Постанова

від 04.03.2014 по справі 916/3024/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 916/3024/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : Большаков С.В. (довіреність № 7 від 08.01.2014 року)

від відповідача : Моісєєв Д.А. (довіреність № 129 від 25.12.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від „20" грудня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „25" грудня 2013 року

по справі № 916/3024/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпродсервіс "

до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 110 800,52грн.

В С Т А Н О В И В :

04.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Донпродсервіс " (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 110 800,52грн., з яких сума основного боргу складає 107 863,60 грн., 3% річних 558,53 грн., 2 378,39 грн. - пені та 2 216,02 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договорів поставки №№ 17-0, 18-0 від 14.01.2013 року в частині сплати за надані послуги, а саме розрахунку за надані послуги від позивача, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 107 863,60 грн., на яку останній згідно ч.1 ст.230 ГК України та ч.2 ст.625 ЦК України нарахував пеню у сумі 2 378,39 грн. та 3% річних 558,53 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року по справі № 916/3024/13 (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги ТОВ „Донпродсервіс " задоволені повністю. Стягнуто з ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „Донпродсервіс " основний борг у розмірі 107 863,60 грн., 3% річних у сумі 558,53 грн., 2 378,39 грн. - пені та 2 216,02 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договорів, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за надані послуги по договорам поставки за № 17-0 та № 18-0 від 14.01.2013 року у сумі 107 863,60 грн. не погашена, а тому такі позовні вимоги щодо нарахування штрафних санкцій є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ДП „Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить оскаржуване рішення від 20.12.2013 року по справі № 916/3024/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ „Донпродсервіс " до ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 110 800,52 грн. - відмовити в повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт" не надано жодної заявки на поставки продукції, як це передбачено умовами договору поставки товару за № 17-0 та №18-0 від 14.01.2013 року, крім того в матеріалах справи відсутні докази вручення рахунку-фактури відповідачу.

За твердженням скаржника у видаткових накладних які містяться в матеріалах справи не зазначено прізвище особи яка отримала товар, у зв'язку з чим зазначені документи не є належними доказами на поставку товару.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скарг, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 14.01.2013 року між ТОВ „Донпродсервіс " (Постачальник) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (Замовник) було укладено договір поставки яйця курячого № 17-0, відповідно до п. п. 1.1, 1.1.1, 1.1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар, в асортименті, в обсязі та за цінами, вказаними в Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору, який є невід'ємною його частиною), а Замовник зобов'язаний прийняти товар та оплатити його. Найменування товару (за кодом ДК 016-97:01.24.2) - яйце куряче. Кількість товару за цим договором визначається згідно зі Специфікацією № 1 (додаток № 1 до вказаного договору) (а.с.8-12).

За умовами п.11.1, строк дії договору набуває чинності з його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 30.09.2013 року.

Специфікацією № 1 до договору № 17-0 від 04.01.2013 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками, сторони погодили найменування продукції із наступними умовами його поставки: яйце столове куряче 1 категорія, ДСТУ 5028:2008, у кількості 299 880 шт., загальною вартістю 341 863,20 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.13).

14.01.2013 року між ТОВ „Донпродсервіс " (Постачальник) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (Замовник) було укладено договір поставки м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці № 18-0, у відповідності до п.п . 1.1, 1.1.1, 1.1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар, в асортименті, в обсязі та за цінами, вказаними в Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору, який є невід'ємною його частиною), а Замовник зобов'язаний прийняти товар та оплатити його. Найменування товару (за кодом ДК 016-97:15.12.1) - м'ясо та харчові субпродукти свійської птиці. Кількість товару за цим договором визначається згідно зі Специфікацією № 1 (додаток № 1 до вказаного договору) (а.с.15-19).

За умовами п.11.1, строк дії договору набуває чинності з його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.10.2013 року.

