Постанова

від 11.02.2014 по справі 804/16712/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. Справа № 804/16712/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріСавчук Ю.В. за участю: представників позивача представників відповідача Подафа В.М., Галаган Ю.В. Колупаєва О.В., Клименко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд Сервіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним Акта №513/2204/36574469 від 03.10.2013 р. та визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 р. №0002582204

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ТРЕЙД СЕРВІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним Акту №513/2204/36574469 від 03.10.2013 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Інтер-Трейд Сервіс», код ЄДРПОУ 36640282 з питань щодо виявлених помилок уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2013 року, грудень 2011 року, лютий-липень 2012 року та визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 року №0002582204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок акту перевірки Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська №514/2204/36574469 від 03.10.2013 року, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 198.6 ст.196 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з висновком податкового органу, та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, як винесене незаконно.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, зазначивши, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення, а позивачем порушенні вимоги п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ТРЕЙД СЕРВІС» як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської обласної, є платником податку на додану вартість.

03.10.2013 року Державна податкова інспекція в Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської обласної на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ТРЕЙД СЕРВІС» за лютий-липень 2012 року, серпень 2013 року та грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №513/2204/36574469 від 03.10.2013 року.

Перевіркою встановлено, що у порушення абз.3, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, платником включено в уточнюючи розрахунки з ПДВ за грудень 2011 року, лютий-липень 2012 року до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих накладних, період виникнення яких більше 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України позивачем надано заперечення на акт перевірки, однак згідно відповіді на заперечення висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від форми «Р» 30.10.2013 №0002582204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19013,75 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 15 211 грн. та штрафні санкції у розмірі 3802,75 грн..

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем суми податку на додану вартість по податковим накладним, а саме: грудня 2011 року, лютого 2012 року, березня 2012 року, квітня 2012 року, травня 2012 року, червня 2012 року, липня 2012 року, які зазначені в уточнюючому розрахунку були включені до податкового кредиту у відповідному звітному податковому періоді, що підтверджується матеріалами справи, а саме податковими деклараціями з квитанціями про їх прийняття податковим органом, однак позивачем 26.07.2013 року було знято податковий кредит шляхом подачі уточнюючого розрахунку.

При цьому, 25.08.2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та повторно зазначені суми податку на додану вартість за період грудня 2011 року, лютого 2012 року, березня 2012 року, квітня 2012 року, травня 2012 року, червня 2012 року, липня 2012 року.

Так, згідно статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно статті 51 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Строк давності визначений статтею 102 Податкового кодексу України складає 1095 днів.

Згідно абз.3 п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що дії позивача не підпадають під порушення абз.3 п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в частині права на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, впродовж 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, оскільки позивачем такі податкові накладні були своєчасно у відповідному звітному періоді включені до податкового кредиту, при цьому право позивача щодо уточнення розрахунку зберігається за ним впродовж 1095 днів.

В силу ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0002582204 підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним акта про результати камеральної перевірки, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вказаних вимог та зазначає наступне.

Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 3 оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Таким чином, в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адмінстративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд Сервіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним Акта №513/2204/36574469 від 03.10.2013 р. та визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 р. №0002582204 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 р. №0002582204.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд Сервіс» судові витрати в розмірі 94 (дев'яносто чотири) гривні 71 копійка.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.В. Боженко