Постанова

від 19.02.2014 по справі 811/3688/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

19 лютого 2014 року Справа № 811/3688/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №0003042210 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 187 907 грн., в тому числі 125 271 грн. основного платежу, 62 636 грн. штрафної (фінансової) санкції. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в період з 16.09.2013 по 20.09.2013 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «АПК-Промснаб» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 та з 01.09.2012 по 30.09.2012 року, за наслідками якої було складено акт від 27.09.2013 року №38/2210/32119999.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення: ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

04.11.2013 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення за №0003042210, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на до вартість на загальну суму 187 907 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 125 271 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 62 636 грн..

Позивач не може погодитись з висновками перевірки та податковим повідомленням-рішенням №0003042210 від 04.11.2013 року, оскільки вважає, що акт перевірки складений з порушенням діючого законодавства України. Тому, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано заперечення проти позову, згідно якого зазначено, що в ході проведено перевірки було встановлено порушення позивачем: 1) ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки та є нікчемними. Відомості, викладені у поданих до Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області за серпень, вересень та жовтень 2012 року щодо придбання ТМЦ у ПП «АПК-Промснаб» не відповідають дійсності; 2) п.1 статті 9, п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку із придбанням послуг, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на суму 125 271,32 грн., в т.ч.: за серпень 2012 року на 66 697,68 грн., за вересень 2012 року на 58 266,44 грн., за жовтень 2012 року на 307,2 грн..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення №0003042210 від 04.11.2013 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 187 907,00 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі - 125 271,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі - 62 636,00 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Відтак, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити /а.с.220-234 т.1/.

Представником позивача до початку судового засідання заявлено письмове клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. При цьому, представник підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти даного клопотання не заперечував /а.с.12 т.3/.

Відповідності до вимог ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач зареєстрований в органах державної влади 12.12.2002 р., взятий на податковий облік 16.12.2002 р. за №435.

В період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

Частина 2 ст. 19 Конституції України вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Судом встановлено, що в період з 16.09.2013 по 20.09.2013 р. посадовою особою відповідача, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «АПК-ПРОМСНАБ» (код за ЄДРПОУ 36585135) за період з 01.08.2012 по 31.08.2013 року, з 01.09.2012 по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт №38/2210/32119999 від 27.09.2013 року /а.с.16-25 т.1/.

Перевіркою позивача встановлені порушення:

1) ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки та є нікчемними. Відомості, викладені у поданих до Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області за серпень, вересень та жовтень 2012 року щодо придбання ТМЦ у ПП «АПК-Промснаб» не відповідають дійсності;

2) п.1 статті 9, п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку із придбанням послуг, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на суму 125 271,32 грн., в т.ч.: за серпень 2012 року на 66 697,68 грн., за вересень 2012 року на 58 266,44 грн., за жовтень 2012 року на 307,2 грн..

На підставі встановлених висновків 04.11.2013 р. відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0003042210 від 04.11.2013 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 187 907,00 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі - 125 271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 62 636,00 грн. /а.с.13-14 т.1/.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступних фактичних обставин.

1. Щодо порушення позивачем цивільного законодавства.

Як зазначалось судом, в ході перевірки встановлено порушення ч.1 статті 203, статті 215, ч.1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно ч.2 та 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому слід вказати, що підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень підпункту 4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Фактично, розглянувши зміст акту від 27.09.2013 р. №38/2210/32119999 та подані відповідачем письмові заперечення встановлено, що позиція відповідача в цій частині ґрунтується лише на актах документальних перевірок контрагента позивача, про які детальніше буде зазначено судом.

Згідно до ст.216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладений правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відтак, суд спростовує твердження відповідача про порушення цивільного законодавства, зокрема, ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

2. Щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Як зазначено в акті від 27.09.2013 р. №38/2210/32119999, позивачем допущено порушення п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку із придбанням послуг, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на суму 125 271,32 грн., в т.ч.: за серпень 2012 року на 66 697,68 грн., за вересень 2012 року на 58 266,44 грн., за жовтень 2012 року на 307,2 грн..

До зазначених висновків відповідач дійшов з огляду на таке.

Від Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області надійшов акт від 26.06.2013 року за №556/1520/36585135 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «АПК-ПРОМСНАБ» (ЄДРПОУ 36585135) з питань щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «ПРИЄМНА ПРОПОЗИЦІЯ» (код за ЄДРПОУ 37264435), ПАТ АЗ «САДА»( код за ЄДРПОУ 24962494), ТОВ «СПВ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 36911956), ПП «СНАБ-ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 36458749), ПП «АНУБІС» (код за ЄДРПОУ 36654182), ПП «БЕЛВАС» (код за ЄДРПОУ 32222453) за період лютий, жовтень 2010 року, лютий, червень 2011 року, березень, липень, серпень, вересень 2012 року».

Вищезазначеним актом перевірки встановлено, що під час проведення перевірки ПП «АПК-ПРОМСНАБ» було встановлено наступні порушення: п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІУ (зі змінами та доповненнями); п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); п. 185.1 ст.185, п.п. а) п.187.1 ст.187 п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями); п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями); ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16.01.2003 року (зі змінами та доповненнями), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «АПК-ПРОМСНАБ», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Виходячи з положень акту від 26.06.2013 р. № 556/1520/36585135, зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з ненаданням первинних документів на письмовий запит Кіровоградського ОДПІ області ДПС від 24.12.2012 року № 6330/10/1520, №17861/10/1520 від 18.06.2013 року. Направленні листи були повернуті поштою з відміткою - «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідачем також зазначено, що відповідно до матеріалів перевірок, постачальниками ПП «АПК-ПРОМСНАБ» у перевіряємому періоді були ТОВ «Снаб-трейд» (код за ЄДРПОУ 36458749), ТОВ «Приємна пропозиція» (код за ЄДРПОУ 37264435), ПП «Анубіс» (ЄДРПОУ за 36654182), ТОВ «СПВ Плюс» (код ЄДРПОУ за 36911956), ПП «Белвас» (ЄДРПОУ за 32222453), яким актами:

- № 556/22-8/37264435 від 08.02.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Приємна пропозиція» (код за ЄДРПОУ 37264435) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012 року»;

- від 27.09.2012 року № 429/15-314/36458749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Снаб-трейд» (код за ЄДРПОУ 36458749), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012 року»;

- № 1066/22-9/36654182 від 30.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Анубіс» (код за ЄДРПОУ 36654182) щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Титан-Кір» (код за ЄДРПОУ 33316657) та ПП «Буд-Імпекс» (ЄДРПОУ 36812476) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року»;

- № 60/22-11/3691156 від 12.07.12 р. «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по ТОВ «СПВ Плюс» (код за ЄДРПОУ 36911956)»;

- довідкою від 08.04.2011 р. № 288/15-20/32222453 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Белвас» (код за ЄДРПОУ 32222453) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року», встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

Враховую все вищесказане відповідач зазначає, що позивачем в порушення п.1 ст.9, п.2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) та п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ завищено суму податкового кредиту всього на суму 125 271,32 грн., в т.ч.: - за серпень 2012 року на суму - 66 697,68 грн.; - за вересень 2012 року на суму - 58 266,44 грн.; - за жовтень - 307,02 гривень.

Проте суд не погоджується з цим з огляду на те, що описана позиція відповідача ґрунтується лише на акті перевірки ПП «АПК-ПРОМСНАБ» та актах перевірок інших суб'єктів господарювання, з якими ПП «АПК-ПРОМСНАБ» мало певні господарській відносини. Що ж стосується встановлення протиправних дій саме позивачем, як платником податків, в акті нічого не зазначено. Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставило і не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Доводи відповідача щодо отримання позивачем податкової вигоди фактично ніякими доказами не підтверджено.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N996-XIV (далі - Закон N996-XIV).

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону N996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону N996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «АПК-ПРОМСНАБ» (постачальник) було укладено договір поставки товару за №03/26 від 28.03.2011 року /а.с.13 т.2/.

На підтвердження факту виконання умов за вказаним вище договором позивачем надано до суду засвідченні копії видаткових та податкових накладних (внесених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних), банківських виписок та подорожніх листів. Зазначені документи надано й на перевірку, що не спростовано відповідачем /а.с.34-165, 196-205 т.1, а.с.17-187 т.2/.

Також позивач, на обґрунтування реальності господарської операції, надав суду засвідчені копії актів списання, подружніх листів та роздруківки картки рахунку №631 по контрагенту ПП "АПК-Промснаб" за період: серпень та вересень 2012 року /а.с.195-249 т.2/.

Дослідивши зазначені документи (докази) суд не вбачає в діях позивача ознак протиправності та порушення вимог податкового законодавства.

Відтак, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №0003042210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї правової позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 04 листопада 2013 року №0003042210.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (код - 32119999), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 375 грн. 82 коп., шляхом їх безспірного списання із рахунка Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько