Ухвала

від 17.02.2014 по справі 801/6707/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6707/13-а

17.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС"- Іванова Аліна Миколайвна, довіреність № б/н від 10.02.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" (вул. Чернишевского, 32 кв. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.13 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.13 та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Зокрема заявник апеляційної скарги не погоджується з тим, що суд першої інстанції поклав обов'язок доказування на позивача, а не на відповідача як те передбачає ст.71 КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТС" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012р. №0007382204 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з суми податку на додану вартість у розмірі 41542,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8430,00 грн.

Посадовими особами відповідача з 24.09.2012р. по 28.09.2012р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 37081965) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. (вересень 2010р.)

За результатами перевірки складено акт №7070/22-1/32361761 від 05.10.2012р. (а.с. 78-87) (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 68/97-ВР від 03.04.1997р., встановлено завищення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» вересень 2011р. у сумі 134012 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 41542 грн., у т.ч. за листопад 2010р. у сумі 14695 грн., грудень 2010р. у сумі 1954 грн., січень 2011р. у сумі 3116 грн., лютий 2011р. у сумі 1906 грн., березень 2011р. у сумі 2112 грн., червень 2011р. у сумі 693 грн., липень 2011р. у сумі 5069 грн., серпень 2011р. у сумі 6097 грн., вересень 2011р. у сумі 5900 грн.; п.5.1. ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р., ТОВ «НТС» в податковому обліку занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010р. у сумі 32164 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012р. №0007382204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 49972,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 41542 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8430 грн. (а.с. 23).

Оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України, лід перевіряти їх відповідність Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/ВР (далі - Закон №168), який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Відповідно до положень п.1.7. ст. 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

У апеляційній скарзі заявник зокрема вказує, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі ст. 20 , розділу I, п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. , ст. 78, ст. 79 гл. 8 розділу I I податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, повідомлення № 678/22-1 від 19.09.2012 р. та наказу ДПІ у м. Сімферополі № 2116 від 19.09.12 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "НТС" (ЄДРПОУ 32361761), наданого ДПІ у м. Сімферополі. ТОВ "НТС" проінформовано про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р. позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 242593 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вересень 2010р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» встановлено його завищення у сумі 175554 грн., у т.ч. за вересень 2010р. у сумі 175554 грн. (а.с. 83).

Відповідачем по справі долучені податкові декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість (а.с. 88-125). Відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014 запропоновано ТОВ "НТС" надати додаткові документи, а саме: документи які підтверджують господарські взаємовідносини ТОВ "НТС" з КП "Альянс" за період з 01.09.2010 по 30.09.2010, на підставі яких ТОВ "НТС" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 242593,00грн.

В судове засідання 17.02.2014 р. позивачем представлені листи: лист від 11.09.2012 р. № 49/10438, лист від 14.04.2011 р. вих. № В02/3402 та лист від 14.03.2011 р. по справі № 5002-19/4287-2010. Згідно вказаних листів, первинні бухгалтерські документи відсутні у арбітражного керуючого. Зазначені документи не підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом позивача, а також не є належними доказами у розумінні ст. 70 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки

Частиною 1 ст. 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Частиною ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Як вже зазначалось, у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вказує, що позивачем не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку щодо взаємовідносин з КП «Альянс», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у сумі 175554 грн.

Враховуючи, що перевірка позивача проводилась на підставі п.п. 78.1.1 ст. 78 податкового кодексу України, перевірка є документальною позаплановою невиїзною, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність представлення доказів щодо здійснення операції саме з боку позивача по справі відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України.

Доводи заявника апеляційної скарги про покладення обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення на відповідача (ч.2 ст. 71 КАС України) не приймаються до уваги, оскільки позивачем подана податкова звітність з зазначенням відповідних показників, яка не підтверджується первинними документами щодо здійснення відповідних господарських операцій. Обов'язок ведення бухгалтерського та податкового обліку покладено на позивача, а не на податковий орган.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в порядку ст.71 КАС України, позивачем не надано доказів підтвердження правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2010р. суми 175554 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс», обґрунтованим є висновок про неможливість спростування висновків відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства у періоді, що перевірявся, оскільки зазначені обставини не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.13 по справі № 801/6707/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко