Рішення

від 03.03.2014 по справі 920/177/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.2014 Справа № 920/177/14

за позовом: Споживчого товариства «Кооперативне», с. Попівка, Конотопський район, Сумська область

до відповідачів: 1. Попівської сільської ради, с. Попівка, Конотопський район, Сумська область

2. Вирівської сільської ради, с. Вирівка, Конотопський район, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна реєстраційна служба Конотопського міськрайонного управління юстиції, м. Конотоп, Сумська область

про визнання права власності

суддя Лиховид Б.І.

представники сторін:

від позивача : Кузьміна Л.М., постанова загальних зборів від 23.03.2011р.

від відповідачів: 1. не прибув

2. не прибув

від третьої особи: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати за Споживчим товариством «Кооперативне» право власності на будівлі, що розташовані у Сумській області, Конотопському районі: - у с. Вирівка магазин № 2 по вул. Будьонного, 34; закусочну № 4 по вул. Будьонного, 36 «А»; - у с. Тулушка магазин № 10 по вул. Молодіжна, 2; - у с. Попівка магазин № 5 по вул. Кооперативна, 4; магазин № 6 по вул. Заводській, 4; магазин № 7 по вул. Перемоги, 2; магазин № 9 по вул. Жовтнева, 25 «А»; магазин № 1 по вул. Кооперативній, 2; магазин № 8 по вул. Кооперативна, 2 «А»; закусочну № 3 по вул. Кооперативна № 1; контору по вул. Кооперативній, 9.

Згідно відзиву Попівської сільської ради № 114 від 14.02.2014р., перший відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що позивач не надав першому відповідачу списку 37 уповноважених пайовиків Попівського сільського споживчого товариства, які, за словами голови правління позивача, приймали рішення від 26.07.2010р. про передачу майна/основних засобів від Попівського сільського споживчого товариства до Споживчого товариства «»Кооперативне», у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, від Попівської сільської ради 14.02.2014р. до суду надійшло клопотання № 115 від 14.02.2014р., у якому перший відповідач просить суд замінити неналежного відповідача у справі - Попівську сільську раду та залучити її до участі у справі в якості третьої особи відповідно до ст. 27 ГПК України. Дане клопотання судом відхиляється.

У відповідності до заяви Вирівської сільської ради № 48 від 11.02.2014р., другий відповідач проти позову не заперечує та просить суд розглядати справу без участі його представника.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву № 7 від 24.02.2014р., в якій просить суд долучити до матеріалів справи копії договорів оренди, укладених між Попівським сільським споживчим товариством та Попівською і Вирівською сільськими радами, копію протоколу зборів уповноважених пайовиків Попівського ССТ від 26.07.2010р., копії технічної документації на спірне нерухоме майно, копії довідок - характеристик спірного нерухомого майна, копію рішення Попівської сільської ради за № 121 від 27.12.2011р. Дані документи оглянуті судом та долучаються до матеріалів справи.

Представники відповідачів у дане судове засідання не прибули, додаткових письмових пояснень у справі не подали.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, проте поштою надійшов лист № 164/03-13 від 24.02.2014р., в якому третя особа не заперечує проти позовних вимог та просить суд здійснювати розгляд справи без участі її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі в їх сукупності, суд встановив:

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що згідно постанови зборів уповноважених пайовиків Попівського сільського споживчого товариства від 26.07.2010р. позивачу було передано спірне нерухоме майно, а саме: у с. Вирівка магазин № 2 по вул. Будьонного, 34; закусочну № 4 по вул. Будьонного, 36 «А»; - у с. Тулушка магазин № 10 по вул. Молодіжна, 2; - у с. Попівка магазин № 5 по вул. Кооперативна, 4; магазин № 6 по вул. Заводській, 4; магазин № 7 по вул. Перемоги, 2; магазин № 9 по вул. Жовтнева, 25 «А»; магазин № 1 по вул. Кооперативній, 2; магазин № 8 по вул. Кооперативна, 2 «А»; закусочну № 3 по вул. Кооперативна № 1; контору по вул. Кооперативній, 9. В якості доказів позивач надає виписку із постанови зборів уповноважених пайовиків як рішення загальних зборів Попівського сільського споживчого товариства від 26.07.2010р. про передачу майна/ основних засобів/ від Попівського сільського споживчого товариства до Споживчого товариства «Кооперативне» (позивач), а також копію Протоколу зборів уповноважених пайовиків Попівського сільського споживчого товариства.

Крім того, позивач, в обґрунтування позовних вимог, надає суду копії договорів оренди, які укладались між Попівським сільським споживчим товариством та Попівською і Вирівською сільськими радами (відповідачі), а також технічну документацію та довідки - характеристики на спірне нерухоме майно. Позивач посилається на пункти свого Статуту (3, 43), згідно яких має право набувати права власника на майно, а також ст. 344 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» встановлено, споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

У ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» закріплено поняття споживчого товариства, а саме: це самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут.

Згідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2997 року № 9-зп 9 частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Стаття 129 Конституцій України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 32 ГПК України встановлено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, законодавство України саме на позивача покладає обов'язок належними та допустимими доказами довести правомірність набуття ним права власності на певне нерухоме майно.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, так як рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Суд вважає, що подані позивачем в обґрунтування позовних вимог виписка із постанови зборів уповноважених пайовиків/ як рішення загальних зборів Попівського сільського споживчого товариства від 26.07.2010р. про передачу майна /основних засобів/ від Попівського сільського споживчого товариства до Споживчого товариства «Кооперативне» (позивач), а також копія Протоколу зборів уповноважених пайовиків Попівського сільського споживчого товариства не є належними доказами на підтвердження позивача його права власності на спірне нерухоме майно у розумінні ст. 34 ГПК України, у зв`язку з чим не прймаються судом. Будь яких інших доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, Актів прийому - передачі спірного майна, позивачем не подано.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача про положення його статуту щодо спірного майна, оскільки статут є локальним нормативним актом, що визначає правове становище, завдання, структуру, функції, статутний капітал і назву юридичної особи та її місцезнаходження, найменування посади керівника, який її очолює, а також інші необхідні умови діяльності юридичної особи, однак не може за своєю правовою природою свідчити про надбання юридичною особою певних прав на майно.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідачів з вимогою видати свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно. При цьому, листами від 15.10.2013р. № 298 та від 02.10.2013р. за № 628/02-30 відповідачами було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно у зв`язку з відсутністю у відповідачів такої компетенції.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлені підстави для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд не вбачає підстав для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про його право на дане нерухоме майно.

Крім того, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається також на норми ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що право власності набуває лише особа, яка добросовісно заволоділа та безперервно володіє чужим майном.

Згідно ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Однак, позивач заперечує факт заволодіння чужим майном. Позивач доводить, що спірне нерухоме майно не є чужою річчю, а належить йому на праві власності як правонаступнику Попівського сільського споживчого товариства, яке володіло цим майном більше десяти років, на підтвердження чого позивачем також доказів не подано. Докази добросовісного заволодіння спірним нерухомим майном, на яке позивач просить суд визнати право власності за ним, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані.

Враховуючи, що згідно з ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду на чуже нерухоме майно, яким особа добросовісно заволоділа, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю та задоволення позову з підстав, встановлених ст. 344 ЦК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, а тому вимоги позивача визнаюиться неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складене 04.03.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД