Постанова

від 14.05.2014 по справі 820/12816/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р. Справа № 820/12816/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника відповідача Полежаки О.А.

представника позивача Якубенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі № 820/12816/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000892210 від 19.09.2013 року.

06 лютого 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2013 року № 0000892210.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області подала апеляційну скаргу. Заявник просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, а саме: достовірність факту отримання ТОВ "Інженергобуд" послуг від ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 не підтвердилась під час проведеної перевірки підприємства позивача та під час судового розгляду справи, з наданих первинних документів не можливо встановити перелік наданих послуг, їх фактичне отримання, докази їх використання у господарській діяльності ТОВ "Інженергобуд", обґрунтування доцільності надання таких послуг. Заявник заперечує проти реального характеру взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_5 щодо надання транспортних послуг з огляду на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, які не дають змоги встановити перевезення товару саме на адресу ТОВ "Інженергобуд".

Заперечуючи проти апеляційної скарги ТОВ "Інженергобуд" просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року залишити без змін, посилається на незаконність та необґрунтованість вимог заявника.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Інженергобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.11.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.11.2011 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 418/20-30-22-01/37878475 від 02.09.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено збільшення суми податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 254956 грн. (т. 1 а.с. 10-47)

19.09.2013 року на підставі висновків акту перевірки № 418/20-30-22-01/37878475 від 02.09.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 318695 грн., з яких: основний платіж - 254956 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 63739 грн. (т. 1 а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд", суд першої інстанції виходив з того, що договірні правовідносини між ТОВ "Інженергобуд" та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 оформлені належним чином, первинні документи податкової та бухгалтерської звітності містять необхідну інформацію про зміст, обсяг та вартість наданих послуг, тому підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за наслідком взаємовідносин із вказаними контрагентами не вбачається.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом "г" п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У відповідності до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги)

Також, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з викладеного вище, витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Тобто, у позивача виникає право на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму понесених витрат (в тому числі і маркетингових) у процесі здійснення реальної підприємницької діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ "Інженергобуд" (замовник) укладено договір №26/03 щодо надання маркетингових послуг (т. 1 а.с.85-86), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника (п.1 договору). Вичерпний перелік напрямків маркетингових досліджень встановлено пунктом 4 цього договору. Згідно з пунктами 7.2, 7.3 договору №26/03 виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді, при здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання роботи.

На підтвердження факту виконання умов договору до матеріалів справи надано акти надання послуг (а.с. 87-89) та звіт виконавця маркетингових послуг до договору про надання маркетингових послуг № 26/03 від 26.03.2012 року (а.с. 136-191).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 90-98).

З наявного в матеріалах справи звіту виконавця маркетингових послуг вбачається, що ФОП ОСОБА_4 у період березня-грудня 2012 року в тому числі сприяв укладанню договорів, спрямованих на реалізацію товарів замовника, з врахуванням його інтересів, здійснював заходи з підвищення популярності товарів замовника серед споживачів шляхом організації рекламних кампаній, щомісячно розміщував в спеціалізованих інформаційних виданнях об'яви з вказівкою на асортимент товарів та координат замовника (т. 1 а.с.139-137). Згідно з пунктом 5 Договору від 26.03.2012 року №26/03, виконавець зобов'язаний передавати результати досліджень з детальним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, наводити в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін. (т. 1 а.с.85-86).

Колегія суддів, дослідивши підготовлений на виконання договору з ФОП ОСОБА_4 звіт, моніторинг ринку кабельно-провідникової продукції і вибірку комерційних пропозицій по асортименту товарів, вважає, що достовірно встановити належне виконання умов договору №26-03 від 26.03.2012 року не представляється можливим. Дійсно, на підтвердження проведених маркетингових досліджень до матеріалів справи долучені первинні документи податкового обліку та бухгалтерської звітності, такі як акти наданих послуг, звіт, платіжні доручення. Між тим, позивачем не доведено, що в подальшому звіт про проведені маркетингові дослідження було використано для освоєння нових ринків збуту та розширення фінансово-економічної діяльності підприємства, залучення нових клієнтів. Зокрема, до планової виїзної перевірки позивачем не було надано переконливих доказів отримання позитивного економічного ефекту від придбання маркетингових послуг, а саме перевіряючим не надано податкової звітності, яка могла би свідчити зокрема про збільшення прибутку у порівнянні з попередніми звітними періодами, не доведено факт укладання договорів з новими контрагентами на реалізацію товарів ТОВ "Інженергобуд". Організація рекламних кампаній у відповідності до пункту 6 звіту від 28.12.2012 року також жодними достовірними доказами не підтверджена.

Позивачем також не спростовано того факту, що до перевірки у період з 05.08.2013 року по 23.08.2013 року не було подано перелік наданих маркетингових послуг, відомості про потенційних споживачів продукції позивача, перелік товарів, по яким проводились рекламні заходи, звіти щодо наданих маркетингових послуг, що суперечить вимогам п.44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час проведення перевірки уповноважені особи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не мали можливості здійснити аналіз наданих позивачу ФОП ОСОБА_4 послуг, зважаючи на відсутність повного обсягу первинних документів на підтвердження реального характеру проведених маркетингових досліджень.

Також, між ТОВ "Інженергобуд" (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір № 01/04 про надання юридичних послуг від 02.04.2012 року (а.с. 99-100).

Відповідно до умов зазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати абонентське юридичне обслуговування в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору). Юридичні послуги вважаються виконаними після підписання Акта прийому-передачі наданих послуг Замовником або його уповноваженою особою. Акт прийому-передачі наданих послуг підписується сторонами щомісячно (п.1.3, 1.4 договору).

На виконання умов договору №01/04 у період з квітня по грудень 2012 року сторонами щомісяця складались та підписувались акти виконаних робіт по договору № 01/04 від 02.04.2012 року (а.с. 102-110). Виконавцем також складались звіти про надані юридичні послуги (а.с. 192-209).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 111-113).

Проте, з наданих до перевірки підприємства позивача документів не можливо достовірно встановити факт отримання послуг від ФОП ОСОБА_3 Так, позивачем не представлено до перевірки переліку наданих консультацій, претензій із зазначенням відповідних осіб, яким вони надавались, інформацію щодо отримання послуг в усному, письмовому вигляді, або доказів їх отримання у електронному вигляді, звіти щодо наданих послуг, докази використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договору з ФОП ОСОБА_3 Зважаючи на те, що отримання послуг з проведення юридичного обслуговування від ФОП ОСОБА_3 ТОВ "Інженергобуд" не доведено під час проведення перевірки, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок перевіряючих щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат, понесених позивачем за договором №01/04 від 02.04.2012 року.

Крім того, згідно актів прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., оплата ФОП ОСОБА_3 за квітень, травень та червень здійснена в розмірі 92000 грн. за кожний місяць, в з 30.06.2012 року по 31.12.2012 року - у розмірі 36000 грн. за кожний місяць. проте обсяг виконаних робіт в кожному з цих місяців є незмінним.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за наслідком господарських операцій між ТОВ "Інженергобуд" та ФОП ОСОБА_5, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Інженергобуд" (Клієнт) та ФОП ОСОБА_5 (Перевізник) укладено договір про транспортні послуги № 05 від 25.05.2012 року (т. 1 а.с. 61-64).

Відповідно до умов зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта, силами свого представника надати Клієнту послуги, пов'язані з перевезенням його вантажу, а саме: перевезти стояки в кількості 109 штук зі складу ПАТ "Білоцерковський завод ЗБК" (м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39) на склад Клієнта (м. Дергачі).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (а.с. 68-75), товарно-транспортними накладними (а.с. 76-83). Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 84).

Також, у матеріалах справи містяться копії свідоцтва про державну реєстрацію, про сплату єдиного податку та ліцензія ФОП ОСОБА_5, які надають йому право здійснювати відповідну діяльність з перевезення вантажу (а.с. 65-67).

У акті перевірки №418/20-30-22-01/37878475 від 02.09.2013р. відповідач посилався на факт надання до перевірки товарно-транспортних накладних, в яких всупереч вимогам наказу Мінавтотранспорту, Мінстату України від 29.12.1995 року №488/346 не зазначено повної адреси пунктів навантаження і розвантаження, що усуває можливість встановити достовірно факт перевезення товару від позивача (а.с.23).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3 Правил N 363, у редакції, чинній на час здійснення перевезень вантажу, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

У товарно-транспортних накладних, складених на підставі угоди про надання транспортних послуг між ТОВ "Інжнергобуд" та ФОП ОСОБА_5, зазначено пунктом навантаження товару м. Біла Церква та пунктом розвантаження м. Дергачі. Колегія суддів вважає, що вказані ТТН містять інформацію про надані послуги, проте не дають змоги точно встановити та підтвердити надання ФОП ОСОБА_5 та отримання ТОВ "Інженергобуд" транспортних послуг, оскільки відсутні повні адреси пунктів навантаження та розвантаження товару, не надано доказів наявності складських приміщень у м. Дергачі у ТОВ "Інженергобуд" або у будь-кого з його контрагентів, та відповідно не є встановленим факт належності транспортованого вантажу позивачу. Згідно документів, поданих до перевірки позивачем, не було виявлено необхідних транспортних та супроводжувальних документів, складених у відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Всупереч п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України ТОВ "Інженергобуд" не було надано до контролюючого органу всіх необхідних документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ "Інженергобуд".

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі № 820/12816/13-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженергобуд" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 19.05.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.