Ухвала

від 25.02.2014 по справі 824/2179/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2179/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Косовського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів України у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" (Позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 09.08.2013 року по 15.08.2013 року посадовими особами Відповідача проведена позапланова перевірка ТОВ "Будівельне управління "Промбуд-2" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "Берніс Продакт" за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року.

За результати перевірки 22.08.2013 року складено Акт №1072/24-12-22-04/01269224, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 474043, 00 грн.

На підставі висновків акту Відповідачем 05.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 629175 грн. 50 коп., з яких 474043,00 грн. за основним платежем та 155132 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

З обставин справи встановлено, що за період з червня 2011 року по жовтень 2011 року між ТОВ "Будівельне управління "Промбуд-2" та ТОВ "Берніс Продакт" були укладені договори поставок: №б/н від 09 червня 2011 року, №б/н від 10 червня 2011 року, №б/н від 10 червня 2011 року, №б/н від 14 червня 2011 року, №б/н від 16 червня 2011 року, №б/н від 21 червня 2011 року, №б/н від 21 червня 2011 року, №б/н від 25 липня 2011 року, №б/н від 26 липня 2011 року, №б/н від 27 липня 2011 року, №б/н від 28 липня 2011 року, №б/н від 29 липня 2011 року, №б/н від 05 жовтня 2011 року, №б/н від 06 жовтня 2011 року, №б/н від 07 жовтня 2011 року, №б/н від 10 жовтня 2011 року, №б/н від 11 жовтня 2011 року, №б/н від 11 жовтня 2011 року, №б/н від 12 жовтня 2011 року, №б/н від 28 жовтня 2011 року, №б/н від 28 жовтня 2011 року, №б/н від 31 жовтня 2011 року.

Згідно даних договорів товариство з обмеженою відповідальністю "Берніс Продакт" зобов'язується постачати і передавати у власність (повне господарське відання) товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" певний товар, а товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. договорів).

Відповідно до пункту 5.1 вказаних вище договорів товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" оплачує поставлений товариством з обмеженою відповідальністю "Берніс Продакт" товар за ціною, передбаченою у рахунку, який додається до Договору.

На підтвердження виконання умов договорів поставок та на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Берніс Продакт" Позивачем були надані суду:

- договір поставки №б/н від 09 червня 2011 року та до нього податкову накладну №246 від 09 червня 2011 року, видаткову накладну №246 від 09 червня 2011 року, платіжне доручення №119 від 09 червня 2011 року, рахунок-фактуру №246 від 09 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 10 червня 2011 року та до нього податкову накладну №289 від 10 червня 2011 року, видаткову накладну №289 від 10 червня 2011 року, платіжне доручення №123 від 10 червня 2011 року, рахунок-фактуру №289 від 10 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 10 червня 2011 року та до нього податкову накладну №288 від 10 червня 2011 року, видаткову накладну №288 від 10 червня 2011 року, платіжне доручення №122 від 10 червня 2011 року, рахунок-фактуру №288 від 10 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 14 червня 2011 року та до нього податкову накладну №341 від 14 червня 2011 року, видаткову накладну №341 від 14 червня 2011 року, платіжне доручення №126 від 14 червня 2011 року, рахунок-фактуру №341 від 14 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 16 червня 2011 року та до нього податкову накладну №461 від 16 червня 2011 року, видаткову накладну №461 від 16 червня 2011 року, платіжне доручення №128 від 16 червня 2011 року, рахунок-фактуру №461 від 16 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 21 червня 2011 року та до нього податкову накладну №570 від 21 червня 2011 року, видаткову накладну №570 від 21 червня 2011 року, платіжне доручення №133 від 21 червня 2011 року, рахунок-фактуру №570 від 21 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 21 червня 2011 року та до нього податкову накладну №571 від 21 червня 2011 року, видаткову накладну №571 від 21 червня 2011 року, платіжне доручення №133 від 21 червня 2011 року, рахунок-фактуру №570 від 21 червня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 25 липня 2011 року та до нього податкову накладну №674 від 25 липня 2011 року, видаткову накладну №674 від 25 липня 2011 року, платіжне доручення №153 від 25 липня 2011 року, рахунок-фактуру №674 від 25 липня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 26 липня 2011 року та до нього податкову накладну №711 від 26 липня 2011 року, видаткову накладну №711 від 26 липня 2011 року, платіжне доручення №158 від 26 липня 2011 року, рахунок-фактуру №711 від 26 липня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 27 липня 2011 року та до нього податкову накладну №755 від 27 липня 2011 року, видаткову накладну №755 від 27 липня 2011 року, платіжне доручення №162 від 27 липня 2011 року, рахунок-фактуру №755 від 27 липня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 28 липня 2011 року та до нього податкову накладну №792 від 28 липня 2011 року, видаткову накладну №792 від 28 липня 2011 року, платіжне доручення №168 від 28 липня 2011 року, рахунок-фактуру №792 від 28 липня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 29 липня 2011 року та до нього податкову накладну №824 від 29 липня 2011 року, видаткову накладну №824 від 29 липня 2011 року, платіжне доручення №171 від 29 липня 2011 року, рахунок-фактуру №824 від 29 липня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 05 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №110 від 05 жовтня 2011 року, видаткову накладну №110 від 05 жовтня 2011 року, платіжне доручення №227 від 05 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №110 від 05 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 06 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №136 від 06 жовтня 2011 року, видаткову накладну №136 від 06 жовтня 2011 року, платіжне доручення №229 від 06 жовтня 2011 року; рахунок-фактуру №136 від 06 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 07 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №158 від 07 жовтня 2011 року, видаткову накладну №158 від 07 жовтня 2011 року, платіжне доручення №234 від 07 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №158 від 07 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 10 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №187 від 10 жовтня 2011 року, видаткову накладну №187 від 10 жовтня 2011 року, платіжне доручення №238 від 10 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №187 від 10 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 11 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №222 від 11 жовтня 2011 року, видаткову накладну №222 від 11 жовтня 2011 року, платіжне доручення №241 від 11 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №222 від 11 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 11 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №223 від 11 жовтня 2011 року, видаткову накладну №223 від 11 жовтня 2011 року на вказаний товар, платіжне доручення №242 від 11 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №223 від 11 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 12 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №254 від 12 жовтня 2011 року, видаткову накладну №254 від 12 жовтня 2011 року, платіжне доручення №245 від 12 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №254 від 12 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 28 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №595 від 28 жовтня 2011 року, видаткову накладну №595 від 28 жовтня 2011 року, доручення №253 від 28 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №595 від 28 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 28 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №596 від 28 жовтня 2011 року, видаткову накладну №596 від 28 жовтня 2011 року, платіжне доручення №256 від 28 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №596 від 28 жовтня 2011 року;

- договір поставки №б/н від 31 жовтня 2011 року та до нього податкову накладну №621 від 31 жовтня 2011 року, видаткову накладну №621 від 31 жовтня 2011 року, платіжне доручення №260 від 31 жовтня 2011 року, рахунок-фактуру №621 від 31 жовтня 2011 року.

На підтвердження використання в подальшому придбаних будівельних матеріалів Позивачем надано Додаткові угоди до прямого контракту №2 від 30 січня 1995 року на виконання робіт по капітальному будівництву навчально-лабораторного корпусу Чернівецького національного університету ім. Федьковича №11/2 від 29 березня 2011 року, №4/11 від 18 квітня 2011 року, №11/5 від 19 травня 2011 року та №11/6 від 03 червня 2011 року, Договір на виконання робіт по капітальному будівництву навчально-лабораторного корпусу (шестиповерхова частина) Чернівецького національного університету ім. Федьковича по вул. Рівненській, 14 від 17 листопада 2011 року, а також Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, Акти №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень - жовтень 2011 року.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність здійснення оподатковуваних операцій за договорами поставки, укладених між Позивачем та ТОВ "Берніс Продакт", так як відсутні докази транспортування будівельних матеріалів до місця призначення, а також відсутні сертифікати відповідності будівельних матеріалів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З обставин справи встановлено, що ТОВ "Берніс Продакт" реалізовувало Позивачу будівельні матеріали у великій кількості, а саме: штукатурку декоративну, плитку керамічну для підлоги та облицювальну, гідроізоляції СПОЛ, вагонку пластикову, камінь облицювальний натуральний, плити гіпсокартонні, вікна та двері метало-пластикові та ін.

Враховуючи великогабаритність зазначених матеріалів, перевезення їх з міста Києва у місто Чернівці можливе лише вантажним транспортом. Позивач зазначає, що транспортування придбаного товару здійснювалось транспортом приватного підприємця ОСОБА_3, про що свідчить договір перевезення вантажу від 01.06.2011 року, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність, наказ про прийняття на роботу.

Колегія суддів зауважує, що вказаний договір не свідчить про перевезення будівельних матеріалів по усіх вищезазначених договорах поставки. ОСОБА_3 перевозив товар на автомобілі Marcedes-Benz вантажопідйомністю 3500 кг, тоді як для перевезення товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, необхідно транспорт значно більшої вантажопідйомності. Крім того, у суді першої інстанції сам свідок ОСОБА_3 зазначив, здійснював перевезення зазначеного товару лише 3-4 рази.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі ТМЦ та будь-яких інших товаросупровідних документів не дає можливість встановити фактичне отримання будівельних матеріалів ТОВ «Будівельне управління «Промбуд-2» від ТОВ "Берніс Продакт", а відтак і факт реального здіснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає за умови документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання. Апелянт правильно стверджує, що товарно-транспортна накладна не є документом, який визначає право платника податку на формування податкового кредиту. Проте, право на формування податкового кредиту виникає у разі понесення особою витрат в результаті реального здійснення господарської операції. Тому, в даному випадку, суд оцінює наявність усіх документів, які б свідчили про фактичне виконання умов договорів поставки і, враховуючи, що суду не надано доказів доставки товару до покупця ТОВ «Будівельне управління «Промбуд-2», колегія суддів вважає, що надані Позивачем первинні документи не є безумовним підтвердженням реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що нарахована Відповідачем сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 629175 грн. 50 коп. при здійсненні господарських відносин із ТОВ "Берніс Продакт" є правомірною, а прийняте податкове повідомлення-рішення №0000032220 є законним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.