Рішення

від 26.02.2014 по справі 273/1373/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/1373/13-ц Головуючий у 1-й інст. Юрчук М.І.

Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Забродського М.І., Заполовського В.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЯ ФІНАНС" про захист прав споживача фінансових послуг, визнання договору недійсним та стягнення коштів

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЯ ФІНАНС" (далі - ТОВ "ДІЯ ФІНАНС"). Остаточно просила визнати недійсним договір від 03 липня 2012 року та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 23 733,40 грн. В обґрунтування позову зазначала, що на момент укладення спірного договору інформація про ТОВ "ДІЯ ФІНАНС" до реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи воно не набувало, ліцензії на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах не отримувало.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що юридичні особи, які мають право надавати послугу з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, обов'язково повинні мати два дозвільних документи: свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а відповідач їх не має.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адреса місцезнаходження відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ФІНАНС»: місто Житомир, вулиця Перемоги, будинок №75(а.с.37). Із акту судових розпорядників апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2014 року вбачається, що відповідач за вище вказаною адресою відсутній (акт та судова повістка приєднані до матеріалів справи). Згідно приписів ч.5 ст.74 ЦПК України вважається, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення оспорюваного договору, такий вид діяльності, як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, не підлягав ліцензуванню, а відтак прийшов до висновку про відсутність підстави для визнання договору недійсним та застосування реституції.

Погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріалами справи доводиться та судом встановлено, що 03 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» був укладений договір про надання послуг №200744 за умовами програми «Розвиваюча» (а.с.7-12).

Відповідно до умов договору ТОВ «ДІЯ ФІНАНС», за згодою ОСОБА_1, зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок останнього певні дії (надати послуги), спрямовані на придбання товару (чи отримання відповідної суми в позику), зазначеного у додатку №1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Розвиваюча», що міститься в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, в тому числі: сформувати групу учасників, забезпечити її організацію та діяльність у системі адміністрування; організовувати та проводити заходи по розподілу коштів, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму в позику; надати інші послуги і вчинити інші правочини, погоджені сторонами.

У свою чергу ОСОБА_1 зобов'язався одноразово сплатити реєстраційний платіж у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 банківських днів із моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми в позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» з організації діяльності програми (стаття 2 договору).

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив відповідачу 23 733 грн. 40 коп., що включає: реєстраційний платіж - 2 400 грн., адміністративні витрати у сумі - 8 000 грн. та щомісячні чисті внески в сумі 13 333 грн. 40 коп. (а.с.13-27).

Таким чином, ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, і ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» без залучення власних коштів формувало групу клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Розвиваюча».

Відповідно до положень ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися сторонами правочину (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Статтею 34 Закону України від 12 січня 2011 року №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено обов'язкове ліцензування діяльності, зокрема, з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Законом України від 02 червня 2011 року №3462-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності з 08 січня 2012 року , статтю 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.

Отже, на момент укладення оспорюваного договору (на 03 липня 2012 року) такий вид діяльності, як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, був включений до переліку фінансових послуг та потребував спеціального дозволу (ліцензії).

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видавати ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Так, відповідно до листів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 31 жовтня 2013 року №8283/11-9 та від 14 листопада 2013 року №8745/11-9 станом на 11 листопада 2013 року інформація про товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 37546925) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи товариство не набувало, ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало (а.с.57,61).

Таким чином, посилання суду першої інстанції на поширення дії пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» на ТОВ «ДІЯ ФІНАНС», який начебто давав відповідачу право здійснювати діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах до 09 січня 2013 року без ліцензії є помилковими, оскільки цей пункт стосувався фінансових установ, а відповідач не був внесений до відповідного реєстру фінансових установ в установленому законом порядку, а відтак не набув статусу фінансової установи та такою не був у розумінні п.1 ч.1 ст.1 розділу I Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, яка видається тільки фінансовим установам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, здійснюючи діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та не маючи статусу фінансової установи, не мав права укладати договір із позивачем без ліцензії після 08 січня 2012 року.

Оскільки такий договір всупереч чинному законодавству 03 липня 2012 року був укладений відповідачем без відповідної ліцензії, тобто ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» уклало правочин, який воно після 08 січня 2012 року не мало права вчиняти, то апеляційний суд визнає такий договір недійсним.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.227 ЦК України, тягне застосування двосторонньої реституції, а відтак колегія суддів стягує на користь позивача з відповідача кошти у сумі 23 733 грн. 40 коп., які останній одержав на виконання умов договору, що оспорюється та визнається недійним.

Згідно ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

На виконання статті 88 ЦПК України 237 грн. 34 коп. судового збору стягується з відповідача в дохід держави у зв'язку з тим, що рішення ухвалюється на користь позивача, який звільнений від сплати такого п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про надання послуг від 03 липня 2012 року №200744, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ФІНАНС».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 23 733 грн. 40 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ФІНАНС» в дохід держави 237 грн. 34 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: