Постанова

від 20.02.2014 по справі 801/10330/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2014 року (12:15) Справа №801/10330/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

позивача - ОСОБА_1,

свідків: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Укртрансінспекції в АР Крим

про визнання протиправною та скасування постанови,

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача Управління Укртрансінспекції в АР Крим з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій №014203 від 14.10.2013 року в розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що згідно з актом перевірки встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що виявилось у відсутності необхідних документів: договору із замовником транспортних послуг та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг. Однак, висновки акту перевірки не відповідають дійсності у зв'язку із тим, що всі необхідні документи були надані до перевірки працівнику ДАІ, а потім працівнику Укртрансінспекції. Договір і квитанція знаходились у іншій папці, які теж були надані працівнику Укртрансінспекції, але хвилиною пізніше, ніж перша папка з документами.

Присутній у судовому засіданні 20.02.2014 року позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся повісткою. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що співробітниками Укртрансінспекції під час проведення рейдової перевірки смт.Гаспра встановлено порушення транспортного законодавства з боку позивача, а саме надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: договору із замовником транспортних послуг та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг. Про виявлене порушення було складено відповідний акт. Управління рекомендованим листом повідомляло позивача про час і місце розгляду акту. Але на розгляд акту перевірки представник позивача, нехтуючи своїм правом, не надав доказів щодо спростування фактів порушень, виявлених перевіркою. Враховуючи зазначене, на думку відповідача, правомірним є притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення на нього штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом головним спеціалістом відділу державного контролю Сухановим О.О. та начальником відділу організації перевезень ОСОБА_3 виявлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Висновки перевірки зафіксовано в акті №024621 від 07.09.2013 року (а.с.57).

Із зазначеного акту слідує, що 07.09.2013 року о 14:05 год. за місцем: АДРЕСА_1, проведено перевірку транспортного засобу марки Volkswagen, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1. Транспортний засіб належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Перевіркою встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів згідно трафарету без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 39 цього Закону: договір з замовником перевезень, документ що стверджує сплату транспортних послуг.

Перевірку було проведено у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5, пояснення яких долучені до матеріалів перевірки (а.с.55-56).

З встановленими перевіркою порушеннями ОСОБА_1 не погодився, про що зазначено в акті перевірки.

Враховуючи виявлені перевіркою порушення, на підставі акту №024621 від 07.09.2013 року відповідачем 14.10.2013 року було прийнято постанову №014203 про застосування до позивача штрафу у сумі 1700,00 грн. (а.с.58).

Не погодившись із постановою про накладення штрафу, позивачем було її оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність прийнятого відповідачем рішення, його відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі по тексту - Закон №2344).

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту згідно із статтею 5 Закону №2344 є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону №2344державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно із статтею 35 Закону № 2344 послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Статтею 39 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Для автомобільного перевізника необхідними документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176 (далі по тексту - Правила).

Пунктом 51 Правил визначено, що нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом. До нерегулярних перевезень належать, у тому числі туристично-екскурсійні перевезення (пункт 52 Правил).

Згідно з пунктами 55-56 Правил замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.

Пунктом 58 Правил встановлено, що під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.

Таким чином, із змісту наведених норм слідує, що при здійснення нерегулярних автомобільних перевезень водій автобусу обов'язково повинен мати при собі копію договору із замовником транспортних послуг та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Проте, як вбачається із змісту акту №024621 від 07.09.2013 року, під час проведення перевірки вказані документи не були представлені ОСОБА_1 співробітникам Укртрансінспекції.

Заперечуючи проти висновків перевірки, позивач вказав на те, що договір із замовником перевезень ним був наданий співробітникам ДАІ, а пізніше співробітникам Укртрансінспекції.

На підтвердження своїх доводів позивачем суду було надано копію договору разового перевезення туристів (екскурсантів) від 07.09.2013 року, що був укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Приватним підприємцем ОСОБА_9 (замовник). Крім того, позивачем було надано розрахункову квитанцію на оплату транспортних послуг (а.с.22-23).

З метою перевірки доводів сторін судом в порядку статті 141 було здійснено допит свідків.

Допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_5, які були присутні під час перевірки, пояснили, що стали свідками того, як співробітниками інспекції в м. Ялта біля парку-готелю «Марат» було здійснено перевірку документів у водія білого мікроавтобусу (марку не пам'ятають), що зупинився для посадки пасажирів. Водій автобусу пояснив, що у нього при собі не має якогось договору, у зв'язку з чим був складений акт. Водій із складеним актом не погодився та зазначив, що надасть всі документи до суду.

Допитані в якості свідків посадові особи Управління Укртрансінспекції в АР Крим Суханов Олександр Олександрович та ОСОБА_3 пояснили, що у вересні 2013 року в пансіонаті «Марат» проводилась міжнародна конференція перевізників. Ними разом із співробітниками ДАІ проводилась перевірка біля центрального входу до пансіонату «Марат». Співробітниками ДАІ було зупинено транспортний засіб під управлінням водія ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням. Після цього у водія було проведено перевірку документів. Водій представив водійське посвідчення, ліцензійну картку. Проте, договір із замовником транспортних послуг та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, ОСОБА_1 не були представлені.

Крім того, судом в якості свідка була допитана ОСОБА_4, яка пояснила, що під час перевірки перебувала в автобусі на пасажирському місці поряд із водієм. Автобус був зупинений працівниками ДАІ. ОСОБА_4 зазначила про те, що бачила як ОСОБА_1 взяв документи, серед них був договір на аркуші формату А4. Який саме договір, а також кому надавались документи свідок на запитання суду уточнити не змогла.

Таким чином, під час розгляду справи, враховуючи надані свідками пояснення, підтверджено висновки акту №024621 від 07.09.2013 року щодо відсутності у позивача під час перевірки договору із замовником транспортних послуг та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг.

При цьому, суд зазначає, що надання позивачем копій цих документів в судове засідання не може спростовувати висновків перевірки, оскільки у відповідності до положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій автобусу повинен мати копії цих документів безпосередньо під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирів.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону № 2344. Згідно із положеннями зазначеної статті до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі зазначеного вище, враховуючи виявлені перевіркою порушення, суд вважає правомірним застосування до позивач штрафних санкцій у розмірі 1700,00 грн. згідно із постановою №014203 від 14.10.2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Пунктом 5 частини 1 статті 161 КАС України встановлено, що суд під час прийняття постави вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до суду позовної заяви справляєтьсмя судовий збір.

Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 цього Закону. Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Адміністративний позов позивачем було направлено до суду 02.11.2013 року, про що свідчить відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті (а.с.6).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01.01.2013 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1147,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем у справі заявлені майнові вимоги, розмір яких ставнить 1700,00 грн., за подання до суду даного адміністративного позову ним мав бути сплачений судовий збір у мінімальному розмірі в сумі 1720,50 грн. (1147,00 грн.х1,5).

Разом з тим, в частині 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» зроблено зауваження про те, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Квитанціями №96 від 21.11.2013 року та №100 від 01.11.2013 року (а.с.23-24) підтверджується оплата позивачем судового збору у загальній сумі 172,00 грн.

Отже, враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги, що рішення у справі прийнято не на користь позивача, ним має бути сплачена решта суми судового збору у розмірі 1548,50 грн. (1720,50 грн. - 172,00 грн.).

У судовому засіданні, яке відбулось 20.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 25.02.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (р/р 31210206784002 вГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, Одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, Призначення платежу: «судовий збір, код 35174235, пункт 3.1») решту суми судового збору у розмірі 1548,50 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.