Постанова

від 06.02.2014 по справі 820/12816/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 р. № 820/12816/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Вишневецької Т.А.,

представника відповідача - Губської В.В. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000892210 від 19.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 418/20-30-22-01/37878475 від 02.09.2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі. (а.с. 131-134).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Інженергобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.11.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.11.2011 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 418/20-30-22-01/37878475 від 02.09.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено збільшення суми податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 254956 грн. (а.с. 10-47)

Не погодившись з висновками акту перевірки від 02.09.2013 року, позивач звернувся до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

За результатами розгляду заперечення, листом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 09/09-1 від 09.09.2013 року позивача повідомлено, що висновки, зроблені в акті перевірки є правомірними, та акт залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки № 418/20-30-22-01/37878475 від 02.09.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892210 від 19.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 318695 грн., з яких: основний платіж - 254956 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 63739 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені податковим органом в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу адміністративних витрат - послуги з проведення абонентського юридичного обслуговування ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 484000 грн. та безпідставно віднесено до складу витрат на збут - маркетингові дослідження, отримані від ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 660000 грн., в зв'язку з тим, що з наданих на перевірку угод з цими суб'єктами підприємницької діяльності та актів виконаних робіт не вбачається доказів фактичного отримання таких робіт, а саме відсутні: перелік наданих консультацій, претензій із зазначенням відповідних осіб, яким вони надавались; інформації щодо отримання послуг в усному, письмовому вигляді, або докази їх отримання засобами електронної пошти; звіти щодо наданих послуг; докази використання даних послуг у власній господарській діяльності та відповідно отримання позитивного економічного ефекту від укладання угод; обґрунтування доцільності укладання таких угод з урахуванням вартості отриманих послуг; перелік документів на підставі яких було здійснено оціночну вартість отриманих послуг.

Судом встановлено, що між ТОВ "Інженергобуд" (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір № 01/04 про надання юридичних послуг від 02.04.2012 року (а.с. 99-100).

Відповідно до умов зазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати абонентське юридичне обслуговування в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором.

Факт виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів виконаних робіт по договору № 01/04 від 02.04.2012 року (а.с. 102-110) та звітів про надані юридичні послуги (а.с. 192-209).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 111-113).

Також судом встановлено, що між ТОВ "Інженергобуд" (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір № 26/03 про надання маркетингових послуг від 26.03.2012 року.

Відповідно до умов договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника.

Факт виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 87-89) та звітом виконавця маркетингових послуг до договору про надання маркетингових послуг № 26/03 від 26.03.2012 року (а.с. 136-191).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 90-98).

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Законодавче визначення поняття "первинний документ" закріплене положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Інженергобуд" та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, що містять необхідну інформацію про зміст, обсяг та вартість поставлених послуг.

Суд зазначає, що оскільки витрати ТОВ "Інженергобуд" на придбання абонентського юридичного обслуговування у ФОП ОСОБА_3 та витрати на маркетингові послуги придбані у ФОП ОСОБА_4 підтверджуються наявними первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", вказані витрати правомірно віднесені позивачем, відповідно, до складу адміністративних витрат та витрати на збут, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Щодо підтвердження впливу придбаних послуг на результати господарської діяльності підприємства, суд зазначає, що позивач, маючи на меті отримання прибутку, самостійно визначається з видом та об'ємом придбання відповідних послуг, виходячи з виду своєї господарської діяльності. Зі змісту досліджених спірних правочинів, суд не вбачає суперечність чи їх невідповідність нормам цивільного права.

Позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, а відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності та вправі самостійно обирати виконавців послуг.

Згідно штатних розписів по підприємству позивач не має кваліфікованого персоналу, за наявності якого виключається потреба у придбанні юридичних та маркетингових послуг.

Також суд вважає за необхідне вказати, що результат використання в господарській діяльності, отриманих від контрагентів послуг носить в основному оціночний та опосередкований вартісний характер, зокрема, це покращення умов ведення бізнесу, виявлення та попередження юридичних ризиків ведення господарської діяльності, приріст попиту споживачів на продукцію товариства, що в кінцевому результаті призвело або призведе в майбутньому до збільшення обсягів продажу та, відповідно, прибутку підприємства.

Щодо висновків акту перевірки про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат на збут - транспортні послуги, отримані від ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 70080 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на те, що в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

Судом встановлено, що між ТОВ "Інженергобуд" (Клієнт) та ФОП ОСОБА_5 (Перевізник) укладено договір про транспортні послуги № 05 від 25.05.2012 року. (а.с. 61-63)

Відповідно до умов зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта, силами свого представника надати Клієнту послуги, пов'язані з перевезенням його вантажу, а саме: перевезти стояки в кількості 109 штук зі складу ПАТ "Білоцерковський завод ЗБК" (м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39) на склад Клієнта (м. Дергачі).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи рахунком фактурою (а.с. 64), актами здачі-прийняття робіт (а.с. 68-75), товарно-транспортними накладними (а.с. 76-83).

Також, у матеріалах справи містяться копії свідоцтва про державну реєстрацію, про сплату єдиного податку та ліцензія ФОП ОСОБА_5, які надають йому право здійснювати відповідну діяльність з перевезення вантажу. (а.с. 65-67)

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 84).

Щодо висновків, викладених в акті перевірки щодо неможливості визначення на підставі вказаних товарно-транспортних накладних причетності перевезеного товару від ФОП ОСОБА_5 на адресу ТОВ "Інженергобуд", суд зазначає наступне.

Дослідженням товарно-транспортних накладних, укладених між ТОВ "Інжнергобуд" та ФОП ОСОБА_5, встановлено, що як пункт навантаження товару зазначено: м. Біла Церква, у зв'язку з тим, що товар який перевозився ФОП ОСОБА_5 придбаний ТОВ "Інженергобуд" у ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" на підставі договору купівлі-продажу № 71 від 21.05.2012 року.

В свою чергу, товар придбаний ТОВ "Інженергобуд" у ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" реалізований позивачем на адресу ПП "Донком" на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 21.03.2012 року та згідно листа контрагента поставлений безпосередньо на об'єкт будівництва, розташований за адресою: Харківська обл., м. Дергачі, ВЛ "Дергачі-мережі".

Таким чином, судом встановлено, що товар придбаний ТОВ "Інженергобуд" у ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" та реалізований позивачем на адресу ПП "Донком", поставлений позивачем із залученням ФОП ОСОБА_5 безпосередньо на об'єкт будівництва ПП "Донком" у м. Дергачі, у зв'язку з чим у вищевказаних товарно-транспортних накладних і зазначений пункт розвантаження товару: м. Дергачі.

Отже, суд зазначає, що відсутність повної адреси навантаження та розвантаження товару з урахуванням наявності усіх інших реквізитів, зазначених у товарно-транспортних накладних, а також інших первинних документів, спростовує висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на віднесення витрат по цим господарським операціям до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Також суд вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин в підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

При цьому належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Таких доказів під час розгляду справи відповідачем не надано.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з його контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Враховуючи викладене, суд вважає, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000892210 від 19.09.2013 року прийняте на підставі акту перевірки від 02.08.2013 року № 418/20-30-22-01/37878475 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000892210 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2013 року № 0000892210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд" (61145, Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37878475) судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 року.

Суддя А.С. Мороко