Постанова

від 04.03.2014 по справі 810/1053/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року місто Київ № 810/1053/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» (далі - позивач, товариство) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.10.2014 № 000297/1502/676.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки товариством у встановлений законом строк було сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2013 року, тобто порушень граничних строків сплати податкових зобов'язань не було, а відтак податковим органом неправомірно накладено штрафні санкції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з чим, суд вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження, про що постановлено протокольну ухвалу від 03.03.2014.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

07.10.1996 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» (код за ЄДРПОУ 24221289) зареєстроване як суб'єкт господарювання і є платником податку на додану вартість.

19.04.2013 позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) - 69393 гривні.

26.04.2013 позивачем до податкового органу подано уточнюючий рахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому в рядку 25.1 («сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету») зазначено суму 69393 гривень.

29.04.2013 позивачем було сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість за березень 2013 року з урахуванням переплати у сумі 69400 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 29.04.2013.

15.10.2013 податковим органом було проведено камеральну перевірку за звітній податковий період березень 2013 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 26.04.2013 № 9024296805.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 567/15-02/24221289/229 від 15.10.2013, у висновках якого встановлено порушення з боку товариства пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 26.04.2013 № 9024296805.

З Акта перевірки вбачається, що сума штрафу розрахована виходячи з кількості днів затримки сплати - 1 день та суми сплаченого податкового боргу 69374, 20 гривень (саме з цієї суми і була розрахована штрафна санкція у розмірі 10 %). Самостійно визначене грошове зобов'язання з ПДВ становить 69393 гривень.

На підставі Акта перевірки податковим органом винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.10.2013 № 000297/1502/676.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні строки встановлені і пунктами 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України щодо подачі податкових декларацій з ПДВ і сплати податкових зобов'язань. Так, вказаними пунктами визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, враховуючи вказані норми податкового законодавства, останнім днем подачі податкової декларації з ПДВ за березень 2013 було 22.04.2013 (враховуючи приписи пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України і те, що 20.04.2013 це субота), а щодо сплати податкового зобов'язання за березень 2013 року останній день - 30.04.2013, оскільки, термін сплати податків і зборів, у такому випадку, не переноситься, тобто не зміщується.

Водночас, відповідно до абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 50.1 статті 50 вказаного Кодексу, яка регулює питання внесення змін до податкової звітності, встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено з матеріалів справи позивач скористався пунктом «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України - подав до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки з 22.04.2013 почався наступний податковий період.

Таким чином, у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку у позивача виник обов'язок сплатити суму недоплати (пункт «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що у разі, якщо платник податку виправив помилку через поточну декларацію, то податковий обов'язок відносно такої суми виникає (пункт 57.1 Податкового кодексу України) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації. А у разі, якщо помилка була виправлена через розрахунок, податковий обов'язок відносно суми помилки виникає на попередній день подання розрахунку (пункт «а» абзацу 3 пункту 50.1 Податкового кодексу України). Тобто, перед подачею уточнюючого розрахунку платник повинен сплатити суму податкового зобов'язання.

Уточнюючий розрахунок 26.04.2013 позивачем подано у майбутньому податковому періоді, оскільки останнім днем подачі декларації з ПДВ за березень 2013 року було 22.04.2013.

Отже, сплативши податкове зобов'язання 29.04.2013, позивач порушив граничні строки сплати податкового зобов'язання при поданні уточнюючого розрахунку.

Водночас, суд звертає увагу, що вказані норми застосовуються у разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, чого у даних правовідносинах не відбувалось.

Як вбачається з матеріалів справи сума задекларованих податкових зобов'язань за березень 2013 року як у декларації від 19.04.2013, так і в уточнюючому розрахунку від 26.04.2013 становила 69393 гривні.

Позивач стверджував, що уточнюючий розрахунок подавався у зв'язку з тим, що не відкривався рядок 25.1 електронної звітної податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року. Тобто уточнення пов'язане із методологічною помилкою щодо заповнення рядків декларації. Зворотного з боку відповідача суду не доведено.

Отже, вважаючи, що позивач порушив граничні терміни сплати податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням пункту «а» абзацу 3 пункту 50.1 Податкового кодексу України (тобто у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку і несплати всієї суми податкового зобов'язання до подання такого розрахунку), відповідач неправомірно обмежив позивача у термінах сплати податкових зобов'язань, які закінчились 30.04.2013 по декларації за березень 2013.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 29.10.2013 № 000297/1502/676 винесено протиправно і підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем обґрунтованих та документально підтверджених доказів на підтвердження правомірності дій під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення надано суду не було, як і не було доведено зворотного по відношенню до тверджень позивача.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.10.2013 № 000297/1502/676.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» понесені судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.