Ухвала

від 18.02.2014 по справі 818/8656/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 818/8656/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

в присутності:

представника позивача Шкриль Л.Г.,

представника позивача Кучкової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 818/8656/13-а

за позовом Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД , звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року №0000362204.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необ'єктивність оскарженої постанови, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Під час судового засідання представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено документальну виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тріз» ЛТД код ЄДРПОУ 21103448 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Рокко».

За результатам вказаної перевірки було складено акт від 28.08.2013р. №480/2204/21103448/52 (а.с.22-36) у висновку якого зазначено про порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185.1, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу України у зв'язку із завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2012р. у сумі 23190 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми податку з вартості нібито поставлених товарів по документах, отриманих від ТОВ «Рокко» (код ЄДРПОУ 32218976).

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013р. №0000362204, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 34785грн. (а.с.37).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передач: права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користуванні лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання - коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійсненню контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (послуг), є факт придбання товарів чи послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Тріз» ЛТД (Покупець) було укладено договір № 111-11 X від 18.08.2011р. з ТОВ «Рокко» (Продавець) (код ЄДРПОУ 32218976), за умовами якого покупець отримує та оплачує, а продавець поставляє продукцію. Кількість, асортимент, технічні умови вказані в специфікації №1 яка є невід'ємною частиною даного договору. Вартість товару по даному договору складає 242400,00грн., в тому числі ПДВ 40400,00грн. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на р/р продавця в розмірі 60% вартості протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку покупцю; 40% після отримання письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

На виконання договору постачання стрічки клапанної ZAPP (Німеччина) від ТОВ «Рокко» було виписано та надано на перевірку видаткову накладну від 06.01.2012р. №8 та податкову накладну від 06.01.2012р. №8 на загальну суму 139137,60 грн.

Податковий кредит за січень 2012р. в сумі 23189,60 грн. позивачем було сформовано на підставі вказаної податкової накладної.

Розрахунки за товар було проведено шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ «Тріз» на адресу ТОВ «Рокко» згідно рах.№12-12-0 від 12.12.2011р. у т.ч. 20% - 24078,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме: не надано ані товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт відвантаження придбаних товарно матеріальних цінностей, ані подорожніх листів, що підтверджують факт перевезення будівельних матеріалів, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо. .

В той же час, пунктом 11.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, при цьому товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п. 13.1 Правил проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Позивачем не надано документів, згідно яких проводилося здавання та приймання стрічки клапанної ZAPP як по кількості так і по якості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданий позивачем сертифікат якості товару на німецькій мові у вигляді роздруківки з інтернету, не може бути належним документом, оскільки він ніким не завірений, не містить печатки, підпису посадової особи виробника чи продавця товару, а тому незрозуміло якість якого товару він підтверджує.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у розпорядженні ДПІ в м.Сумах була також податкова інформація, отримана від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, викладеною у довідці від 26.06.2012р. №36/224/32218976 за результатами перевірки ТОВ «Рокко», згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами за період січень 2012 р., та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Рокко» - по ланцюгу постачання ТОВ «Хозстройсервіс» - ТОВ «Рокко» - контрагенти покупці, в тому числі Товариство з реалізації інженерних задач «Тріз» ЛТД товариство з обмеженою відповідальністю. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості посилань позивача на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. у справі №825/315/13-а, як на підставу скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є не обґрунтованими, оскільки вказане рішення суду жодним чином не стосується господарської операції щодо придбання позивачем у ТОВ «Рокко» стрічки клапанної ZAPP (Німеччина) за договором постачання № 111-1IX від 18.08.2011р.

Отже, враховуючи відсутність доказів про переміщення товару, його прийняття від постачальника, а також наявність податкової інформації про неможливість контрагента поставити товар позивачу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безтоварність вищевказаної господарської операції.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року по справі № 818/8656/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 818/8656/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.