Рішення

від 05.03.2014 по справі 903/37/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2014 р. Справа № 903/37/14

за позовом заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агенства резерву України

Волинської обласної бази спеціального медичного постачання

до відповідача Іваничівської центральної районної лікарні

про стягнення 12 678,54 грн.

Суддя Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача: Слюсар О.К. - директор

від відповідача: Ципа П.В. - головний лікар, Микитюк О.А. - представник за довіреністю №221/1-9-2.14

від прокуратури: Пушкарчук С.В. - прокурор, посвідчення №017411, видане 04.06.2013р.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні 20.02.2014р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 17.01.2014р. заступник Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері повторно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, - Волинської обласної бази спеціального медичного постачання до відповідача - Іваничівської центральної районної лікарні про стягнення на користь позивача - Волинської обласної бази спеціального медичного постачання 12 678,54 грн. заборгованості за матеріальні цінності, відпущені протягом 1996-1997 років.

При нормативному обґрунтуванні позовної вимоги посилається на Положення "Про державне агентство резерву України", Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади", Закон України "Про державний матеріальний резерв", норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що протягом 1996-2002 років Волинською обласною базою спеціального медичного постачання було передано Іваничівській центральній районній лікарні матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі) без попередньої оплати, на загальну суму 12678,54грн., які прийняті останнім через представників на підставі довіреностей. Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати переданих йому медикаментів призводить до порушення не лише економічних інтересів держави, що виявляється у ненадходженні коштів до Державного бюджету України від реалізації матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а також унеможливлює придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей за кошти, отримані внаслідок відпуску (реалізації) матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку з їх освіженням (поновленням).

В судовому засіданні прокурор та представник Волинської обласної бази спеціального медичного постачання позовні вимоги підтримали, пояснивши суду, що з ціллю освіження мобілізаційного резерву медикаменти, по яких строк придатності закінчувався через два роки підлягали оплатній передачі лікарням області згідно виданих Управлінням охорони здоров'я рознарядок.

Відповідач у відзиві №169/1.9-2.14 від 30.01.2014р. та його представники в судовому засіданні просять залишити позовну заяву без розгляду, зазначаючи, що дійсно протягом 1996-2002 років позивачем на підставі рахунків було відпущено Іваничівській центральній районній лікарні матеріальні цінності на загальну суму 12678,54грн. Відпуск товарів здійснений до введення в дію Законів України «Про державний матеріальний резерв», тобто до 22.02.1997року, тому відносини регулюються положенням про мобілізаційний резерв, затвердженим постановою ЦК КПРС та ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 року. Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поповненню) і зберігаються на підприємствах, установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. На отримання медикаментів видані звичайні довіреності, а не оформлені з урахуванням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996№99. Без вказаних документів не можливо зробити висновок на платних чи безоплатних умовах здійснено відпуск матеріальних цінностей. Також, відповідач посилається на ст.ст. 261, 256, 257 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.02.2014р. прокурора та позивача було зобов'язано вказати механізм відпуску матеріальних цінностей з матеріального резерву в 1996 - 1997 роках відповідно до нормативно - правових актів, що регулюють правовідносини матеріального резерву, а саме рішення (розпорядження) Кабінету Міністрів України про відпуск матеріальних цінностей, рішення Державного агенства України про відпуск матеріальних цінностей; надати письмове пояснення чому матеріальні цінності відпущені не по спеціальній довіреності, чому позов заявлено про стягнення вартості відпущених товарів, а не про поповнення матеріального резерву; надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав пояснення (вх..№01-29/2084/14 від 03.03.2014р.), в якому він вказує, що механізм відпуску матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в 1996 - 1997 роках діяв відповідно до «Методичних рекомендацій по роботі з матеріальними цінностями на підприємствах», затверджених МОЗ УРСР від 20.01.1983 р., відповідно до яких матеріальні цінності мобілізаційного резерву відпускались згідно дозволів Державного комітету з матеріального резерву України та МОЗ України, ряду наказів та розпоряджень МОЗ України та Головного аптечного управління України, які зобов'язували лікувальні заклади та аптечний склад області проводити відповідні операції освіження з перервою в часі та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по спеціальній довіреності (наряд) проводився лише в разі їх розбронювання розпорядженням Кабінету Міністрів України. Механізм освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву був запроваджений в грошовому виразі, а не в кількісному, тобто за відпущені матеріальні цінності мобілізаційного резерву у вигляді освіження з перервою в часі, поверталася їх вартість в грошовому виразі на спеціальний рахунок бази з подальшим поповненням (протягом шести місяців) аналогічної кількості майна з постачальних організацій.

В судовому засіданні 03.03.2014р. судом оглянуто оригінали рахунків та довіреностей, доданих до позовної заяви та долучено до матеріалів справи копії витягів із «Дозволу» Голови Державного Комітету по матеріальних резервах України та витяг із спеціального дозволу Міністерства охорони здоров'я та Державного агенства з управління державним матеріальним резервом України на освіженні медичного майна з перервою у часі, яке значиться в матеріалах другої групи, що надані позивачем.

Представники відповідача в судовому засіданні 03.03.2014р. подали клопотання, відповідно до якого просять суд розстрочити стягнення заборгованості на суму 12678,54грн. на 2 роки, шляхом сплати рівними частинами, про що не заперечили прокурор та представник позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Протягом 1996-2002 років згідно рахунків від 12.03.1996 №48, від 12.03.1996 №49, від 11.06.1999 №125, від 11.06.1996 №126, від 11.06.1996 №126а, від 11.06.1996 № 127, від 26.06.1996 № 153, від 01.08.1996 № 176, від 06.09.1996 № 219, від 24.10.1996 № 270, від 04.01.1997 № 4, від 16.04.1997 № 102, від 16.04.1997 № 103, від 16.04.1997 № 104, від 16.04.1997 № 105, від 20.05.1997 № 122, від 20.05.1997 № 122а, від 20.05.1997 № 123, від 23.07.1997 № 265, від 23.07.1997 № 266, від 23.07.1997 № 267, від 25.11.1997 № 392, від 25.11.1997 № 393, від 25.11.1997 № 394, від 25.11.1997 № 395, від 25.11.1997 № 396, від 25.11.1997 №397, а також накладної від 17.04.2002 № 9 Волинська обласна база спеціального медичного постачання передала відповідачу - Іваничівській ЦРЛ матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву (медикаменти) у зв'язку з їх освіженням (поновленням) на загальну суму 12678,54грн.

Факт отримання відповідачем медичної продукції підтверджується підписами його уповноважених представників на рахунках в графі «Прийняв» та довіреностями Іваничівської ЦРЛ на отримання матеріальних цінностей.

Підписання відповідачем рахунку, який в даному випадку, є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відсутність між сторонами належним чином оформленого договору не спростовує факт виникнення між ними договірних відносин, а їх подальші дії лише підтверджують наявність відповідних відносин.

У рахунках міститься напис "освіження з перервою в часі", тобто відпуск матеріальних цінностей здійснювався у зв'язку з їх освіженням і заміною.

Обов'язок оплати отриманих із мобілізаційного резерву медикаментів випливає зі змісту ч.4 ст.12 Закону України "Про держаний матеріальний резерв", відповідно до якої, відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені від цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В, силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна ,сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з листом-претензією від 17.03.2005р. №45 з вимогою перерахувати кошти в сумі 12678,54грн. на рахунок Волинської облспецмедбази.

Відповідач листом №1318 від 27.09.2005р. повідомив Волинську облспецмедбазу про те, що при формуванні кошторису видатків на поточний рік, суми погашення боргу закладено не було і в даний час сплатити його не має можливості.

У відповідності до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України), що набрав чинності 01.01.2004р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Разом з тим, нормами п. 4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України (далі ГК України), що набрав чинності 01.01.2004р. встановлено, що ГК України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами по справі виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України та продовжують діяти після набрання ними чинності (з 01.01.2004р.) в частині оплати вартості отриманих медикаментів, до таких правовідносин слід застосовувати приписи ЦК України, з урахування особливостей визначених ГК України.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, оскільки п.6 ст. 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Пунктом 49 Положення про державний матеріальний резерв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280-05 від 27.05.1992р., також було визначено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення), загальні та скорочені строки позовної давності не поширюються.

У відповідності до п.1 Положення "Про державне агентство резерву України", затвердженого указом Президента України від 13.04.2011р. №463/2011, Державне агентство резерву України (Держрезерв України)є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі. Держрезерв України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Як вбачається із Статуту Волинської обласної бази спеціального медичного постачання її основною метою діяльності і завданнями є робота з мобілізаційним резервом, зокрема, забезпечення поповнення, зберігання, освіження, заміни та поновлення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, здійснення їх відпуску, відповідно до встановлених вимог зберігання такого майна тощо. В безпосереднє підпорядкування Волинської обласної бази спецмедпостачання входять склади мобілізаційного резерву.

В п.4 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

З огляду на зазначене, в даному випадку, позовна давність на спірні правовідносини не поширюється.

На момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем згідно розрахунку складає 12678,54рн., не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

У клопотанні відповідач просить суд розстрочити стягнення заборгованості в сумі 12678,54грн. на 2 роки, шляхом сплати рівними частинами.

З метою реального виконання рішення суду та, враховуючи, що Іваничівська центральна районна лікарні є бюджетною установою, суд, на підставі п.6 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе розстрочити стягнення заборгованості на суму 12678,54грн. терміном на 2 роки (24 місяці), шляхом сплати рівними частинами по 528,27грн. кожного місяця.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

Керуючись Законом України «Про державний мобілізаційний резерв», ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 268, 509, 530, 599, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Іваничівської центральної районної лікарні (45300, Волинська область, смт.Іваничі, вул..Грушевського, 34, код ЄДРПОУ 01982904) на користь Волинської обласної бази спеціального медичного постачання (43000, м.Луцьк, вул.С.Бандери, 5, код ЄДРПОУ 01984352) 12 678грн. 54коп. заборгованості.

Стягнення заборгованості в сумі 12678грн. 54коп. розстрочити терміном на двадцять чотири місяці, шляхом сплати рівними частинами по 528,27грн. кожного місяця.

3. Стягнути з Іваничівської центральної районної лікарні (45300, Волинська область, смт.Іваничі, вул..Грушевського, 34, код ЄДРПОУ 01982904) 1 827грн. судового збору в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської обл., код ЄДРПОУ 38009628, банк отримувача - ГУДКCУ у Волинській області, МФО 803014, рахунок отримувача - 31219206783002).

Повний текст рішення складено

05.03.14

Суддя О. Г. Сур'як