Рішення

від 25.02.2014 по справі 905/1811/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2014 Справа № 905/1811/13-г

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Осадча А.М.,

суддя Кучерява О.О.,

суддя Сич Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье» м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012» м.Донецьк

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт» м.Донецьк

про стягнення 206056,04грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Такаджи Є.Ф. за довіреністю №19/19/13 від 25.03.2013р.,

від відповідача: Нестеренко С.В. за довіреністю б/н від 25.02.2013р.,

від третьої особи: Попкова Є.О. за довіреністю №331 від 27.12.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

11.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье» м.Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ «БІК «Приазовье») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012» м.Донецьк (далі - ТОВ «ЕЛЄФАНТ-2012») з вимогами про стягнення 206056,04грн.

Ухвалою від 18.03.2013 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «БІК «Приазовье» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1811/13-г.

Ухвалою суду від 14.05.2013 року на підставі ст.ст.60-62, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ «Елєфант-2012».

Ухвалою суду від 14.05.2013 року за клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.

27.05.2013 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про об'єднання в одне провадження справ №905/1811/13-г та №905/3583/13, що знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області, доказів на підтвердження клопотання не надав.

Ухвалою суду від 28.05.2013 року відмовлено відповідачу у задоволені клопотання щодо об'єднання справ №905/1811/13 та №905/3583/13 в одне провадження, оскільки зазначені справи знаходяться у провадженні різних суддів. Одночасно зазначеною ухвалою суду на підставі ч.1 ст.79 ГПК України зупинено провадження у справі №905/1811/13 до розгляду пов'язаної з нею справи №905/3583/13, вирішення якої, може суттєво вплинути на результат розгляду даної справи.

Враховуючи складність справи та значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час вирішення спору, розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 03.12.2013 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Осадча А.М., суддя Нестеренко Ю.С., суддя Сич Ю.В.

Ухвалою суду від 03.12.2013 року на підставі ст.79 ГПК України провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.12.2013 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт» (далі - ТОВ «Донбаснафтопродукт»).

У зв'язку зі знаходженням судді Нестеренко Ю.С. у відпустці, розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 08.01.2014 року склад судової колегії змінено, а саме замість судді Нестеренко Ю.С. призначено суддю Кучеряву О.О.

У судовому засіданні 08.01.2014 року суд розпочав розгляд справи по суті заявлених позовних вимог, внаслідок зміни складу суду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі договору №4-126 від 20.09.2011 року ним на користь позивача перерахована передплата на суму 200000,00грн., однак у встановлений в договорі строк - 25.12.2011 року відповідач передбачені договором роботи не виконав, прострочення виконання складає понад один рік, у зв'язку з чим, керуючись ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.220 Господарського кодексу України (далі - ГК України) позивач відмовився від подальшого прийняття виконання зобов'язання відповідачем, оскільки втратив інтерес до нього.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, перераховані у якості передплати за договором у розмірі 200 000,00грн. та штрафні санкції в сумі 6056,04грн., нараховані відповідно до п.6.3 договору за порушення строків виконання зобов'язань відповідачем.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №4-126 від 20.09.2011 року та додатків до нього, рахунку-фактури №СФ0000132 від 01.11.2011 року, платіжних доручень №645 від 07.11.2011 року, №662 від 11.11.2011 року, листа ТОВ «БІК «Приазовье» від 09.01.2013 року №22-4/11, листа ТОВ «Елєфант-2012» від 22.01.2013 року №003, правовстановлюючих документів підприємства, Витягу з ЄДР на відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 612, 625, 629, 651, 837, 843, 846, 849 ЦК України, статтями 193, 216, 220, 229-232 ГК України.

У письмових поясненнях від 25.04.2013 року позивач зазначив, що грошові кошти в сумі 200000,00грн., сплачені на користь відповідача на підставі рахунку №СФ0000132 від 01.11.2011 року, є передплатою за спірним договором, оскільки у призначені платежу та в договорі зазначена однакова назва виконуваних робіт.

У додаткових письмових поясненнях від 08.01.2014 року та 21.01.2014 року до позовної заяви позивач зазначив, що докази виконання робіт в обумовлений в договорі строк відсутні, при цьому, стверджує, що з його боку не було жодних повідомлень про зупинення робіт на об'єкті АЗС №92, в свою чергу, відповідач також не повідомляв позивача про зупинення робіт на об'єкті, чим порушив вимоги ч.2 ст.538 ЦК України, акти фактично виконаних робіт відповідач позивачу для підписання не надавав.

07.02.2014 року позивач подав письмову заяву, в якій навів правове обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, просить суд задовольнити позов на підставі ст.ст.320, 837, 1212, ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.

Зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду як заява про зміну правового обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до письмових пояснень від 13.02.2014 року позивач зазначив, що між позивачем та третьою особою був укладений договір підряду №3-125 від 20.09.2011 року на виконання робіт з реконструкції АЗС №92, проте, роботи з ребрендінгу позивачем за вказаним договором не виконувались, не були заактовані та розрахунок за них не здійснювався з боку ТОВ «Донбаснафтопродукт», в подальшому позивачу стало відомо, що вказані роботи виконані ТОВ «Елєфант-2012», однак не на виконання договору укладеного із позивачем, а на виконання договору №14/05-12/92 від 14.12.2012 року із ТОВ «Донбаснафтопродукт», хоча на той момент спірний договір на виконання робіт із позивачем та відповідачем не було розірвано, договірні зобов'язання припинені не були, у зв'язку з чим, вважає, що сума передплати, перерахована за спірним договором підлягає поверненню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях від 14.05.2013 року позовні вимоги не визнав, зазначивши, що відповідач частково виконав роботи за договором на суму 230707,50грн., однак, звернувшись до позивача з питанням щодо встановлення виготовлених конструкцій, останній повідомив про зупинення робіт на об'єкті за вимогою головного замовника (ТОВ «Донбаснафтопродукт»), в подальшому Замовник не повідомляв відповідача про закінчення будівельних робіт на об'єкті та не звертався з вимогою про встановлення рекламних конструкцій, жодних претензій відповідачу не пред'являв. Крім того, заперечуючи проти позову, посилається на прострочення кредитора в розумінні ч.4 ст.612 ЦК України та ч.3 ст.220 ГК України, що виникло внаслідок неповної оплати позивачем авансового внеску, зокрема, не сплатив у встановлений час 87413,57грн., що позбавило відповідача можливості виконати зобов'язання за договором в повному обсязі.

У письмових поясненнях від 22.01.2014 року відповідач, серед іншого, зазначив, що на виконання робіт з ребрендінгу ним був укладений договір підряду №14/05-12/92 від 14.05.2012 року безпосередньо із ТОВ «Донбаснафтопродукт», вартість робіт встановлена у розмірі 463090,78грн. з урахуванням здійсненого позивачем авансу на суму 200000,00грн., після чого між позивачем та третьою собою укладено угодою про новацію, якою зменшена загальна вартість існуючого між ними договору підряду №3-125 від 20.09.2011 року на залишкову вартість робіт з ребрендінгу.

Окремо, у письмових поясненнях відповідач зазначив, що сума передплати, перерахована за спірним договором не є збитками, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно тверджень позивача, викладених у письмових поясненнях від 24.02.2014року стаття 849 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачає такого правового наслідку як повернення сплачених за договором коштів у разі розірвання договору.

На підтвердження своєї правової позиції відповідач надав суду засвідчені копії претензії №2 від 03.12.2012 року, акту здачі-прийняття робіт б/н та дати, опису, фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наказів №071111 від 07.11.2011 року, №081211 від 08.12.2011 року, фотознімки, договором підряду №14/05-12/92 від 14.05.2012 року з додатками, акту №23/05/2/92 від 23.07.2012 року прийому-передачі виконаних робіт, відомості використаних матеріальних ресурсів на об'єкті АЗС №92 м.Курахове, банківських виписок, постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2006 року у справі №44/193.

