Постанова

від 04.03.2014 по справі 916/2914/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 916/2914/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 55 від 14.02.2014р.)

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Подорожній А.С., за довіреністю № 1 від 01.10.2013р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «КОНТРАСТ»

на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2014р.

по справі № 916/2914/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ»

до Малого приватного підприємства «КОНТРАСТ»

про стягнення 66 107,89 грн.

Встановила:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства «КОНТРАСТ» на підставі ст.1212 ЦК України, безпідставно одержані кошти у сумі 65 165,23 грн., 3 % річних у сумі 942,66 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору поставки, укладеного між сторонами, помилково перераховані відповідачу зайві грошові кошти.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.06.2013р. (суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено; стягнуто з Малого приватного підприємства «КОНТРАСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» безпідставно одержані кошти у сумі 65 165,23 грн. 3 % річних у сумі 942,66 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на приписи ст. ст. 1212,1214 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Мале приватне підприємство «КОНТРАСТ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не з'ясував обставини та умови постачання товару, наявність кількох партій товару, які відрізняються за умовами поставки.

Апелянт у скарзі стверджує, що висновок суду про наявність безпідставно набутого майна не відповідає дійсності, оскільки термін поставки товару встановлений моментом пред'явлення вимоги. Враховуючи це, на думку скаржника судом порушено ст. 530 ЦК України.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Скаржник не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судового засідання. Зокрема, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана за належною адресою відповідача. Ухвала отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Відтак, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010р. «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ОЛИМП ЮГСТРОЙ» (Замовник) та Малим приватним підприємством «КОНТРАСТ» (Постачальник) був укладений договір поставки №14/08/2012-1, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити на протязі 12 робочих днів з моменту оплати, а Замовник прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором обладнання, перелік якого вказано у Додатку №1, який являється невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору склала 702 885,57 грн., в тому числі ПДВ 20% 117 147,60 грн.

Згідно додатку № 1 до Договору перелік обладнання складається з 54 позицій на загальну суму 702 885,57 грн. (а.с.11-12)

Разом з тим, 14.08.2012р. МПП «КОНТРАСТ» було виставлено рахунок на оплату за № 4763 (а.с.39), в якому було зазначено 56 позицій обладнання на загальну суму 768 050,81 грн.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначений рахунок на оплату мав розбіжності з додатком №1 до договору у пунктах 46,47 на загальну суму 65 165,24 грн. (в тому числі ПДВ 10 860,87 грн.).

Згідно платіжних доручень наявних в матеріалах справи за № 120 від 14.08.2012р. та № 122 від 15.08.2012р., позивачем на виконання умов договору було перераховано на рахунок відповідача 768 050,81 грн.(а.с.13).

Відповідно до акту звірки, станом на 31.12.2012р. заборгованість на користь позивача складає 65 165,23 грн. Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача вимогу про повернення зайво перерахованих коштів.

Згідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995р. №227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів.

За правилами частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями частини 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. визначено, що якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 942,66 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з тим, що відповідач не довів, що спірна сума грошових коштів перерахована на оплату обладнання згідно з погодженого додаткового переліку, судова колегія вважає не вбачає правових підстав для утримання відповідачем коштів позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведені висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «КОНТРАСТ» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2014р. по справі № 916/2914/13 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 05.03.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська