.12.2012р., №ОУ-241206 від 24.12.2012р., акти виконаних робіт №230 від 21.12.2012р., №231 від 24.12.2012р., а також податкові накладні, банківські виписки про повний розрахунок.

Висновок про нереальність господарських операцій здійснено відповідачем на підставі того, що ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» до перевірки не було надано інформації та пояснень щодо наявності на підприємстві автотранспортних засобів вказаних в акті виконаних робіт та цілі ремонту є безпідставним.

Так, в запиті відповідача від 13.06.2013р. №10387/10/22.2-19 в переліку витребуваних документів не було вказано документи, що підтверджують право власності/володіння ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» автотранспортними засобами, щодо яких здійснювався ремонт та не запитувалася інформація про цілі ремонту.

Натомість право володіння позивача автотранспортними засобами, переданими в ремонт ТОВ «Стронг Україна ЛТД», підтверджується договором оренди автомобіля та напівпричепа №211 від 11.12.2012р., актами відповідно до умов п. 7.1. Договору оренди, саме на Орендаря (Позивача) покладено обов'язок профілактичного обслуговування та ремонту, фінансування несправностей та поломок автомобіля та напівпричепу, усунення пошкоджень, які виникли внаслідок експлуатації техніки.

Крім цього, суд критично оцінює пояснення відповідача в суді апеляційної інстанції, щодо розбіжностей у відомостях про транспортні засоби, що за договорами оренди використовувались позивачем, та які відповідно до актів виконаних робіт у звітному періоді ремонтувались позивачем. Так, згідно договору оренди автомобіля та напівпричепа № 211 від 11.12.2012р. у користуванні позивача перебував транспортний засіб полупричеп-цистерна WELGRO, державний номер ВІ 1155ХО. Згідно актів виконаних робіт проводились ремонтні роботи полупричепа, державний номер ВІ 11-55ХО, тобто проводились ремонтні роботи того транспортного засобу, що перебував в оренді позивача.

З огляду на зазначене, висновок Дніпропетровської ОДПІ про не підтвердження факту виконання робіт/надання послуг ТОВ «Стронг Україна ЛТД» є необґрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 3317,00 грн. за грудень 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

Стосовно господарських взаємовідносин у перевіряємому періоді між ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» і ТОВ «Транс бізнес лайн».

Предметом господарських операцій позивача з ТОВ «Транс бізнес лайн» було надання останнім послуг перевезення вантажу. Позивачем до перевірки надано усі первинні документи, що містять відомості та підтверджують факт здійснення перевезень, що підтверджується самим актом (стор. 15-17): Договір перевезення вантажу №01/11-12-4 від 01.11.2012р., Договір-заявка на перевезення № 1, товарно-транспортні накладні №83 від 19 листопада 2012 року, №84 від 19 листопада 2012 року, №86 від 19 листопада 2012 року, № 89 від 20 листопада 2012 року, №93 від 21 листопада 2012 року, №94 від 21 листопада 2012 року, №95 від 21 листопада 2012 року, №105 від 23 листопада 2012 року, №107 від 23 листопада 2012 року, №110 від 26 листопада 2012 року, №111 від 26 листопада 2012 року, №112 від 26 листопада 2012 року., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2114 від 28 листопада 2012р., а також податкові накладні, банківські виписки про повний розрахунок.

Отже, висновок Дніпропетровської ОДПІ про безтоварність відносин з ТОВ «Транс бізнес лайн», обґрунтований лише неможливістю проведення зустрічної звірки вказаного контрагента (стор. 17 акту), є безпідставним, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 15 712,93 грн. за листопад 2012р. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму є неправомірним.

Також, ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «БІЗНЕС СОМ» згідно з договором №28/03-11 від 28.03.11 про поставку гофроящиків. На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» були надані до перевірки видаткові накладні за червень 2012р. на загальну суму 3135,60 грн., в т.ч. ПДВ -522,60 грн.

Також, реальність здійснення господарських відносин з зазначеним контрагентом підтверджується бухгалтерською довідкою від 25 лютого 2014р. по відносинам з ТОВ «БІЗНЕС СОМ», оборотом по рахунку 6442, видатковою накладною №220612 від 22 червня 2012р.; рахунком-фактурою №220612 від 22 червня 2012р.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за червень 2012р., банківською випискою від 22.06.2012р. (оплата 3 153,60 грн. ТОВ «БІЗНЕС СОМ» за накладною від 22.06.2012р.).

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що факт поставки товарів/надання послуг підтверджується вищевказаними обставинами та документами, крім того, судом першої інстанції було встановлено, що вказані товари/послуги придбавалися позивачем безпосередньо з метою використання у власній господарській діяльності.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах справи, а також узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства, а отже у зв'язку з підтвердженням факту реального вчинення господарських операцій, відсутності недоліків у первинних документах позивача, які б свідчили про їх дефективність згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», колегія суддів зазначає про невідповідність викладеного в акті фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі №804/1745/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі №804/1745/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменті її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: А.А. Щербак