Відповідно до письмових пояснень третьої особи за договором підряду №3-125 від 20.09.2011 року між позивачем та ТОВ «Донбаснафтопродукт» роботи з ребрендінгу не виконувались, зазначені роботи виконувались ТОВ «ЕЛЄФАНТ-2012» за договором підряду №14/05-12/92 від 14.05.2012 року, що підтверджується актами виконаних робіт та повною їх оплатою.

На підтвердження своїх доводів надав суду засвідчені копії договору підряду №3-125 від 20.09.2011 року з додатками, додаткової угоди №1 від 02.03.2012 року, угоди про новацію №392/01 від 18.10.2012 року, платіжних доручень, акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.07.2012 року.

16.12.2013 року відповідач подав письмове клопотання про призначення товарознавчої експертизи, яка на його думку може підтвердити факт виконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема, відповідність елементів рекламних конструкцій, зображених на наданих суду фотографіях, елементам рекламних конструкцій, наведених у договорі №4-126 від 20.09.2011 року.

Позивач проти призначення експертизи у справі заперечував, посилаючись на те, що конструкції, фотознімки яких надані відповідачем, ніяким чином не ідентифіковані, макет або зовнішній вигляд рекламних конструкцій позивачем не узгоджувалися, отже експертиза не зможе встановити, що ці рекламні конструкції є результатом виконаної відповідачем роботи саме за спірним договором, адже вони могли бути виготовлені для інших контрагентів або для власних потреб.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про призначення товарознавчої експертизи у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення зазначеного спору, крім того, вирішення питань, які відповідач пропонує поставити перед експертом, зокрема, виготовлення рекламних конструкцій, зображених на наданих суду фотографіях, на виконання договору №4-126 від 20.09.2011 року, за відсутності належних та допустимих доказів, якими має бути підтверджено факт виконання робіт у встановлений в договорі строк, не вплине на висновки суду у даній справі.

З огляду на зазначене, у судовому засіданні 25.02.2014р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи у справі, після чого представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про відвід судової колегії у складі головуючого судді Осадчої А.М., судді Сич Ю.В., судді Кучерявої О.О. на підставі ст. 20 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.02.2014 року відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про відвід судової колегії.

У судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях.

У судовому засіданні 25.02.2014 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях до нього, подав заяву, в якій наполягав на призначенні товарознавчої експертизи.

Представник третьої особи у судовому засіданні 25.02.2014 року підтримав свою позицію, викладену у наданих суду письмових поясненнях.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

20.09.2011 року між ТОВ «Донбаснафопродукт» (Замовник) та ТОВ «БІК «Приазовье» (Підрядник) укладено договір підряду №3-125, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язався за завданням та за кошти Замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені у кошторисі (Додаток №1) щодо об'єкту: Реконструкцій АЗС №92 по вул.Маяковського, 2 «з» у м.Курахово, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (арк..справи 188-198).

До предмету робіт за вказаним договором увійшли роботи з ребрендінгу, для виконання яких ТОВ «БІК «Приазовье» залучено субпідрядну організацію.

Так, 20.09.2011 року між ТОВ «БІК «Приазовье» (Замовник) та ТОВ «Елєфант-2012» (Виконавець) укладено договір №4-126, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у даному договорі власними та залученими силами та засобами виготовити та поставити рекламні конструкції на об'єкті АЗС №92, яка знаходиться за адресою: м.Курахове, вул.Маяковського, 2 «з» зазначені у Специфікації (додаток №1 до договору), а Замовник зобов'язується у порядку та на умовах, зазначених у договорі, прийняти та оплатити конструкції згідно укладеної Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (арк. справи 8-11, том 1).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств без складання протоколу розбіжностей до договору.

За п.10.5 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За приписами п.3.1 договору оплата за цим договором здійснюється згідно графіку фінансування робіт (додаток №3).

У відповідності до графіку фінансування робіт замовник повинен перерахувати грошові кошти 10.11.2011р. - 100000,00грн., 20.11.2011р. - 100000,00грн., 30.11.2011р. - 87413,57грн., 10.12.2011р., 20.12.2011р., 25.12.2011р. - 318190,92грн.

Відповідно до платіжних доручень №645 від 07.11.2011р. та №662 від 11.11.2011р. Замовник сплатив на користь Виконавця грошові кошти у розмірі 200000,00грн.

