Ухвала

від 05.02.2014 по справі 816/5479/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.Справа № 816/5479/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Линник С.І.

представника позивача Масліченко В.В.

представника відповідача Пасько Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства "ПМК-97" та Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 816/5479/13-а

за позовом Приватного підприємства "ПМК-97"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ПМК-97" (далі - ПП "ПМК-97", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Лохвицька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 травня 2013 року № 0000112200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. вказаний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ від 15 травня 2013 року № 0000112200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 112201 (сто дванадцять тисяч двісті одна) гривень 44 (сорок чотири) копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сум 28050 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят) гривень 36 (тридцять шість) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Лохвицька ОДПІ, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 7, ст. 9, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, ст.. 129 Конституції України, просить оскаржувану постанову в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також із постановою суду першої інстанції не погодився позивач, ПП "ПМК-97", та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ПМК-97" (код ЄДРПОУ 25157337) зареєстроване як юридична особа 22 жовтня 1997 року Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області (том 1 а. с. 13), перебуває на обліку в Лохвицькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 23710511 від 21 листопада 1997 року (том 1 а. с. 14).

З 17 квітня 2013 року по 18 квітня 2013 року Лохвицькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПП "ПМК-97" з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Спецтехнопласт" за період з 01 серпня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2013 року № 67/22/25157337, згідно із висновками якого встановлені наступні порушення: - частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ПМК-97" при придбанні товарів (послуг) з ТОВ "Спецтехнопласт"; - статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення суми ПДВ за вересень-листопад 2012 року в сумі 143 497 грн.

Також перевіркою встановлено відсутність права ПП "ПМК -97" на формування податкового кредиту при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Спецтехнопласт" та відображення його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, які підпадають під визначення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 23 квітня 2013 року № 67/22/25157337 та 29 квітня 2013 року надав податковому органу заперечення (вих. № 09) (том 1 а. с. 41-48). 14 травня 2013 року відповідачем була надано відповідь на заперечення (вих. № 727/10/22-32, якою відмовлено у задоволенні заперечень позивача (том 1 а. с. 49-50).

На підставі акту перевірки від 23 квітня 2013 року № 67/22/25157337 Лохвицькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року № 0000112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 179 371 грн. 25 коп., у тому числі 143 497 грн. - за основним платежем та нараховано 35 874 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення, останнє податковими органами було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 112201 грн. 44 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 28050 грн. 36 коп., суд першої інстанції виходив з наявності фактичного виконання умов спірних договорів постачання та договору про надання послуг будівельних машин та механізмів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Спецтехнопласт", що підтверджується належними первинним документами і стало підставою для правомірного формування податкового кредиту позивача у перевіряємому періоді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються виключно на результатах проведеної зустрічної звірки ТОВ "Спецтехнопласт", за наслідками якої ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС зроблено висновок щодо наявності ознак фіктивності господарських операцій № 829/07-05 від 01 березня 2013 року по ТОВ "Спецтехнопласт" (том 1 а. с. 28).

Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплата податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів (послуг), є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання та підтверджено відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Спецтехнопласт" (постачальник) укладались договори постачання № 24 від 12 вересня 2012 року, № 25 від 13 вересня 2012 року, № 39 від 17 вересня 2012 року, № 54 від 18 вересня 2012 року, № 55 від 20 вересня 2012 року, № 60 від 21 вересня 2012 року, № 76 від 27 вересня 2012 року, № 11 від 01 жовтня 2012 року, № 12 від 02 жовтня 2012 року, № 13 від 03 жовтня 2012 року, № 24 від 05 жовтня 2012 року, № 75 від 08 жовтня 2012 року, № 79 від 13 жовтня 2012 року, № 80 від 15 жовтня 2012 року, № 21 від 21 листопада 2012, які є типовими та відповідно до положень яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали (пункт 1.1 Договору). Доставка товару здійснюється постачальником (пункт 2.1 Договору).

Так, ТОВ "Спецтехнопласт" виписані рахунки - фактури, накладні, податкові накладні (том 1 а. с. 88-130, том 2 а. с. 1-79).

Оплату за товар було здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (том 1 а. с. 76-77, 84-87-а).

Доставка товару від ТОВ "Спецтехнопласт", відповідно до вимог пункту пункт 2.1 Договорів здійснювалась контрагентом ТОВ "Спецтехнопласт", на підтвердження чого позивачем надані копії товарно-транспортних накладних (том 1 а. с. 95-96, 105-108, 113, 118, 123, 128, том 2 а. с. 3, 8, 13-18, 35, 40, 55, 60, 65-66, 71-76).

Придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: для проведення ремонтних та будівельних робіт, даний факт підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи: актами списання, договорам, актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а. с. 46-49, 79-150, том 3 а. с. 65-67, 72-181). Ці обставини також досліджені в акті перевірки (аркуш 6-7 акту перевірки), та податковий орган погодився з тим фактом, що вказані товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності позивача (том 1 а. с. 21-22).

Також між позивачем (замовник) та ТОВ "Спецтехнопласт" (виконавець) укладений договір про надання послуг від 10 жовтня 2013 року № 77 (том 2 а. с. 32), відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за плату послуги будівельних машин та механізмів: послуги котків дорожніх - 16,5 годин та послуги укладальників асфальту - 13,5 годин.

ТОВ "Спецтехнопласт" були виписані рахунок-фактура, податкова накладна (том 2 а. с. 29, 31). Виконання вказаного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 жовтня 2013 року (том 2 а. с. 30).

Зміст наданих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що вказані документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Спецтехнопласт" фактично виконано умови договорів, результати яких використані позивачем в межах власної господарської діяльності, а отже правомірно сформовано податковий кредит.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на неправомірність формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями з тих підстав, що в товарно-транспортних накладних відсутня посада, прізвище, ім'я, ім'я по-батькові посадової особи, яка здала вантаж для перевезення, а також надання відповіді УДАІ УМВС в Полтавській (том 3 а. с. 192) про те, що транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення товарів, не зареєстровані за перевізником, з урахуванням наступного.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, окремі недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

При цьому, відповідно до умов договорів поставки товарів продавець ТОВ "Спецтехнопласт" повинен був поставити придбані товарів позивачу, а тому покупець не може відповідати за організацію перевезення постачальником.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з непідтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним № 26 від 14 вересня 2012 року, № 23 від 04 жовтня 2012 року та № 76 від 09 жовтня 2012 року складених на загальну суму ПДВ 20% в розмірі 14741,03 грн., № 78 від 11 жовтня 2012 року (ПДВ 20% - 6642,60 грн.), № 122 від 29 листопада 2012 року (ПДВ 20% - 9911,93 грн.)

Колегія суддів вважає обгрунтованими вказані висновки суду першої інстанції, з урахуванням наступного.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ "Спецтехнопласт" (виконавець) укладені договори про надання послуг від 14 вересня 2012 року б/н (том 1 а. с. 102) про надання авто послуг КАМАЗ-5410 - 87 годин; від 04 жовтня 2012 року № 23 (том 2 а. с. 14) про надання послуг автокрана КС-4561 - 68 годин, екскаватора ЕО-2615 - 46 годин та від 09 жовтня 2012 року № 76 (том 2 а. с. 28) про надання послуг автокрана КС-4561 - 2,5 години, КАМАЗ5410 - 1,5 години, автомобіля КРАЗ-256 самоскид -170 годин.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем були надані до суду рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 жовтня 2012 року (том 2 а. с. 26), від 14 вересня 2012 року (том 1 а. с. 100) та від 04 жовтня 2012 року (том 2 а. с. 22).

Письмові докази, наявні в матеріалах справи, спростовують реальність здійснення господарських операцій по договорам про надання послуг від 14 вересня 2012 року б/н (том 1 а. с. 102) про надання авто послуг КАМАЗ-5410 - 87 годин; від 04 жовтня 2012 року № 23 (том 2 а. с. 14) про надання послуг автокрана КС-4561 - 68 годин, екскаватора ЕО-2615 - 46 годин та від 09 жовтня 2012 року № 76 (том 2 а. с. 28) щодо надання послуг автомобіля КРАЗ-256 самоскид - 170 годин, оскільки зазначені договори укладені позивачем та ТОВ "Спецтехнопласт" в один і той же день, яким був підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг), виконання яких займає більше ніж один робочий день (24 години).

За викладених обставин, колегія суд погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним № 26 від 14 вересня 2012 року, № 23 від 04 жовтня 2012 року та № 76 від 09 жовтня 2012 року складених на загальну суму ПДВ 20% в розмірі 14741,03 грн.

Також з матеріалів справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Спецтехнопласт" (підрядник) 01 серпня 2012 року було укладено договір будівельного підряду № 1 (том 2 а. с. 50-52), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами на свій ризик і своїми засобами виконати будівництво "Автозаправочного комплексу "WOG" на території Щербанівської сільської ради" у відповідності з договірною ціною до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1.1 Договору). Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами оформленням актів форми КБ-2в та довідки КБ-3 в 5-денний термін (пункт 4.1 Договору).

ТОВ "Спецтехнопласт" були виписані рахунок-фактура від 11 жовтня 2012 року № 11, податкова накладна від 11 жовтня 2012 року № 78 (том 2 а. с. 43-44).

З метою доведення виконання вказаного договору позивачем надані довідка форми КБ-3 від 11 жовтня 2012 року та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 11 жовтня 2012 року (том 2 а. с. 45-49).

Використання в межах власної господарської діяльності вказаних робіт та необхідність укладання зазначеного договору позивач обґрунтовує тим, що 20 липня 2012 року між ТОВ "Укрпівденьбудінвест" (замовник) та позивачем (підрядник) був укладений договір підряду № 07-10 (том 2 а. с. 99-100). Позивачем та ТОВ "Укрпівденьбудінвест" були підписані довідка форми КБ-3 від 27 серпня 2012 року/том 2 а. с. 141/ та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за серпень 2012 року (том 2 а. с. 120-131).

З матеріалів справи вбачається, що підрядником ТОВ "Укрпівденьбудінвест" фактично роботи по будівництву "Автозаправочного комплексу "WOG" на території Щербанівської сільської ради" прийняті від позивача в серпні 2012 року. В той же час позивачем роботи з будівництву "Автозаправочного комплексу "WOG" на території Щербанівської сільської ради" від ТОВ "Спецтехнопласт" прийняті лише 11 жовтня 2012 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що згідно залучених позивачем до матеріалів справи документів контрагент позивача, ТОВ "Спецтехнопласт", здійснював ремонтні роботи після фактичного їх прийняття замовником позивача - ТОВ "Укрпівденьбудінвест" та за відсутності підтвердження необхідності виконання таких робіт в вересні, жовтні 2012 року.

Інших доказів щодо вискористання у господарській діяльності наданих ТОВ "Спецтехнопласт" за вищезазначеним договором робіт, позивачем, ПП "ПМК-97" не надано та не доведено.

Відповідно до вимог ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За змістом ст. 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Тобто невід'ємною частиною документації, що складається під час виконання будівельного підряду є проектно-кошторисна документація.

При цьому, колегія суддів зазначає, що актом приймання виконаних будівельних робіт позивачем від ТОВ "Спецтехнопласт" від 11 жовтня 2012 року передбачено наявність кошторису.

Між тим, під час судового розгляду справи позивачем не було надано проектно-кошторисної документації на виконання робіт з будівництва "Автозаправочного комплексу "WOG" на території Щербанівської сільської ради".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірність віднесеня позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 6642,60 грн.) по податковій накладній № 78 від 11 жовтня 2012 року.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Спецтехнопласт" (підрядник) 15 жовтня 2012 року укладено договір будівельного підряду № 15/10, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами на свій ризик і своїми засобами виконати роботи по "Будівництву мережі самопливної каналізації в смт. Чорнухи" у відповідності з договірною ціною до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1.1 Договору). Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами оформленням актів форми КБ-2в та довідки КБ-3 в 5-денний термін (пункт 4.1 Договору).

Виконання умов вказаного договору підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи рахунком-фактури від 29 листопада 2012 року № 29, податковою накладною від 29 листопада 2012 року № 122 (том 2 а. с. 79, 85), довідкою форми КБ-3 від 29 листопада 2012 року та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 29 листопада 2012 року (том 2 а. с. 80-84).

Необхідність укладання вказаного договору позивач обґрунтовував тим, що 26 квітня 2012 року між ТОВ "Акватерм" (генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) були укладені договори підряду № 05/12 та № 18/12 від 17 серпня 2012 року (том 2 а. с. 90-98), відповідно до яких субпідрядник зобов'язується виконати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, а саме: "Будівництву мережі самопливної каналізації в смт. Чорнухи Полтавської області". Позивачем та ТОВ "Акватерм" були підписані довідка форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (том 2 а. с. 120-131).

Разом з тим, з актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Акватерм") вбачається, що фактично роботи щодо поточного ремонту приміщень та системи водовідведення і водопостачання було прийнято замовником - ТОВ "Акватерм" 28 листопада 2012 року. В той же час позивачем роботи з "Будівництва мережі самопливної каналізації в смт. Чорнухи" від ТОВ "Спецтехнопласт" прийняті лише 29 листопада 2012 року.

Отже, контрагент позивача ТОВ "Спецтехнопласт" продовжував здійснювати ремонтні роботи після фактичного їх прийняття замовником. Іншого позивачем в ході судового розгляду справи не наведено.

При цьому, з акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, складеного між позивачем та ТОВ "Акватерм" вбачається, що останнім від позивача були прийняті інші роботи (том 2 а. с. 129) ніж ті, що фактично виконані ТОВ "Спецтехнопласт" та були прийняті позивачем у ТОВ "Спецтехнопласт" відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2012 року (том 2 а. с. 92), і які, як вбачається з пояснень представника відповідача, здійснювались для виконання основного договору укладеного ним з ТОВ "Акватерм".

Враховуючи наведене, колегія судів вважає обгрунтованими доводи податкового органу про непідтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковій накладній № 122 від 29 листопада 2012 року (ПДВ 20% - 9911,93 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджують правомірність податкового кредиту сформованого за накладними, виданими позивачу ТОВ "Спецтехнопласт" № 26 від 14 вересня 2012 року, № 23 від 04 жовтня 2012 року, № 76 від 09 жовтня 2012 року, від 11 жовтня 2012 року № 78 та від 29 листопада 2012 року № 122. Таким чином, висновок податкового органу про непідтвердження суми податкового кредиту позивача по вищевказаних податкових накладних в загальному розмірі 31295 грн. 56 коп. є правомірним.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПМК-97" та Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 816/5479/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бегунц А.О. Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2014 р.