Рішення

від 26.02.2014 по справі 910/10361/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10361/13 26.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд Груп»

про стягнення 113 720, 71 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуючий)

Чебикіна С.О.

Любченко М.О.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд Груп» про стягнення заборгованості за договором № 110068/1 від 24.10.2011 р. у розмірі 102 309, 60 грн., а також 3 566, 89 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 7 763, 22 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10361/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. за клопотанням позивача призначено судову експертизу виконання якої доручено Коваленко Ганні Олександрівні, провадження у справі № 910/10361/13 на час проведення експертизи зупинено.

З метою проведення судової експертизи, справу № 910/10361/13 направлено на адресу експерта Коваленко Ганни Олександрівни: м. Київ, вул. Тельмана, 5, однак матеріали повернуто до Господарського суду міста Києва за закінченням встановленого терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. поновлено провадження у справі № 190/10361/13 та призначено колегіальний розгляд даної справи.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. колегіальний склад суду у даній справі змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуючий), Чебикіна С.О. та Любченко М.О.

25.02.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились.

При цьому, суд відзначає, що ухвали Господарського суду міста Києва направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуті до Господарського суду міста Києві у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих позивачем документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.02.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд Груп» укладено договір № 110068/1, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити на умовах договору двері протипожежні та/або без вогнестійкості металеві та/або дерев'яні в комплекті та/або елементи/комплектуючі до них, номенклатура, кількість, ціна та інші характеристики яких визначаються в специфікації.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач здійснює оплату продукції по договору наступним чином: 50 % оплати вартості від відповідної специфікації здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору, специфікації та підтвердження замовлення, на основі рахунку позивача на оплату; 30 % від вартості відповідної специфікації - протягом 3-х банківських днів з моменту офіційного повідомлення відповідача про готовність продукції до відвантаження на складі постачальника; 20 % від вартості відповідної специфікації - протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2. договору термін поставки - протягом 6-9 календарних тижнів з моменту отримання позивачем 50 % оплати вартості від відповідної специфікації.

Згідно з п.п. 5.1., 5.3. договору позивач здійснює встановлення (монтаж) товару на об'єкті відповідача на об'єкті відповідача персоналом відповідача та/або компетентною уповноваженою відповідачем монтажною організацією.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за продукцію, у випадку перевищення відповідних термінів більше, ніж на три банківських днів від встановлених даним договором, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 11.2., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно даного договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 110068/1 від 24.10.2011 р. загальна вартість товару становить 435 609, 60 грн.; відповідно до специфікації № 2 до договору № 110068/1 від 24.10.2011 р. - 18 540, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 110068/1 від 24.10.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 355 423, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджується (копії актів здачі-прийняття робіт - у матеріалах справи) здійснення позивачем монтажу протипожежних дверей загальною вартістю робіт 98 726, 40 грн. відповідно до договору № 110068/1 від 24.10.2011 р.

Як вбачається з наявних у справі банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна», відповідачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд Груп» грошові кошти у розмірі 351 759, 00 грн.

04.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 84 від 04.03.2013 р. про погашення заборгованості на загальну суму 113 007, 33 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 110068/1 від 24.10.2011 р. щодо оплати поставленого позивачем товару та виконаних останнім монтажних робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 102 390, 60 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 110068/1 від 24.10.2011 р., судом встановлено, що останній одночасно містить ознаки договору поставки та договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ст. ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, суд вирішує спір на підставі наявних у справі доказів, які оцінює у сукупності за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд відзначає, що відповідач факт отримання товару за вказаними видатковими накладними, а також прийняття робіт, зазначених у відповідних актах, не спростував.

При цьому, суд звертає увагу, що видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд Груп» та підписом представника останнього, що надає документові вірогідності та юридичної сили, а відтак - ознак первинного документа у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги наведені сторонами обставини та надані докази, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи, а саме - видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, підтверджують поставку позивачем та прийняття відповідачем товару, а також виконання обумовлених договором робіт на загальну суму 454 149, 60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. відповідача зобов'язано надати суду письмові заперечення (у разі наявності таких) щодо отримання товару зазначеного в накладних, копії яких надано позивачем, за договором № 110068/1 від 24.10.2011 р.

Разом з тим, відповідачем належними засобами доказування заявлені до нього вимоги не спростовано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 102 390, 60 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 566, 89 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 7 763, 22 грн. - пені за весь час прострочення.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 30.03.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 30.09.2012 р. (граничний термін нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) становить 7 763, 22 грн.; розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 30.03.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 28.05.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) - 3 566, 89 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» та про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд Груп» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36678706), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» (81632, Львівська обл., Миколаївський район, село Дроговиж, вул. Озерна, 1, код ЄДРПОУ 34768216) заборгованість у розмірі 102 390, 60 (сто дві тисячі три ста дев'яносто грн. 60 коп.) грн., 7 763, 22 (сім тисяч сімсот шістдесят три грн. 22 коп.) грн. - пені, 3 566, 89 (три тисячі п'ятсот шістдесят шість грн. 89 коп.) грн. - 3 % річних та 2 274, 41 (дві тисячі двісті сімдесят чотири грн. 41 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.02.2014 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча) Чебикіна С.О. Любченко М.О.