Постанова

від 25.02.2014 по справі 914/4524/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 914/4524/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючої судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів №173/6-11 від 20.01.2014 р. (вх. №01-05/55/14 від 04.02.2014 року).

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2014 року

у справі №914/4524/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Інженерно-технічний центр "Сигнал", м. Київ,

до відповідача Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів,

про стягнення 28383,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з"явився

від відповідача - Гудима А.О - представник

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ ГПК України , учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2014р. у справі № 914/4524/13 (суддя Бортник О.Ю. ) позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнено з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (79053, м. Львів, вул. Рубчака, 3, ідентифікаційний код 25560823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Сигнал" (04074, м. Київ, вул.Новозабарська, 21, ідентифікаційний код 30867069) 25054,92 грн. заборгованості, 1252,75 грн. трьох процентів річних та 1594,69 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТОВ "Інженерно-технічний центр "Сигнал" подано апеляційну скаргу № 173/6-11 від 16.01.14р. (вх.ЛАГС № 95/14-01 від 29.01.14 ), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області № 914/4524/13 від 16.01.14р. частково, у частині стягнення 3% річних і винести нове рішення у якому відмовити позивачу в стягненні 3 % річних, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення суд неправильно застосував норми матеріального права та зробив висновки які не відповідають обставинам справи і як наслідок виніс невірне рішення по справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що Господарський суд Львівської області задоволивши позов, виходив з того, що умови договору №1110041176 від 10.10.2011р. передбачають обов'язок відповідача оплатити вартість товару, а також сплатити цю суму з урахуванням індексу інфляції , та 3 процентів річних від простроченої суми. На думку скаржника, судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та невірно застосовані норми матеріального права.

Скаржник посилається на те, що ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грощі тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Скаржник вказує, що договір № 1110041176, по якому виникла заборгованість, був укладений між позивачем і відповідачем 10жовтня 2011 року . Проте, позивач лише 13.09.2013 р. звернувся з вимогою погашення заборгованості, тобто майже через 2 роки після укладення договору. Згідно з річним планом фінансування УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАС» кошти по даній угоді на 2012-2013 роки не планувались. І оскільки до направлення претензії від 13.09.2013 № 163 позивач не скористався правом вимоги 3% річних у сумі 1252, 75 грн. то відповідно ця сума не підлягає стягненню з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши заперечення представника відповідача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", від імені якої діяла філія управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", 10 жовтня 2011 р. укладено Договір підряду на створення проектно-кошторисної документації № 1110041176. Відповідно до умов Договору від 10 жовтня 2011 р. (п.п. 1.1., 2.1., 2.2.) відповідач доручив позивачу створення проектно-кошторисної документації з обладнання автоматичною установкою пожежної сигналізації приміщень Стрийського ВУПЗГ. За виконану роботу відповідач зобов'язувався перерахувати позивачу у відповідності з кошторисом 25 054,92 грн. протягом 45 банківських днів після виставлення рахунку за умови підписання Сторонами Акту виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу виконані за договором роботи вартістю 25054,92 грн. 05 грудня 2011 р., що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі - приймання проектних робіт згідно договору № 1110041176 від 10 жовтня 2011 р.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що вказані роботи прийняті відповідачем без жодних зауважень та застережень. У акті здачі-приймання зазначено, що роботи виконано позивачем та прийнято відповідачем у повному обсязі згідно договору.

Як вбачається із матеріалів справи і вказане відповідачем не заперечувалось, що разом з підписаним примірником Акту здачі-приймання проектних робіт від 05.12.2011 р. відповідачу передано рахунок-фактуру № СФ-0000436 від 5 грудня 2011 р. та податкову накладну № 20, виписану 05.12.2011р. на загальну суму 25 054,92 грн. Відповідач у строки, встановлені п. 2.2. Договору, за виконані роботи не розрахувався. Претензію позивача за № 163 від 19 вересня 2013 р. з вимогою розрахуватись за роботи, виконані у тому числі на підставі Договору № 1110041176 від 10 жовтня 2011 р., залишив без задоволення. При цьому відповідач у відповіді від 16.10.13 р. за № 3644/6-06 на претензію позивача зазначив, що оригінали Акту здачі-приймання проектних робіт від 05.12.2011 р., податкової накладної № 20, рахунку-фактури № СФ-000436 від 05.12.2011 р. до бухгалтерії УМГ "Львівтрансгаз" не надходили. З долученої відповідачем копії Пояснювальної записки провідного інженера від 18.11.2012 р. вбачається, що оригінали Акту здачі-приймання від 05.12.2011 р. та рахунку-фактури № СФ-000436 від 05.12.2011 р. у день їх підписання були передані згідно з затвердженим порядком інженеру відділу КБ і КР ОСОБА_5 для подальшої передачі у бухгалтерію. Однак, вказані документи не передані у бухгалтерію для здійснення оплати і станом на 19.09.2013 р. знайдені у робочому столі ОСОБА_5

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведені заперечення проти позову, висловлені у судових засіданнях, оскільки невиконання працівниками відповідача своїх посадових обов'язків з передачі оригіналів документів у бухгалтерію не звільняє відповідача від обов'язку виконання взятих на себе за договором зобов'язань та сплати, передбачених ст. 625 ЦК України платежів, які за своєю природою є компенсацією за безпідставне користування боржником грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в частині основного боргу або свідчили про його добровільне погашення, 25 054,92 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Правомірно зазначено судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1 252,75 грн. трьох процентів річних обґрунтовані та підлягають задоволенню. Перевіривши правильність проведених розрахунків 3% річних та інфляційних витрат суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку , що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце з 09.02.2012 р.. а не з 06.02.2012 р., як помилково вважає позивач. Однак, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з 09.02.2012 р. по 21.11.2013 р. становлять 1340,83 грн. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак, 1252,75 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 09.02.2012 р. по 21.11.2013 р. підлягають стягненню з відповідача.

Правомірно зазначено судом першої інстанції, що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з 06.02.2012 р. по 21.11.2013 р., то вони задоволенню не підлягають, оскільки середній індекс інфляції за період з лютого 2012 р. по листопад 2013 р. був меншим за 1.

Згідно із ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі п. 4.3. договору 1 672,16 грн. пені за період прострочення оплати виконаних робіт з 25.05.2013 р. по 21.11.2013 р. задоволенню не підлягають на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України. Останнім днем виконання зобов'язання з оплати робіт було 08.02.2012 р. Відтак, пеню позивачем не обґрунтовано нараховано за період, який не входить до встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України шести місяців протягом яких можуть нараховуватися штрафні санкції, зокрема пеня.

Відповідно до ст 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абзац 2 ст.34 ГПК України).

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2014р. у справі № 914/4524/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2014р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

суддя Гриців В.М.

суддя Орищин Г.В.