Відповідно до п.4.1 договору Виконавець виконує роботи в строк до 25.12.2011 року у відповідності з наданими замовником вимогами.

За п.4.2 договору факт здачі виконаних робіт підтверджується після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до приписів п.5.2.1 договору Виконавець зобов'язаний протягом 1-го дня з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.1.1 цього договору, представити замовнику на підписання акт здачі-приймання виконаних робіт.

В матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття робіт на суму 230 707,50грн., підписаний та скріплений печаткою лише з боку Виконавця. Підпис з боку Замовника на акті відсутній.

Відповідно до претензії №2 від 03.12.2012 року відповідач вимагав від ТОВ «БІК «Приазовье» підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та прийняти виконані роботи. При цьому, у претензії відсутнє посилання на додавання до неї акту здачі-приймання виконаних робіт. В якості доказу надсилання претензії на адресу позивача надано опис вкладення від 04.12.2012 року, який не містить вказівки на вкладення до цінного листа акту здачі-приймання виконаних робіт.

Отже, зазначеною претензією не підтверджується факт надсилання позивачу акту здачі приймання виконаних робіт на суму 230 707,50грн.

Інших доказів надсилання або вручення акту здачі-приймання виконаних робіт ТОВ «БІК «Приазовье» відповідач суду не надав.

Відповідно до п.9.4 договору замовник має право розірвати цей договір у випадку затримки виконавцем виконання робіт з його вини, коли строк завершення виконання робіт, встановлений цим договором, збільшується більше ніж на один місяць.

Згідно з п.9.7 договору сторона, яка вирішила розірвати цей договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні не менше, ніж за 14 календарних днів до моменту розірвання даного договору.

Посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, у зв'язку з чим, Замовник втратив інтерес до їх виконання, листом №22-4/11 від 09.01.2013 року ТОВ «БІК «Приазовье» на підставі статей 612, 849, ч.3 ст.858 ЦК України відмовилось від договору №4-126 від 20.09.2011 року та просило повернути суму передплати у розмірі 200 000,00грн.

У відповідь на зазначений лист відповідач, посилаючись на те, що роботи на об'єкті були зупинені на вимогу Замовника - ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД», про що його повідомили працівники ТОВ «БІК «Приазовье», зазначив, що він був позбавлений можливості виконати зобов'язання за договором в повному обсязі та надати акт виконаних робіт, як це передбачає п.5.1.2 договору.

Під час розгляду даної справи ТОВ «Елєфант-2012» зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «БІК «Приазовье» про стягнення заборгованості за договором №4-126 від 20.09.2011 року у сумі 30707,50грн. та зобов'язання відповідача прийняти виконані позивачем роботи за договором №4-126 від 20.09.2011р. загальною вартістю 230707,50грн. та підписати акт здачі-приймання робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3583/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року, відмовлено у задоволення позовних вимог ТОВ «Елєфант-2012» в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані зокрема тим, що ТОВ «Елєфант-2012» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача акту здачі-приймання виконаних робіт, а також доказів виконання робіт за договором №4-126 від 20.09.2011 року в обумовлений в договорі строк.

При цьому, рішенням суду у справі №905/3583/13 встановлено, що договір №4-126 від 20.09.2011 розірвано з 25.01.2013 року.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно факти, встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3583/13, яким вирішено спір між тими ж сторонами, не потребують доведення в процесі розгляду справи №905/1811/13-г.

Враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, зазначені факти не можуть бути спростовані за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3583/13.

Посилаючись на те, що договір №4-126 від 20.09.2011 року припинив свою дію у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про повернення передплати за договором у розмірі 200 000,00грн. та штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 6056,04грн.

Звертаючись до суду з вимогою про повернення передплати за договором, у судових засідання позивач усно зазначав, що стягувана сума є збитками, у тексті позовної заяви та письмових поясненнях наводив норми права, якими врегульовано стягнення збитків, зокрема, ст.22, ч.2 ст.849 ЦК України та ст.ст.224, 225 ГК України, водночас, у письмових поясненнях послався можливість застосування аналогії закону та керуватись ст.693 ЦК України для визначення порядку повернення передплати.

З огляду на неоднозначну позицію позивача у справі, ухвалою від 22.01.2014 року суд зобов'язав позивача визначитись із правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог.

На виконання зазначеної ухвали суду, позивач подав заяву від 07.02.2014 року, в якій обґрунтував правові підстави заявлених позовних вимог посиланням на ст.ст.320, 837, ч.2 ст.849, ст.1212 ЦК України, зазначивши, що внаслідок припинення дії договору, підстави для утримання передплати відпали, отже грошові кошти підлягають поверненню позивачу.

Згідно з пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Зважаючи на викладене, враховуючи обставини зазначеної справи, принципи судочинства, суд вважає, що невірне розуміння та визначення у позовній заяві та письмових поясненнях правової природи стягуваних сум не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки буде формальним ухиленням суду від здійснення правосуддя, метою якого є захист порушених прав та інтересів.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

В силу ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що Виконавець мав виконати роботи у строк до 25.12.2011 року.

Як випливає зі змісту п.4.2 договору факт здачі виконаних робіт підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт.

Проте, у встановлений в договорі строк відповідач передбачені договором роботи не виконав, належних доказів надсилання або вручення позивачу актів виконаних робіт суду не надав, а отже допустив порушення зобов'язання.

При цьому, відповідач стверджує, що роботи ним виконані частково на суму 230707,50грн. на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт на суму 230707,50 грн., підписаний лише з боку ТОВ «Елєфант-2012». Докази надсилання або вручення зазначеного акту позивачу відповідачем до суду не надані.

Одночасно, претензія №2 від 03.12.2012 року, в якій відповідач звертався до позивача з вимогою підписати акт виконаних робіт, не підтверджує факт надсилання акту виконаних робіт на адресу позивача, оскільки не містить посилання на додавання до неї акту виконаних робіт, як і опис вкладення від 04.12.2012 року.

Твердження відповідача стосовно зупинення робіт з ребрендінгу через зупинення будівельних робіт на об'єкті АЗС №92 за вимогою ТОВ «Донбаснафтопродукт», про що його повідомив позивач, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, відсутні будь-які листи або інші письмові докази, з яких можна було б дійти висновку, що позивач зупиняє роботи за спірним договором №4-126 від 20.09.2011 року. Отже, посилання відповідача на факт зупинення робіт за спірним договором суд вважає безпідставним.

Суд також відхиляє посилання відповідача на прострочення кредитора в розумінні ч.4 ст.612 ЦК України та ч.3 ст.220 ГК України, зокрема, відповідач стверджував, що позивач оплатив лише частину авансу у розмірі 200000,00грн. та не сплатив у встановлений час 87413,57грн., що позбавило відповідача можливості виконати зобов'язання за договором в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України, що кореспондується з ч.3 ст.220 ГК України, прострочення кредитора не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Своєї ухвалю від 13.02.2014 року суд зобов'язував відповідача надати докази на підтвердження неможливості виконання робіт без здійснення попередньої оплати в повному обсязі.

Однак, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, жодних доказів на підтвердження того, що неповна оплата відповідачем авансового внеску позбавила його можливості виконати зобов'язання за договором, як то кошторису матеріалів необхідних для виконання робіт, суду не надав.

При цьому, зазначені доводи відповідача у сукупності з його іншими твердженнями щодо часткового виконання робіт, є досить суперечливими, оскільки з одного боку відповідач стверджує, що не міг виконати роботи через неповну сплату авансу, а з іншого боку зазначає, що виконав роботи на суму 230707,50 грн., однак виготовлені конструкції не були встановлені, оскільки роботи на об'єкті зупинені на вимогу головного замовника.

Разом з тим, як вбачається матеріалів справи, 14.05.2012 року між ТОВ «Донбаснафопродукт» та ТОВ «Елєфант-2012» був укладений договір підряду №14/05-12/92 на виконання робіт з ребрендінгу на об'єкті АЗС №92 за адресою: Маріїнський район, м.Курахово, вул.Маяковського, 2 «З», що були предметом спірного договору.

На підставі зазначеного договору відповідачем виконані роботи з ребрендінгу, про що свідчить підписаний між відповідачем та третьою особою акт прийому-передачі виконаних робіт №23/05/2/92 від 23.07.2012 року на суму 460998,грн.

Відповідач зазначає, що укладаючи договір підряду №14/05-12/92 від 14.05.2012 року, вартість робіт з ребрендінгу була визначена сторонами з урахуванням авансового платежу на суму 200000,00грн., здійсненого позивачем на користь відповідача за спірним договором, підтвердженням чого є факт укладення між ТОВ «БІК «Приазовье» та ТОВ «Донбаснафопродукт» угоди про новацію про зменшення загальної вартості робіт за існуючим між ними договором підряду №3-125 від 20.09.2011 року.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що домовленості сторін щодо включення авансу у розмірі 200 000,00грн. до вартості робіт за договором №14/05-12/92 від 14.05.2012 року між відповідачем та третьою особою, якщо такі мали місце, необхідно було оформити шляхом вчинення відповідного правочину за участю всіх учасників таких правовідносин, враховуючи позивача, або іншим чином відповідно до вимог діючого законодавства.

Наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують доводи відповідача з цього приводу, адже угода про новацію, укладена у двосторонньому порядку між ТОВ «БІК «Приазовье» та ТОВ «Донбаснафопродукт» не містить будь-яких посилань на кошти, перераховані в якості авансу на користь відповідача у справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання відповідачем робіт за договором №4-126 від20.09.2011року у встановлений в договорі строк.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання, в силу п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, є, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 3 ст.651 ЦК України надає стороні право на односторонню відмову від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, з цих підстав договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.

У листі від №22-4/11 від 09.01.2013 року ТОВ «БІК «Приазовье» заявило про відмову від договору №4-126 від 20.09.2011 року та просило відповідача повернути суму передплати у розмірі 200 000,00грн.

Відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3543/13 спірний договір №4-126 від 20.09.2011 розірвано з 25.01.2013 року .

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З врахуванням встановлених обставин суд вважає, що оскільки ТОВ «Елєфант-2012» не виконало у встановлений строк свої зобов'язання за договором і позивачем було розірвано даний договір в односторонньому порядку, підстава для набуття відповідачем грошових коштів в сумі 200000,00грн. відпала, у зв'язку із чим кошти підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, вимога ТОВ «БІК «Приазовье» до ТОВ «Елєфант-2012» про повернення передплати у розмірі 200000,00грн. підлягає задоволенню.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами п.6.3 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання їх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 1% від вартості робіт, послуг, погоджених у Специфікаціях.

Вартість робіт узгоджена сторонами у специфікації до договору (Додаток №1) та складає 605604,79грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання, таке прострочення мало місце під час дії договору, докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні робіт матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позивач мав підстави для нарахування штрафу згідно п.6.3 договору на суму 6056,04грн.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла б довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.4.1 договору Виконавець мав виконати роботи в строк до 25.12.2011року.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений строк роботи не виконані, відповідно перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу відповідно до п.6.3 договору почався 26.12.2011 року та сплив 26.12.2012 року.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачаться з матеріалів справи, з вимогами про стягнення штрафу позивач звернувся до суду з порушенням строку позовної давності (11.03.2013року), проте за відсутності відповідної заяви відповідача про застосування строку позовної давності в порядку ст.267 ЦК України, суд не застосовує строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу.

За таких обставин та з огляду на те, що розрахунок штрафу є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 6056,04грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 16, 509, 526, 530, 549, 837, ч.2 ст.849, ст.1212 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231, Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье» м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012» м.Донецьк про стягнення 206056,04грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012» (83076, місто Донецьк, вулиця Ярослава Галана, будинок 3, ідентифікаційний код 37549428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье» (87524, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Сеченова, будинок 63-А, ідентифікаційний код 35129287) передплату за договором у розмірі 200 000,00грн., штрафні санкції за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 6056,04грн., судовий збір у розмірі 4121,12грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 25.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03.03.2014 року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя О.О. Кучерява

Суддя Ю.В. Сич