Постанова

від 25.02.2014 по справі 812/10747/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10747/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Білоконі Д.І.,

за участю:

представників позивача: Янченко А.М. (довіреність № 26/12/2013 від 26.12.2013),

Старченко О.О. (наказ № 5/ок від 01.04.2005),

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська типографія» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322270 від 18.12.2013,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська типографія» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322270 від 18.12.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 27.11.2013 по 02.12.2013 відповідачем проводилася позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252 ) і ТОВ «Вістол» (код 32926534). За результатами перевірки 05.12.2013 позивачем від відповідача отриманий акт даної перевірки №345/12-36-22-03/09/33923211 від 05.12.2013, згідно з висновками якого ТОВ «Луганська типографія» встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у загальній сумі 33 601,00 грн. На підставі даного акту перевірки та його висновків відповідачем на адресу позивача 18.12.2013 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322270, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 42 001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 33 601,00 грн. та штрафних санкцій - 8 400,00 грн.

Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскільки право на нарахування податкового кредиту в загальній сумі 33 601,00 грн. (28 601,55 грн. по угоді з ТОВ «Вектра 3000» та 5 000,00 грн. по угоді з ТОВ «Вістол») позивачем здійснено відповідно до положень п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, за наявності податкових накладних та інших документів, за фактом придбання ТМЦ та послуг згідно з договорами № 1206-007 від 12.06.2013 та № 0104 від 01.04.2013, і після перерахування з банківського рахунку позивача коштів в якості оплати за ТМЦ та роботи за даними договорами.

Угоди позивача з ТОВ «Вектра 3000» і ТОВ «Вістол», згідно укладених договорів №1206-007 від 12.06.2013 та №0104 від 01.04.2013, не визнані судом недійсними.

Позивач вважає, що висновки в акті перевірки про недійсність угод, не визнаних такими в судовому порядку, не мають під собою правових підстав для визнання необґрунтовано задекларованим податкового кредиту позивача в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Вістол» і ТОВ «Вектра 3000».

На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 27.11.2013 по 02.12.2013 на підставі службового посвідчення серії УЛГ №091936, виданого Ленінською ОДПІ у м.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області 16.03.2011, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Даніхно Г.В., в рамках кримінального провадження №32013030000000123, згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розд. І, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст.79 гл. 8 розд. ІІ Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської ОДПІ у м.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 25.11.2013 № 634, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська типографія» (код за ЄДРПОУ 33923211) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» (код за ЄДРПОУ) та ТОВ «Вістол» (код за ЄДРПОУ 32926534).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.12.2013 №345/12-36-22-03/09/33923211, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлю порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 33 601,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року - 833,00 грн., за травень 2013 року - 833,00 грн., за червень 2013 року - 7 210,00 грн., за липень 2013 року - 5 901,00 грн., за серпень 2013 року - 11 781,00 грн., за вересень 2013 року - 7 043,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав відповідачу заперечення від 11.12.2013 вих. № 16.

Згідно відповіді на заперечення ТОВ «Луганська типографія» до акту перевірки від 05.12.2013 №345/12-36-22-03/33923211, висновки акту перевірки залишено без змін.

18 грудня 2013 року Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області року на підставі акту перевірки від 05.12.2013 №345/12-36-22-03/09/33923211 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 001,00 грн., у тому числі 33 601,00 грн. - за основним платежем, 8 400,00 грн. - за штрафними санкціями.

Суд вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01 квітня 2013 року між ТОВ «Вістол» (Охоронна фірма) та ТОВ «Луганська типографія» (Замовник) укладено договір № 0104 про охорону виробничих об'єктів, згідно п. 1 якого Замовник передає, а Охоронна фірма приймає під охорону об'єкти, розташовані за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна, 122.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими накладними №63 від 11.04.2013, № 63 від 20.05.2013, № 93 від 18.06.2013, № 55 від 10.07.2013, № 145 від 22.08.2013, № 241 від 30.09.2013, актами виконаних робіт № 003004/01042013 від 30.04.2013, № 003105/01042013 від 31.05.2013, № 003006/01042013 від 30.06.2013, №003107/01042013 від 31.07.2013, № 003108/01042013 від 31.08.2013, № 238 від 30.09.2013, платіжними дорученнями № 100 від 11.04.2013, № 130 від

20.05.2013, № 156 від 18.06.2013, № 181 від 10.07.2013, № 218 від 22.08.2013, № 242 від

09.10.2013, № 251 від 17.10.2013.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 червня 2013 року між ТОВ «Вектра 3000» (Продавець) та ТОВ «Луганська типографія» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1206-007, згідно п. 1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар, визначений у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Виконання вищевказаного договору підтверджується податковими накладними №276 від 11.06.2013, № 40 від 01.07.2013, № 93 від 02.08.2013, № 832 від 30.08.2013, № 55 від 02.09.2013, видатковими накладними № 276 від 11.06.2013, № 40 від 01.07.2013, № 93 від 02.08.2013, № 832 від 30.08.2013, № 55 від 02.09.2013, № 55 від 02.09.2013, платіжними дорученнями № 186 від 11.07.2013, № 191 від 18.07.2013, № 195 від 25.07.2013, № 204 від 07.08.2013, № 205 від 09.08.2013, № 206 від 12.08.2013, № 217 від 22.08.2013, № 222 від 29.08.2013, № 227 від 05.09.2013, № 237 від 13.09.2013, № 248 від 14.10.2013, № 272 від 06.11.2013.

З акту перевірки від 05.12.2013 №345/12-36-22-03/33923211 вбачається, що позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті позивачем занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 33 601,00 грн.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Вістол», а також між позивачем та ТОВ «Вектра 3000», суд приходить до наступного.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Відповідач, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договорів та їх невиконання, на чому наполягає відповідач через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, контролюючий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Контролюючий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право контролюючого органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, судом встановлено, що відповідач в акті перевірки від 05 грудня 2013 року № 345/12-36-22-03/09/33923211 посилається на акти ГУ Міндоходів у Луганській області від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» (код за ЄДРПОУ 37377252) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість а податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2013» та від 13 листопада 2013 року № 2/22/32926534 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вістол» (код за ЄДРПОУ 32926534) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2013».

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 812/10014/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістол» до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 36 744 444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34 997 092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки № 2/22/32926534 від 13.11.2013. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 812/10014/13-а залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 812/9874/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000» до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вектра 3000» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 82 276 511,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81 252 372,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі №812/9874/13-а залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою суду першої інстанції у справі № 812/10014/13-а встановлено безпідставність коригування контролюючим органом в АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених ТОВ «Вістол» в деклараціях з податку на додану вартість з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року, на підставі акту перевірки № 2/22/32926534 від 13.11.2013. Дії відповідача з коригування задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Постановою суду першої інстанції у справі № 812/9874/13-а встановлено неправомірність внесення до АІС «Податковий блок» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Вектра 3000» та зазначив, що ГУ Міндоходів у Луганській області не мало жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки без винесення та подальшого узгодження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 172,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 26 грудня 2013 року.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 03.03.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська типографія» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322270 від 18.12.2013 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322270 від 18.12.2013 Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська типографія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,06 грн. (сто сімдесят дві гривні 06 коп.), сплаченого згідно платіжного доручення № 318 від 26 грудня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.03.2014.

Суддя Т.С. Ушаков