Ухвала

від 17.02.2014 по справі 827/2065/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2065/13-а

17.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Дукат'04"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 17.07.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 618/9/10.1-04 від 23.09.13

розглянувши матеріали справи № 827/2065/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Балась Т.П.) від 12.12.13

за позовом Приватного підприємства "Дукат'04" (вул. Горпищенко, буд.74 кв.32, м. Севастополь,99012)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Гер. Севастополя, буд.74, м. Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Дукат'04" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000820220 від 31.07.2013 року Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 170 760,00 грн., в тому числі 113 840,00 грн. за основним платежем та 56920,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000810220 від 31.07.2013 року Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 162 628, 00 грн. в тому числі 108419 грн. за основним платежем та 54209,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Дукат'04" судові витрати у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне підприємство "Дукат'04" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000820220 від 31.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 170760 грн. 00 коп., в тому числі 113840 грн. 00 коп., за основним платежем та 56920 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №0000810220 від 31.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 162628 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 108419 грн.00 коп. та 54209 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З 08.07.2013 р. по 12.07.2013 р. ДПІ у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на підставі наказу ДПІ у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 12.06.2013р. № 274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Дукат'04" проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з з ТОВ УФК «Тритон» за період серпень 2012 року, та по взаємовідносинам з ТОВ «Девен Альянс» за період 2012 року, про що складено акт перевірки № 1195/10/22.0-21/33093961/39 від 15.07.2013 року.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток всього у сумі 113840 грн.00 коп., в тому числі за період ІІ-ІV квартали 2012 у сумі 113840 грн.00 коп. та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 108419 грн.00 коп., в тому числі за липень 2012 у сумі 9277 грн.00 коп., за серпень 2012 у сумі 99142 грн.00 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000820220 від 31.07.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Дукат'04" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 170760 грн.00 коп., в тому числі 113840 грн. 00 коп., за основним платежем та 56920 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №0000810220 від 31.07.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Дукат'04" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 162628 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 108419 грн.00 коп. та 54209 грн. 00 коп.за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що між позивачем та та ТОВ УФК «Тритон» 02.08.2012 р. укладений договір купівлі-продажу товару № 20812, згідно з яким постачальник зобов'язується протягом дії договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів у кількості та асортименті згідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ УФК «Тритон», позивачем були надані видаткові накладні, рахунки - фактури, податкові накладні та платіжні доручення (а.с. 59-142).

Також, між ПП «Дукат' 04» та ТОВ «Девен Альянс» 12 липня 2012 року укладений договір на коньюктурне вивчення ринку № 120712, за умовами якого виконавець зобов'язується в період з 01.07.2012 до моменту скасування замовником доручення здійснювати коньюктурне вивчення ринку зернових культур на території України та країн СНД, а також умови оплати, зберігання та транспортування зернових.

Актами від 31.07.2012 р. підтверджується, що виконання робіт виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується рахунком № 379 від 21.08.2012 р., податковою накладною та платіжними дорученнями (а.с 40-47).

Також, позивачем були надані докази щодо пов'язаності придбання (замовлення) у ТОВ УФК «Тритон», ТОВ «Девен Альянс» товарів (послуг) із господарською діяльністю позивача (виконання позивачем своїх зобов'язань за договором із ЗАТ " Птахофабрика Київська") а саме: договір постачання товару №МК/33 від 18.10.2011, за умовами якого ПП «Дукат' 04» (постачальник) зобов'язується протягом дії договору передавати у власність ЗАТ «Птахофабрика Київська» (покупець) сировину для виробництва комбікормів (макуха соєва, олія соєва), яку попередньо ПП «Дукат' 04» придбало у ТОВ УФК «Тритон» (договір купівлі-продажу №20812 від 02.08.2012) та за допомогою надання ТОВ «Девен Альянс» послуг з вивчення ринку зернових культур та зберігання, та транспортування зернових (договір від 12.07.2012), додаткову угоду від 27.03.2012; таблицу співставлення придбання та продажу товарів, їх транспортування, що є предметом договорів між сторонами.

На підтвердження реального виконання господарських операцій надано:

- накладна №100 від 03.08.2012, податкова накладна №3 від 03.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, докази акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000088 від 03.08.2012, видаткова накладна №20809 від 02.08.2012, рахунок-фактури №20802 від 02.08.2012, видаткова накладна №РН-0000168 від 02.08.2012; накладна №102 від 10.08.2012, податкова накладна №5 від 10.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, видаткова накладна №80812 від 08.08.2012, рахунок-фактури №80802 від 08.08.2012, видаткова накладна №09082-00001 від 09.08.2012, видаткова накладна №РН-0000185 від 09.08.2012; накладна №105 від 16.08.2012, податкова накладна №8 від 16.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №16084 від 16.08.2012, видаткова накладна №160805 від 16.08.2012, рахунок -фактури №160801 від 16.08.2012, видаткова накладна №РН-0000174 від 15.08.2012, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000092 від 16.08.2012; накладна №106 від 17.08.2012, податкова накладна №9 від 17.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17083 від 17.08.2012, видаткова накладна №РН-0000175 від 17.08.2012, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000093 від 17.08.2012; накладна №108 від 20.08.2012, податкова накладна №11 від 20.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №20083 від 20.08.2012, видаткова накладна №200802 від 20.08.2012, рахунок-фактури №200801 від 20.08.2012, видаткова накладна №РН-0000178 від 19.08.2012, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000095 від 20.08.2012; накладна №110 від 22.08.2012, податкова накладна №13 від 22.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №22081 від 22.08.2012, видаткова накладна №220801 від 22.08.2012, рахунок-фактури №220801 від 22.08.2012, видаткова накладна №РН-0000181 від 22.08.2012, видаткова накладна №РН-0000180 від 22.08.2012, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000097 від 22.08.2012; накладна №111 від 25.08.2012, податкова накладна №14 від 25.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25081 від 25.08.2012, видаткова накладна №250801 від 25.08.2012, рахунок-фактури №250801 від 25.08.2012, видаткова накладна №РН-0000182 від 23.08.2012, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000098 від 25.08.2012; накладна №114 від 29.08.2012, податкова накладна №17 від 29.08.2012, квитанція про реєстрацію податкової накладної №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №29083 від 29.08.2012, видаткова накладна №290802 від 29.08.2012, рахунку-фактури №290801 від 29.08.2012, видаткова накладна №РН-0000185 від 28.08.2012, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000101 від 29.08.2012.

Транспортування отриманого товару та подальший його рух підтверджується:

- договором на надання послуг автотранспорту №10/2011 від 18.10.2011, за умовами якого ПП ОСОБА_3 (перевізник) зобов'язується виконати для ПП «Дукат' 04» (замовник) ряд визначених фактичних дій з транспортування зернових та злакових культур (вантажів), що належать замовнику;

- договором перевезення вантажу №108 від 01.08.2012, за яким перевізник ТОВ «Харківська віконна компанія» бере на себе зобов'язання доставки автомобільним транспортом довірений відправником (ПП «Дукат' 04») вантаж;

- договором про співпрацю №223 від 31.08.2012, договором поставки товару №1209/1, укладених між ПП «Дукат' 04» та ТОВ «Дві-Прізма» на купівлю-продаж соєвої олії та макухи, та їх збереження.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, (п.п. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат, які досліджені відповідачем при перевірці (договори, розрахункові документи, рахунки, видаткові накладні та ін.), суд вважає необґрунтованим їх неприйняття відповідачем до уваги, оскільки за наведеними вище висновками господарська операція відбулась. Вказані докази свідчать про виникнення змін структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки та апеляційній скарзі на матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110100000032 від 22.11.2012 року.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Що стосується висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) правочинів. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В акті перевірки немає таких посилань, а також не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи відповідача в зазначеної частині є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ УФК «Тритон», ТОВ «Девен Альянс».

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000820220 від 31.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 170760 грн. 00 коп., в тому числі 113840 грн. 00 коп., за основним платежем та 56920 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №0000810220 від 31.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 162628 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 108419 грн.00 коп. та 54209 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправними та підлягають скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 по справі № 827/2065/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко