Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а-1670/6789/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/81756/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011

у справі № 2а-1670/6789/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавметпром»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавметпром» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Полтавметпром») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними дій стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за січень 2010 року на суму 33044,00 грн., зазначеному в акті перевірки від 04.08.2011 №6251/23-2/30668320.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків СГД ФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 ПО 31.01.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 04.08.2011 №6251/23-2/30668320.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, завищення суми ПДВ, яка безпідставно віднесена до складу податкового кредиту за січень 2010 року в розмірі 33044,00 грн.; статей 3, 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, зменшення суми ПДВ, віднесеної до складу податкового зобов'язання в податковій декларації з ПДВ за січень 2010 року в розмірі 33044,00 грн.

Висновок у акті перевірки зроблено на підставі того, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний право чин є недійсним в силу закону, такий нікчемний право чин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вище зазначених порушень позивачем, тому позов підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 86 вказаного Кодексу передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової Інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача певних правових наслідків.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що права позивача можуть бути порушені прийняттям податкового повідомлення-рішення на підставі акту або ж інших рішень, чи вчиненням дій щодо самостійної зміни податкового зобов'язання платника.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення перевірки та висновків викладених в акті перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки не приймались, то позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за січень 2010 року на підставі акту від 04.08.2011 №6251/23-2/30668320 документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Полтавметпром» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків СПД ФО ОСОБА_2 за період З 01.01.2010 по 31.01.2010, не підлягають задоволенню.

Щодо стану облікової картки з податку на додану вартість позивача. Судом зазначено наступне.

Інструкцією Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276 (далі - Інструкція) встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Згідно пункту 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників (пункт 3.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції передбачено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстрі.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі «Нараховано платежів - зменшено платежів» за відповідними кодами операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2010 позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року №18208, в якій в рядку 27 задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 4339,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2010 до розділу «Нараховано або зменшено платежів» зворотнього боку облікової картки позивача контролюючим органом внесено податкове зобов'язання у розмірі 4339,00 грн. на підставі вказаної декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року. При цьому, будь-яких коригувань, вчинених відповідачем на підставі акту перевірки від 04.08.2011 №6251/23-2/30668320, судом не виявлено.

Щодо коригування відповідачем в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме, зменшення обсягу податкового кредиту позивача за січень 2010 року в розмірі 33044,00 грн. по постачальнику СПД ФО ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів використовується лише підрозділами органів ДПС у своїй роботі. Здійснене ДПІ у м. Полтаві коригування - зменшення обсягу податкового кредиту ТОВ «Полтавметпром» за січень 2010 року в розмірі 33044,00 грн. по постачальнику СПД ФО ОСОБА_2 та зменшення обсягу податкового зобов'язання ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (якому було реалізовано придбаний позивачем металобрухт) за січень 2010 року в розмірі 33044,00 грн. в даній Системі, не призвело до настання для позивача будь-яких негативних наслідків. Такими негативними наслідками для позивача могли стати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення про нарахування сум податку на додану вартість за вказаний період, чого ДПІ у м. Полтаві зроблено не було.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у м. Полтаві щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 33044,00 грн. за січень 2010 року на підставі акту перевірки від 04.08.2011 №6251/23-2/30668320, не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 та залишення в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров