Ухвала

від 12.02.2014 по справі 1570/5455/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5455/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Поліщука Г.А. та Токаєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року виробничо-комерційна фірма «Зовнішторг-Мікрон» товариство з обмеженою відповідальністю (далі ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2012 року № 0008592301 та № 0008602301.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 18 по 25 квітня 2012 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Таверс» за період з 01 червня по 30 вересня 2011 року та з ТОВ «Олдеко» за період з 01 жовтня по 30 листопада 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 04 травня 2012 року за № 94/22-213/30535382/621, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 84795 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 118468 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року за № 0008592301, яким ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 118468 грн., та за № 0008602301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84795 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21199 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року позовні вимоги ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22 травня 2012 року № 0008592301 та № 0008602301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 18 по 25 квітня 2012 року посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Таверс» за період з 01 червня по 30 вересня 2011 року та з ТОВ «Олдеко» за період з 01 жовтня по 30 листопада 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 травня 2012 року за № 94/22-213/30535382/621, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 84795 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 118468 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року за № 0008592301, яким ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 118468 грн., та за № 0008602301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84795 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21199 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено порушення підприємством норм податкового законодавства під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Таверс» в період з червня по вересень 2011 року та від ТОВ «Олдеко» в період з жовтня по листопад 2011 року.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит з червня по листопад 2011 року позивач серед іншого формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду з ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс» здійснювалися господарські операції на підставі наступних договорів:

- договір поставки з ТОВ «Олдеко» від 27 вересня 2011 року за № 143, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Олдеко») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (електрошафа з частотним перетворювачем 7,5 кВт, гальмівним резистором і мережевим дроселем до балансувального верстату мод.МС9717; прилад балансувальний ПБ-02М з літеро-цифровою індексацією в комплекті: 3 датчика вібрації з підсилювачами) на умовах договору (т. 1 а. с. 100);

- договір поставки з ТОВ «Олдеко» від 23 вересня 2011 року за № 141, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Олдеко») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-1 в комплекті з фазовідмітчиком для верстата 9К718; торцеві упори для верстата 9К718) на умовах договору (т. 1 а. с. 109);

- договір з ТОВ «Олдеко» від 03 жовтня 2011 року за № 146 по проведенню капітального ремонту та модернізації верстата балансування моделі ДБ-10 (т. 1 а. с. 117);

- договір з ТОВ «Олдеко» від 04 жовтня 2011 року за № 148 по проведенню капітального ремонту та модернізації верстата балансування моделі ДБ-50 (т. 1 а. с. 124);

- договір з ТОВ «Олдеко» від 04 жовтня 2011 року за № 149 по проведенню робіт з налаштування частотного перетворювача 42К2 (т. 1 а. с. 131);

- договір поставки з ТОВ «Олдеко» від 04 жовтня 2011 року за № 150, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Олдеко») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (гальмівний резистор, рама основа верстата СБР-1, два адаптера, пружина противаги) на умовах договору (т. 1 а. с. 139);

- договір поставки з ТОВ «Олдеко» від 07 жовтня 2011 року за № 155, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Олдеко») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (прилад балансувальний ПБ-02М з неграфічним екраном в комплекті) на умовах договору (т. 1 а. с. 151);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 01 червня 2011 року за № 106, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (рама верстата балансування 9К718; корпус опори верстата балансувального 9К718) на умовах договору (т. 1 а. с. 163);

- договір з ТОВ «Таверс» від 11 липня 2011 року за № 115 по проведенню капітального ремонту та модернізації балансувального верстата моделі ДБ-303М (т. 1 а. с. 171);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 16 травня 2011 року за № 52, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (електродвигун АІР56В4У3, два частотних перетворювачі) на умовах договору (т. 1 а. с. 178);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 01 вересня 2011 року за № 135, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (блок контролю частоти) на умовах договору (т. 1 а. с. 190);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 02 червня 2011 року за № 111, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (турбокомпресор) на умовах договору (т. 1 а. с. 198);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 17 серпня 2011 року за № 131, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (частотний перетворювач LS-800-44K0) на умовах договору (т. 1 а. с. 206);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 18 липня 2011 року за № 118, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (прилад балансувальний ПБ-02М з літеро-цифровою індексацією в комплекті: 2 датчика вібрації з підсилювачами; прилад балансувальний ПБ-02М-01 (неграфічний екран) в комплекті: 3 датчика вібрації з підсилювачами) на умовах договору (т. 1 а. с. 214);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 10 серпня 2011 року за № 123, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-1 в комплекті з фазовідмітчиком; датчик АНС 114.08 з підсилювачами) на умовах договору (т. 1 а. с. 224);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 10 серпня 2011 року за № 122, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-1 в комплекті з фазовідмітчиком; датчик АНС 114.08 з підсилювачами) на умовах договору (т. 1 а. с. 231);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 18 липня 2011 року за № 119, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-СБР в комплекті з фазовідмітчиком) на умовах договору (т. 1 а. с. 238);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 02 червня 2011 року за № 110, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-1 в комплекті з фазовідмітчиком для станка 9К718; програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-СБР в комплекті з фазовідмітчиком для станка СБР1) на умовах договору (т. 1 а. с. 244);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 15 серпня 2011 року за № 126, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (прилад балансувальний з графічним екраном в комплекті з 2-ма датчиками вібрації та їх підсилювачами) на умовах договору (т. 2 а. с. 3);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 10 серпня 2011 року за № 125, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (програмно-апаратний балансувальний комплекс ПАК-СБР в комплекті з фазовідмітчиком) на умовах договору (т. 2 а. с. 9);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 01 червня 2011 року за № 105, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (рама балансувального станка 9К718; корпус опори верстата балансувального 9К718) на умовах договору (т. 2 а. с. 19);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 11 липня 2011 року за № 114, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (опора верстата моделі 9А713Т у зборі з датчиком вібрації і підсилювачем; прилад балансувальний ПБ-02М (графічний); шафа електрична верстата моделі 9А713Т) на умовах договору (т. 2 а. с. 28);

- договір поставки з ТОВ «Таверс» від 16 травня 2011 року за № 49, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Таверс») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (перетворювач частоти LS-800 з мережевим дроселем і гальмівним модулем для верстатів ДБ-50; датчик АНС 114.08 з підсилювачем сигналу для верстатів ДБ-50) на умовах договору (т. 2 а. с. 36).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (виробництво металообробних машин; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. При цьому позивачем надано докази використання придбаного майна у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано оцінку в судовому рішенні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» податковими накладними правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за червень-листопад 2011 року.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» правочинів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22 травня 2012 року № 0008592301 та № 0008602301 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 17 лютого 2014 року.

Головуючий:

Судді: