Рішення

від 04.03.2014 по справі 910/1835/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1835/14 04.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант»

До Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп»

про стягнення 138 417,92 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Жук Ю.В. - по дов. № 32 від 21.10.2013

Від відповідача Сук О.В. - по дов. № б/н від 07.10.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» до Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» про стягнення 124 094,60 грн., з яких: 123 714,98 грн. боргу по орендній платі за грудень 2013 року, 308,44 грн. пені, 71,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди від 27.08.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1835/14 та призначено справу до розгляду на 04.03.2014.

Позивачем 26.02.2014 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 123 714,98 грн. основного боргу, 1 894,70 грн. пені, 437,24 грн. - 3% річних, 12 371,00 грн. штрафу, що разом становить 138 417,92 грн.

Відповідач у поданому 04.03.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки цільове призначення нежитлової будівлі - «їдальня» не відповідає меті оренди, зазначеної в п. 1.6. договору (розміщення оптово-роздрібного магазину «Фуршет»), в зв'язку з чим згідно п. 3.2.11. договору відповідач зобов'язаний був провести необхідні ремонтні роботи протягом 8 місяців з моменту передачі її за актом приймання-передачі. На виконання домовленостей між сторонами відповідач 01.02.2008 уклав договір з підрядною організацією на проведення ремонтних робіт, відповідно до якого в об'єкті оренди було здійснено ремонт на суму, що перевищує 8 000 000,00 грн. Для остаточного виконання робіт з облаштування «їдальні» під магазин необхідні спеціальні дозволи. На звернення позивача, розпорядженням Херсонської міської ради від 04.12.2007 № 1266р позивачу надано дозвіл на виконання проектних робіт із реконструкції нежитлової будівлі під торгівельний комплекс «Фуршет». Цим же розпорядженням (п.2.2.) позивача зобов'язано виконати проект розподілу території промислового призначення та змінити цільове призначення земельної ділянки згідно з метою використання. Однак, позивач змінив цільове призначення земельної ділянки лише 29.07.2010, тобто через три роки з дати укладення договору, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 515915. При цьому відповідач дізнався про зміну цільового призначення земельної ділянки лише при розгляді справи № 910/19067/13, у якій прийнято рішення 14.11.2013. зазначене на думку відповідача дає йому право в силу ст. 612 Цивільного кодексу України відмовитись від поновлення робіт з облаштування об'єкту оренди відповідно до мети оренди. За таких обставин відповідач був змушений в 2008 році зупинити роботи по пристосуванню їдальні під мету оренди та протягом всього часу об'єкт оренди жодного разу не використовувався орендарем за цільовим призначенням. Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи викладене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні 04.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 04.03.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 04.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Строй-Маркет груп» (орендар) було укладено договір оренди (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування цілісну нежитлову будівлю (їдальня), розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66 (далі - будівля).

Згідно з п. 1.2. договору загальна площа будівлі складає 5 089,3 кв. м., в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1 738,5 кв. м., приміщень на другому поверсі будівлі - 1783,5 кв. м., приміщень цокольного поверху будівлі - 1 567,3 кв. м.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 2.1. договору будівля передається орендарю протягом 75 календарних днів після укладення цього договору, за актом приймання-передачі № 1, в якому сторони зазначають площу будівлі, технічні характеристики, її стан на момент передачі, перелік внутрішніх мереж та/чи устаткування (в тому числі дахова котельня, вантажопідйомні механізми), покази лічильників та стан пломб на них.

На підставі акту приймання-передачі від 26.12.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування цілісну нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66, загальною площею 5 089,3 кв. м., в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1 738,5 кв. м., приміщень на другому поверсі будівлі - 1783,5 кв. м., приміщень цокольного поверху будівлі - 1 567,3 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 1.4. договору строк оренди будівлі становить 10 років та починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

В п. 6.1. договору визначено, що договір набирає чинності після підписання його уповноваженими представниками, нотаріального посвідчення та моменту державної реєстрації і діє до 20.12.2017.

Відповідно до п. 1.6. договору будівлі буде використовуватись орендарем для здійснення оптової та/чи роздрібної торгівлі продовольчими товарами, виробами народного споживання та товарами широкого вжитку, а також для складування товарів, надання соціально-побутових послуг населенню, організації пунктів харчування, для здійснення діяльності з переробки продовольчих товарів у фабрикати та напівфабрикати і розміщення офісів.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар виплачує орендодавцю місячну орендну плату за користування будівлею в наступних розмірах:

а/ з моменту підписання акта приймання-передачі, впродовж перших восьми місяців, в розмірі 28 913,58 грн.

б/ за дев'ятий та наступні, до закінчення строку оренди, місяці в розмірі 77 102,89 грн.

4.1.1. Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата, зазначена у п. 4.1. даного договору, підлягає щомісячній індексації шляхом множення величини орендної плати, зазначеної в п. 4.1. даного договору, на коефіцієнт індексації (Кі), який розраховується за наступною формулою:

Кі = К1хК2 … Кn,

Де Кі - коефіцієнт індексації

К1 - коефіцієнт інфляції за перший місяць оренди

К2 - коефіцієнт інфляції а другий місяць оренди

Кn - коефіцієнт інфляції за звітний місяць оренди.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що на протязі п'яти банківських днів з моменту нотаріального оформлення договору орендар перераховує орендодавцю орендну плату за два перші місяці оренди в сумі 57 827,16 грн. Починаючи з третього місяця оренди за даним договором орендна плата сплачується на підставі наданого орендодавцем рахунку в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.3.4. договору орендодавець зобов'язався не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати та відшкодування орендарем вартості спожитих комунальних послуг, до моменту підписання орендарем прямих договорів з постачальниками таких послуг, а також акт наданих послуг з оренди та акт розрахунку спожитих комунальних послуг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № СФ-0000001 від 08.01.2014, складений позивачем та надісланий відповідачу поштою, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладень у цінний лист від 09.01.2014.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Пункт 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження того, що орендар всією орендованою будівлею взагалі не користувався не подано.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не скористався наданим йому правом встановленим п. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України та не вимагав зменшення плати за неможливість користування орендованою будівлею саме за призначенням визначеним в п. 1.6. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/19067/13 задоволено зустрічні вимоги Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» та розірвано договір оренди від 27.08.2007, який укладено між Дочірнім підприємством «Строй-Маркет Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/19067/13 частково скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2.8. договору орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату (з урахуванням індексації) та відшкодувати вартість використаних ресурсів згідно показників лічильників (спожитих послуг) згідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, доки орендар не укладе прямі договори з відповідними службами/організаціями на надання відповідних послуг/ресурсів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за грудень 2013 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 123 714,98 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 123 714,98 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду будівлі повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у кожному випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати з вини орендаря, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у разі прострочення перерахування орендної плати більше ніж на 20 календарних днів - також штраф у розмірі 10 відсотків від розміру місячної орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1 894,70 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 894,70 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за будівлю за грудень 2013 року мало місце понад 20 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 12 371,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за оренду будівлі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 437,24 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 437,24 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути заборгованість в загальному розмірі 138 417,92 грн., судовий збір за розгляд яких має бути сплачений в розмірі 2 768,35 грн.

Проте, подане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 108 від 28.01.2014 та подане до заяви про збільшення розміру позовних вимог платіжне доручення № 120 від 20.02.2014, свідчать що судовий збір сплачено в загальному розмірі 2 767,89 грн., тобто меншому розмірі ніж необхідно.

З огляду на викладене, недоплачений позивачем судовий збір в розмірі 0 (нуль) грн. 46 коп. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» (м. Київ, вул. Ярославська, 56-А, код ЄДРПОУ 33104229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, код ЄДРПОУ 30768940) 123 714 (сто двадцять три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 98 коп. боргу по орендній платі, 1 894 (одну тисячу вісімсот дев'яносто чотири) грн. 70 коп. пені, 12 371 (дванадцять тисяч триста сімдесят одну) грн. 00 коп. штрафу, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 24 коп. - 3% річних, 2 768 (дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, код ЄДРПОУ 30768940) в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір в розмірі 0 (нуль) грн. 46 коп. (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206).

Повне рішення складено 05.03.2014.

СуддяВ.В. Сівакова