Постанова

від 25.04.2014 по справі 905/1811/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2014 справа №905/1811/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Татенко В.М. за участю представників: від позивача:Такаджи Є.Ф., довіреність №11/03/14 від 11.03.2014р.; від відповідача : від третьої особи:Роганов А.В., довіреність №08/04 від 08.04.2014р.; Попкова Є.О., довіреність №6 від 22.04.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від 25.02.2014р. (повний текст підписано 03.03.2014р.) у справі№905/1811/13-г (головуючий суддя Осадча А.М., судді Кучерява О.О., Сич Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье», м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 206056,04 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье», м. Маріуполь, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012», м. Донецьк, про стягнення сплаченої передплати у розмірі 52500грн.

Ухвалою суду від 16.12.2013 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" (далі - ТОВ "Донбаснафтопродукт").

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2014р. (повний текст підписано 03.03.2014р.) у справі №905/1811/13-г задоволено позовні вимоги повністю та стягнуто з ТОВ «Елєфант-2012», м. Донецьк на користь ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовье», м. Маріуполь, Донецька область., передплату за договором у розмірі 200 000,00грн., штрафні санкції за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 6056,04грн., судовий збір у розмірі 4121,12грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач своєчасно не виконав роботу, і позивач відмовився від договору, і така відмова від договору прямо передбачена ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України , тому підстава для набуття відповідачем грошових коштів в сумі 200000,00грн. відпала, у зв'язку із чим кошти підлягають поверненню позивачу. Також, з урахування зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивач мав всі підстави для нарахування штрафу згідно п.6.3 договору на суму 6056,04грн. Внаслідок чого, позовні вимоги визнані судом доведеними і обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2014р. (повний текст підписано 03.03.2014р.) у справі №905/1811/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Скаржник вважає, що відсутні підстави для повернення передплати замовнику у повному обсязі, оскільки відповідач частково виконав роботи за договором на суму 230707,50грн., однак, звернувшись до позивача з питанням щодо встановлення виготовлених конструкцій, останній повідомив про зупинення робіт на об'єкті за вимогою головного замовника (ТОВ "Донбаснафтопродукт"), в подальшому Замовник не повідомляв відповідача про закінчення будівельних робіт на об'єкті та не звертався з вимогою про встановлення рекламних конструкцій, жодних претензій відповідачу не пред'являв. Крім того, апелянт посилається на прострочення кредитора в розумінні ч.4 ст.612 ЦК України та ч.3 ст.220 ГК України, що виникло внаслідок неповної оплати позивачем авансового внеску, зокрема, не сплатив у встановлений час 87413,57грн., що позбавило відповідача можливості виконати зобов'язання за договором в повному обсязі.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014р. сформовано колегію суддів її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014р. у справі №905/1811/13-г прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 23.04.2014 р., явку сторін не визнано обов'язковою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.04.2014р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення

Позивач у судовому засіданні 23.04.2014р., проти задоволення апеляційної скарги заперечив, підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Представник третьої особи пояснив, що обставини справи викладені в рішенні суду першої інстанції, та зазначені представником позивача в судовому засіданні відповідають дійсності.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Звертаючись до суду з вимогою про повернення передплати за договором, у позивач зазначив, що стягувана сума є збитками, у тексті позовної заяви та письмових поясненнях наводив норми права, якими врегульовано стягнення збитків, зокрема, ст.22, ч.2 ст.849 ЦК України та ст.ст.224, 225 ГК України, водночас, у письмових поясненнях послався можливість застосування аналогії закону та керуватись ст.693 ЦК України для визначення порядку повернення передплати.

Між тим, суд першої інстанції, враховуючи пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", обставини зазначеної справи та принципи судочинства прийшов до вірного висновку, що невірне розуміння та визначення у позовній заяві та письмових поясненнях правової природи стягуваних сум не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки буде формальним ухиленням суду від здійснення правосуддя, метою якого є захист порушених прав та інтересів.

Більш того, за приписами статей 42 та 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на зазначене, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України , ст.ст. 173 , 175 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598 , 599 ЦК України , зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 ГК України , ст.ст. 525 , 526 ЦК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України , ст.174 ГК України ). При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

20.09.2011 року між ТОВ "Донбаснафопродукт" (Замовник) та ТОВ "БІК "Приазовье" (Підрядник) укладено договір підряду №3-125, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язався за завданням та за кошти Замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені у кошторисі (Додаток №1) щодо об'єкту: Реконструкцій АЗС №92 по вул.Маяковського, 2 "з" у м.Курахово, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

До предмету робіт за вказаним договором увійшли роботи з ребрендінгу, для виконання яких ТОВ "БІК "Приазовье" залучено субпідрядну організацію.

Так, 20.09.2011 року між ТОВ "БІК "Приазовье" (Замовник) та ТОВ "Елєфант-2012" (Виконавець) укладено договір №4-126, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у даному договорі власними та залученими силами та засобами виготовити та поставити рекламні конструкції на об'єкті АЗС №92, яка знаходиться за адресою: м.Курахове, вул.Маяковського, 2 "з" зазначені у Специфікації (додаток №1 до договору), а Замовник зобов'язується у порядку та на умовах, зазначених у договорі, прийняти та оплатити конструкції згідно укладеної Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (арк. справи 8-11, том 1).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств без складання протоколу розбіжностей до договору.

За п.10.5 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 ЦК України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст.843 ЦК України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст.844 ЦК України).

За приписами п.3.1 договору оплата за цим договором здійснюється згідно графіку фінансування робіт (додаток №3).

У відповідності до графіку фінансування робіт замовник повинен перерахувати грошові кошти 10.11.2011р. - 100000,00грн., 20.11.2011р. - 100000,00грн., 30.11.2011р. - 87413,57грн., 10.12.2011р., 20.12.2011р., 25.12.2011р. - 318190,92грн.

Відповідно до платіжних доручень №645 від 07.11.2011р. та №662 від 11.11.2011р. Замовник сплатив на користь Виконавця грошові кошти у розмірі 200000,00грн.

Відповідно до п.4.1 договору Виконавець виконує роботи в строк до 25.12.2011 року у відповідності з наданими замовником вимогами.

За п.4.2 договору факт здачі виконаних робіт підтверджується після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до приписів п.5.2.1 договору Виконавець зобов'язаний протягом 1-го дня з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.1.1 цього договору, представити замовнику на підписання акт здачі-приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається,, що акт здачі-прийняття робіт на суму 230 707,50грн., підписаний та скріплений печаткою лише з боку Виконавця. Підпис з боку Замовника на акті відсутній.

Відповідно до претензії №2 від 03.12.2012 року відповідач вимагав від ТОВ "БІК "Приазовье" підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та прийняти виконані роботи. При цьому, у претензії відсутнє посилання на додавання до неї акту здачі-приймання виконаних робіт. В якості доказу надсилання претензії на адресу позивача надано опис вкладення від 04.12.2012 року, який не містить вказівки на вкладення до цінного листа акту здачі-приймання виконаних робіт.

Отже, зазначеною претензією не підтверджується факт надсилання позивачу акту здачі приймання виконаних робіт на суму 230 707,50грн.

Інших доказів надсилання або вручення акту здачі-приймання виконаних робіт ТОВ "БІК "Приазовье" відповідач суду не надав.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що Виконавець мав виконати роботи у строк до 25.12.2011 року.

Як випливає зі змісту п.4.2 договору факт здачі виконаних робіт підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт.

Проте, у встановлений в договорі строк відповідач передбачені договором роботи не виконав, належних доказів надсилання або вручення позивачу актів виконаних робіт суду не надав, а отже допустив порушення зобов'язання.

Відповідно до п.9.4 договору замовник має право розірвати цей договір у випадку затримки виконавцем виконання робіт з його вини, коли строк завершення виконання робіт, встановлений цим договором, збільшується більше ніж на один місяць.