Специфікацію № 1 до договору № 18-0 від 14.01.2013 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками, сторони погодили найменування продукції із наступними умовами його поставки: курча бройлерні 1 кат. заморожені патрані (розфасовані п/ет .) у кількості 25 000 кг., загальною вартістю 585 000,00 грн. з урахуванням ПДВ; чверть куряча бройлерна моноліт сухої заморозки у кількості 12 000 кг., загальною вартістю 263 520,00 грн.; філе куряче бройлера моноліт сухої заморозки у кількості 12 000 кг., загальною вартістю 437 760,00 грн.; субпродукти курячі бройлерні (печінка) фас. 400-600 г. у кількості 300 кг, загальною вартістю 10 188,00 грн. (а.с.20)

Так, за умовами п.2.1 договорів № № 17-0, 18-0 від 14.01.2013 року, поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями автомобільним транспортом на умовах DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року з урахуванням особливостей внутрішнього характеру поставки на склад Замовника (м. Іллічівськ) за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 4, Комбінат громадського харчування.

Відповідно до п.2.2 договорів, конкретна партія товару повинна бути поставлена постачальником замовнику протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання постачальником заявки замовника з зазначенням асортименту та обсягу товарної партії. Заявка направляється постачальником на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення і з описом змісту конверту, або вручається уповноваженому представнику постачальника під особистий розпис представника на другому екземплярі заявки за умовою засвідчення розпису печаткою постачальника.

За змістом п.4.1 договорів № № 17-0, 18-0 від 14.01.2013 року, замовник сплачує рахунок постачальника, виставлений по факту поставки партії товару (п.5.1 договору) протягом 14 календарних днів від дати поставки партії товару на склад замовника, на підставі рахунку постачальника.

Пунктом 5.1 договорів поставки передбачено, датою поставки вважається день підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

Право власності на товар та ризик його випадкової загибелі переходить від Постачальника до Замовника після підписання сторонами видаткової накладної (п.5.2 договорів)

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх доводів, відповідно до договору № 17-0 від 14.01.2013 року, ТОВ „Донпродсервіс " поставив, а ДП „Іллічівський морський торговельний порт" прийняв товар на загальну суму 19 760,00 грн. що підтверджується:

- рахунком-фактурою № СФ-0000389 від 02.08.2013 року на суму 10 015,00 грн., видатковою накладною № РН-0000459 від 02.08.2013 року, яка підписана та скріплена печаткою замовника, товарно-транспортною накладною № 459 та податковою накладною №6 (а.с.68-72);

- рахунком-фактурою № СФ-0000413 від 13.08.2013 року на суму 9 745,00 грн., видатковою накладною № РН-0000493 від 13.08.2013 року, яка підписана та скріплена печаткою замовника, товарно-транспортною накладною та податковою накладною №38 (а.с.73-77).

Між тим, відповідно до Договору № 18-0 від 14.01.2013 року, ТОВ „Донпродсервіс " поставив, а ДП „Іллічівський морський торговельний порт" прийняв товар на загальну суму 88 103,60 грн. що підтверджується:

-рахунком-фактурою № СФ-0000387 від 30.07.2013 року на суму 68 590,60 грн., видатковою накладною № РН-0000445 від 30.07.2013 року, яка підписана та скріплена печаткою замовника, товарно-транспортною накладною № 445 та податковою накладною №86 (а.с.63-67);

- рахунком-фактурою № СФ-0000428 від 19.08.2013 року на суму 19 513, ,00 грн., видатковою накладною № РН-0000511 від 19.08.2013 року, яка підписана та скріплена печаткою замовника та податковою накладною №56 (а.с.78-81).

Актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ „Донпродсервіс " та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" станом на 01.10.2013року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками встановлено (а.с.61):

- заборгованість по договору 18-0 від 14.01.2013 року за період з 14.01.2013 року по 01.10.2013 року складає 88 103,60 грн.;

- заборгованість по договору 17-0 від 14.01.2013 року за період з 14.01.2013 року 01.10.2013 року складає 19 760,00грн.

02.09.2013 року ТОВ „Донпродсервіс " звернулося до ДП „Іллічівський морський торговельний порт" з претензією, згідно з якою просило сплатити заборгованість у розмірі 107 863,60 грн. за отриманий товар. Дана претензія отримана відповідачем поштою 09.09.2013 року (а.с.21-28).

Між тим, така претензія ТОВ „Донпродсервіс " залишена ДП „Іллічівський морський торговельний порт" без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ „Донпродсервіс " до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Донпродсервіс " та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання. (статті 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Донпродсервіс ", як постачальником, та ДП „Іллічівський морський торговельний порт", як замовником, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару, про що 14.01.2013 року були укладені відповідні Договори поставки №№ 17-0, 18-0.

Так, зазначені вище договори є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „Донпродсервіс " та ДП „Іллічівський морський торговельний порт") господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ДП „Іллічівський морський торговельний порт" свої зобов'язання відповідно до умов договорів поставки належним чином не виконало, а саме взагалі не розрахувалося за отриману від постачальника продукцію у сумі 107 863,60 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у видаткових накладних які містяться в матеріалах справи не зазначено прізвище особи та відповідної довіреності яка отримала товар, у зв'язку з чим зазначені документи є неналежними доказами - до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до видаткових накладних, оригінали яких містяться в матеріалах справи, позивачем на виконання умов договору поставки яйця курячого № 17-О від 14.01.2013 року та договору поставки м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці № 18-О від 14.01.2013 року було передано відповідачу через передбачений угодами пункт поставки - Комбінат громадського харчування, товар, що підтверджується підписами представника відповідача на даних первинних бухгалтерських документах, скріплених штампом Комбінату громадського харчування ДП „Іллічівський морський торговельний порт", що також підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того, позивачем було надано разом із поставленим товаром оригінали корінців ветеринарного свідоцтва БК-15 № 565617, БК-15 № 565619, БК-15 № 565627, БК-15 № 565634, виданих державною установою „Одеська міська лікарня ветеринарної медицини".

Водночас заборгованість у розмірі 107 863,60 грн. по Договору поставки № 17-О від 14.01.2013 року та № 18-О від 14.01.2013 року також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Таким чином, судова колегія вважає цілком обґрунтовано та правомірно місцевим господарським судом стягнуто з ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „Донпродсервіс " основну суму боргу у розмірі 107 863,60 грн.

Пунктом 8.4 договору поставки яйця курячого № 17-О від 14.01.2013 року та договору поставки м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці № 18-О від 14.01.2013 року передбачено, що за прострочення оплати вартості поставленої партії товару замовник зобов'язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день платежу від простроченої суми за кожен день прострочення.

Посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна на поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000511 від 19.08.2013 року, яка мала б підтверджувати факт поставки товару - є безпідставними з огляду на наступне.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна № РН-0000511 від 19.08.2013 року на загальну суму 19 513,00 грн. за договором № 18-0 від 14.01.2013 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками підтверджує факт отримання відповідного товару ДП „Іллічівський морський торговельний порт" Комбінату громадського харчування та набуття право власності на вказаний товар, що не суперечить п. 5.2 договору.

Крім того, наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підтверджує наявність поставки постачальником та прийняття замовником товару саме по видатковій накладній № РН-0000511 від 19.08.2013 року (а.с.28).

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної до видаткової накладної № РН-0000511 від 19.08.2013 року яка є первинним документом, підтверджує факт отримання відповідачем товару поставленого постачальником на виконання умов Договору поставки від 14.01.2013 року № 18-0.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на вищевикладене, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Донпродсервіс " та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 378.39 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 9/107 від 21.04.2011 року та по справі № 3/82 від 25.01.2011 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Донпродсервіс " та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 558,53 грн. - 3% річних.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДП „Іллічівський морський торговельний порт" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Донпродсервіс ".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської від 20.12.2013 року по справі № 916/3024/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДП „Іллічівський морський торговельний порт "- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „20" грудня 2013 року по справі № 916/3024/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „05" березня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров