Рішення

від 04.03.2014 по справі 914/573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 р. Справа № 914/573/14

За позовом: Приватного підприємства „Еко-Техсервіс", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Секюріті", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 50581,63 грн.

Суддя Ю.Б. Деркач

Представники:

від позивача: Миколів А.М.- представник (Довіреність б/н від 17.02.2014р.)

від відповідача: не з"явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства „Еко-Техсервіс", м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Секюріті", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 50581,63 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.03.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2014р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання 04.03.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження від 21.02.2014р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

12.09.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір підряду №12, відповідно до п. 1.1 якого відповідач доручив, а позивач зобов"язувався поставити та виконати власними силами та частково із своїх матеріалів роботи по монтажу систем вентиляції та опалення, а відповідач зобов"язувався прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно із п. 2.1 вказаного договору, вартість договору становить 78129,56 грн.

У п.п. 2.3, 2.4 сторони узгодили, що відповідач авансує позивачу 30671,10грн. протягом 2 (двох) календарних днів з моменту підписання цього договору. Остаточний розрахунок по даному договору відповідач зобов"язаний провести з позивачем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але не пізніше 02 жовтня 2013р.

На підтвердження виконання робіт, позивач надав акт №1 виконаних робіт від 28.09.2013р. на суму 62803,66грн. та акт№1 виконаних робіт від 09.12.2013р. на суму 15325,90грн. Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За виконані роботи відповідач розрахувався з позивачем частково. Станом на 09.01.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 47458,46грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, долученим до матеріалів справи.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням вимог п. 2.4 договору не сплатив позивачу 47458,46грн. за виконані роботи. Відтак, ПП „Еко-Техсервіс" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 47458,46грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував 2112,87грн. неустойки, 523,85грн. інфляційних втрат та 486,45грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору підряду №12 від 12.09.2013р.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 853, ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено. Відтак, відповідач підписуючи вказані акти погодився з об"ємом та вартістю робіт виконаних позивачем. Крім того, про наявність заборгованості у розмірі 47458,46грн. зі сторони відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 09.01.2014р.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №12 від 12.09.2013р. Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2112,87грн. неустойки, 523,85грн. інфляційних втрат та 486,45грн. 3% річних необхідно зазначити наступне.

За положеннями п. 2.4 договору підряду №12 від 12.09.2013р., остаточний розрахунок по даному договору відповідач зобов"язаний провести з позивачем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але не пізніше 02 жовтня 2013р.

В матеріалах справи знаходяться акти виконаних робіт від 26.09.2013р. на суму 62803,66грн. та від 09.12.2013р. на суму 15325,90грн.

Відтак, оплата за актом від 26.09.2013р., враховуючи положення п. 2.4 договору, повинна була бути здійснена не пізіше 02.10.2013р., а оплата за актом від 09.12.2013р. не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт (загальне правило п. 2.4).

Відповідно до акту взаємозвірки розрахунків за даним договором, підписаного сторонами та скріпленого печатками, станом на 09.01.2014р., відповідачем 19.09.2013р. та 24.09.2013р. здійснена проплата на загальну суму 30671,10грн., що відповідає сумі авансової проплати передбаченої п. 2.3 договору.

Отже, з врахуванням авансових проплат, актів виконаних робіт та відповідно до умов п.п. 2.3, 2.4 договору заборгованість відповідача за період з 03.10.2013р. по 13.12.2013р. становить 32132,56грн., а за період з 13.12.2013р. по 04.02.2014р. (термін до якого проведено позивачем розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних) становить 47458,46грн.

Таким чином, нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних слід проводити з врахуванням вказаних обставин.

Підсумовуючи викладене, судом самостійно здійснено перерахунок суми належного до стягнення розміру пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідно до якого підлягає до стягнення з відповідача 1736,76грн. неустойки, 525,73грн. інфляційних втрат та 400,79грн. 3% річних. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 509, 525, 625, 627, 875 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Еко-Техсервіс" (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 63, ідентифікаційний код 37073247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "СИГНАЛ" (79026, м. Львів, вул Стрийська, 78/156, ідентифікаційний код 32681982) 47458,46грн. основного боргу, 1736,76грн. неустойки, 525,73грн. інфляційних втрат та 400,79грн. 3% річних та 1800,00грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.03.2014р.

Суддя Деркач Ю.Б.