Згідно з п.9.7 договору сторона, яка вирішила розірвати цей договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні не менше, ніж за 14 календарних днів до моменту розірвання даного договору.

Посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, листом №22-4/11 від 09.01.2013 року ТОВ "БІК "Приазовье" на підставі статей 612, 849, ч.3 ст.858 ЦК України відмовилось від договору №4-126 від 20.09.2011 року та просило повернути суму передплати у розмірі 200 000,00грн.

У відповідь на зазначений лист відповідач, посилаючись на те, що роботи на об'єкті були зупинені на вимогу Замовника - ТОВ "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД", про що його повідомили працівники ТОВ "БІК "Приазовье", зазначив, що він був позбавлений можливості виконати зобов'язання за договором в повному обсязі та надати акт виконаних робіт, як це передбачає п.5.1.2 договору.

Посилаючись на те, що договір №4-126 від 20.09.2011 року припинив свою дію у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про повернення передплати за договором у розмірі 200 000,00грн. та штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 6056,04грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час розгляду судом першої інстанції даної справи ТОВ "Елєфант-2012" зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "БІК "Приазовье" про стягнення заборгованості за договором №4-126 від 20.09.2011 року у сумі 30707,50грн. та зобов'язання відповідача прийняти виконані позивачем роботи за договором №4-126 від 20.09.2011р. загальною вартістю 230707,50 грн. та підписати акт здачі-приймання робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3583/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року, відмовлено у задоволення позовних вимог ТОВ "Елєфант-2012" в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані зокрема тим, що ТОВ "Елєфант-2012" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача акту здачі-приймання виконаних робіт, а також доказів виконання робіт за договором №4-126 від 20.09.2011 року в обумовлений в договорі строк.

Крім того, рішенням суду у справі №905/3583/13 встановлено, що договір №4-126 від 20.09.2011 розірвано з 25.01.2013 року.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд першої інстанції правомірно застосував ст.ст.124, 129 Конституції України, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, та вірно було визначено, що зазначені факти не можуть бути спростовані за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3583/13.

Отже, відповідно факти, встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі №905/3583/13, яким вирішено спір між тими ж сторонами, не потребують доведення в процесі розгляду справи №905/1811/13-г.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що роботи ним виконані частково на суму 230707,50грн. на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт на суму 230707,50 грн., підписаний лише з боку ТОВ "Елєфант-2012". Докази надсилання або вручення зазначеного акту позивачу відповідачем до суду не надані.

Одночасно, претензія №2 від 03.12.2012 року, в якій відповідач звертався до позивача з вимогою підписати акт виконаних робіт, не підтверджує факт надсилання акту виконаних робіт на адресу позивача, оскільки не містить посилання на додавання до неї акту виконаних робіт, як і опис вкладення від 04.12.2012 року.

Твердження відповідача стосовно зупинення робіт з ребрендінгу через зупинення будівельних робіт на об'єкті АЗС №92 за вимогою ТОВ "Донбаснафтопродукт", про що його повідомив позивач, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, відсутні будь-які листи або інші письмові докази, з яких можна було б дійти висновку, що позивач зупиняє роботи за спірним договором №4-126 від 20.09.2011 року. Отже, посилання відповідача на факт зупинення робіт за спірним договором суд вважає безпідставним.

Суд також відхиляє посилання відповідача на прострочення кредитора в розумінні ч.4 ст.612 ЦК України та ч.3 ст.220 ГК України, зокрема, відповідач стверджував, що позивач оплатив лише частину авансу у розмірі 200000,00грн. та не сплатив у встановлений час 87413,57грн., що позбавило відповідача можливості виконати зобов'язання за договором в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України, що кореспондується з ч.3 ст.220 ГК України, прострочення кредитора не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, зазначені доводи апелянта у сукупності з його іншими твердженнями щодо часткового виконання робіт, є такими що не підтверджені матеріалами справи.

Разом з тим, варто зазначити, що 14.05.2012 року між ТОВ "Донбаснафопродукт" та ТОВ "Елєфант-2012" був укладений договір підряду №14/05-12/92 на виконання робіт з ребрендінгу на об'єкті АЗС №92 за адресою: Маріїнський район, м.Курахово, вул.Маяковського, 2 "З", що були предметом спірного договору.

На підставі зазначеного договору відповідачем виконані роботи з ребрендінгу, про що свідчить підписаний між відповідачем та третьою особою акт прийому-передачі виконаних робіт №23/05/2/92 від 23.07.2012 року на суму 460998,грн.

Відповідач зазначає, що укладаючи договір підряду №14/05-12/92 від 14.05.2012 року, вартість робіт з ребрендінгу була визначена сторонами з урахуванням авансового платежу на суму 200000,00грн., здійсненого позивачем на користь відповідача за спірним договором, підтвердженням чого є факт укладення між ТОВ "БІК "Приазовье" та ТОВ "Донбаснафопродукт" угоди про новацію про зменшення загальної вартості робіт за існуючим між ними договором підряду №3-125 від 20.09.2011 року.

У зв'язку із цим, домовленості сторін щодо включення авансу у розмірі 200 000,00грн. до вартості робіт за договором №14/05-12/92 від 14.05.2012 року між відповідачем та третьою особою, якщо такі мали місце, необхідно було оформити шляхом вчинення відповідного правочину за участю всіх учасників таких правовідносин, враховуючи позивача, або іншим чином відповідно до вимог діючого законодавства.

Наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують доводи відповідача з цього приводу, адже угода про новацію, укладена у двосторонньому порядку між ТОВ "БІК "Приазовье" та ТОВ "Донбаснафопродукт" не містить будь-яких посилань на кошти, перераховані в якості авансу на користь відповідача у справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання відповідачем робіт за договором №4-126 від20.09.2011року у встановлений в договорі строк.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання, в силу п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, є, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною четвертою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на вищевикладене, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази того, що замовник на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист від №22-4/11 від 09.01.2013 року про розірвання договору підряду та повернення суму передплати у розмірі 200 000,00грн., і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір №4-126 від 20.09.2011 року є розірваним.

Більш того, як зазначено вище, рішенням суду у справі №905/3583/13, встановлено, що договір №4-126 від 20.09.2011 розірвано з 25.01.2013 року (факт преюдиціального значення).

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З врахуванням встановлених обставин суд вважає, що оскільки ТОВ "Елєфант-2012" не виконало у встановлений строк свої зобов'язання за договором і позивачем було розірвано даний договір в односторонньому порядку, підстава для набуття відповідачем грошових коштів в сумі 200000,00грн. відпала, у зв'язку із чим кошти підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, вимога ТОВ "БІК "Приазовье" до ТОВ "Елєфант-2012" про повернення передплати у розмірі 200000,00грн. правомірно задоволена судом першої інстанції.

Приймаючи рішення щодо вимог позивача про стягнення штрафу на суму 6056,04грн, суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 216 ГК України, 230 ГК Укаїни, та ст. 549 ЦК України та враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання, таке прострочення мало місце під час дії договору, докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні робіт матеріали справи не містять, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач мав підстави для нарахування штрафу.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами п.6.3 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання їх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 1% від вартості робіт, послуг, погоджених у Специфікаціях.

Вартість робіт узгоджена сторонами у специфікації до договору (Додаток №1) та складає 605604,79грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок штрафу є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 6056,04грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, доводи апелянта не спростовують вищевикладених обставин, встановлених місцевим судом.

Отже, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2014р. (повний текст підписано 03.03.2014р.) у справі №905/1811/13-г колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєфант-2012», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2014 р.(повний текст підписано 03.03.2014 р.) у справі №905/1811/13-г - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2014р. (повний текст підписано 03.03.2014р.) у справі №905/1811/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС