Постанова

від 31.01.2014 по справі 804/16167/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 р. Справа № 804/16167/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, Молоковича І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового податкового-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0007821703.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2012 року по 31.05.2013 року є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову; обґрунтовуючи свою позицію, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення. Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції посилається на те, що оскаржуване позивачем рішення винесене в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2012 року по 31.05.2013 року.

Матеріалами справи підтверджується, що перевірку проведено на підставі підпункту 75.1.2 пункту75.1 статті75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 12.08.2013 року №170. З матеріалів справи також вбачається, що за результатами перевірки складено акт від 23.08.2013 року №310/1/НОМЕР_2 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.05.2013 року (далі - акт перевірки від 23.08.2013 року).

Згідно змісту акту перевірки від 23.08.2013 року враховуючи наявність актів перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_5 у перевіряємому періоді, а також у зв'язку з ненаданням ним до перевірки дорожних листів до товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних, документів на зберігання товару, а також враховуючи те, що операції між позивачем та покупцями не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання товарно-матеріальних цінностей або здійснення діяльності, - посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про нереальність господарських операцій та нікчемність договорів суб'єкта перевірки у перевіряємому періоді.

На підставі цього відповідно до висновків даного акту перевіркою встановлено порушення пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1 статті 177, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження суми оподатковуваного доходу за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму1151518,74 грн.

На підставі акту перевірки від 23.08.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0007821703, яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1439398,43 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1151518,74грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 287879,69 грн.

Суд вважає такі висновки посадових осіб ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська необгрунтованими з огляду на наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що фактично у перевіряємий період позивач здійснював діяльність з оптової торгівлі автомобільними запчастинами. Так, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська виданий патент на здійснення оптової торгівлі акумуляторами серії ТПБ №621920, що діє до 31.03.2016 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом під час розгляду справи встановлено, що, здійснюючи господарську діяльність, протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини щодо придбання акумуляторів з: ТОВ «ВЕСТА-ДНІПРО» (код 31950849), ТОВ «ВЕСТА-ІНДАСТРІАЛ» (код 32702174), ТОВ «ІН-ВЕСТА», (код 33474134), та щодо продажу акумуляторів з: ТОВ «АВТОАКУМ» (код 34845955), ТОВ «ТЕХКОМПЛЕКТ» (код 32804524), ТОВ «БІЛД КОМПАНІ» (код 37545051), ТОВ «ФОРЕСТ ТРЕЙД» (код 35986121), ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс» (код ЄДРПОУ 36641718), ПП «Кенгуру» (код 33974327), ОСОБА_6, ПП «Промтехтрейд» (код ЄДРПОУ 32741810), ТОВ «АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 3906304), ТОВ «СТУДІЯ» (код ЄДРПОУ 35151019), ТОВ «ПРОМТОРГМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 35151019), ТОВ «КУРСІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35337747), ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕЛЬТА» (код ЄДРПОУ 35534315), ТОВ «ІВМАР» (код ЄДРПОУ 37430415), ТОВ «ЕНЕРГОАВТОСТАРТ» (код ЄДРПОУ 35449906), ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЛИНКРУСТ» (код ЄДРПОУ 36694764), ТОВ «АФСО» (код ЄДРПОУ 19037572), ТОВ «АВТО-СИЛА» (код ЄДРПОУ 37005858), ТОВ «ДАЙКОР ТОРГ» (код ЄДРПОУ 38211929), ТОВ «ВАСГАРД» (код ЄДРПОУ 38278391), ТОВ «БРАВО СРЛ» (код ЄДРПОУ 34527595), ТОВ «БІОСТАР» (код ЄДРПОУ 38278475), ТОВ «АКОПТ» (код ЄДРПОУ 37999413).

У ході судового розгляду справи позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами поставки надано, а судом досліджено та долучено до матеріалів справи первинну та бухгалтерську документацію по правовідносинам з вказаними контрагентами.

Посадові особи податкового органу посилаються на відсутність у видаткових накладних, наданих до перевірки, підписів про отримання товару. Проте, суд вважає, що такі порушення при складанні видаткових накладних не спростовують фактичного виконання господарських операцій. Натомість, інших зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки від 23.08.2013 року не зафіксовано.

Окремо суд зазначає, що позивач є фізичною особою - підприємцем, бухгалтерського та фінансового обліку не веде, оскільки вимоги чинного законодавства України не зобов'язують відповідача вести такий облік. Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1025 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення фізичні особи-підприємці зобов'язані вести лише книги обліку доходів і витрат, яку позивач веде, на підтвердження чого надав її до перевірки, що не заперечується і представником відповідача. Податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість позивач формує на підставі виписаних та отриманих податкових накладних.

Крім того, актом перевірки від 23.08.2013 року підтверджується, що розрахунки між позивачем та контрагентами за поставлені товари проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника та частково в готівковій формі. Показники результатів продажу підприємцем відображено в податковій звітності, а податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності сплачено до бюджету.

Щодо доводів відповідача в обґрунтування своєї позиції про взаємовідносини позивача з контрагентами, які припинили діяльність на підставі рішення суду або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності), а також про ненадання ФОП ОСОБА_5 договорів на перевезення товару, дорожніх листів до товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, суд зазначає таке.

В порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України представниками суб'єкта владних повноважень - відповідача не доведено у встановленому законодавством України порядку, а в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що на момент здійснення господарських операцій позивачем з зазначеними підприємствами-контрагентами останні не знаходилися на податковому обліку як платники, їх свідоцтва про державну реєстрацію або свідоцтва про реєстрацію платників податків на додану вартість були анульовані, або докази того, що правочини з цими суб'єктами господарювання та їх первинні, бухгалтерські або податкові документи визнані у встановленому законодавством України порядку недійсними.

Судом також критично оцінюються посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання або продажу товару. Так, обґрунтовуючи необхідність наявності у ФОП ОСОБА_5 товарно-транспортної накладної, в акті перевірки, зокрема, на сторінці 17, відповідач посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р.

Згідно розділу 1 вищезазначених Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, закріпленою в ухвалі від 19.02.2013 по справі №9991/64514/11.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207.

Згідно вказаного переліку, для перевезення вантажу у внутрішньому сполученні необхідними є наступні документи: для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність ТТН не є обов'язковою, а достатньою буде наявність накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Відповідно до цього, враховуючи те, що позивач не залучав до перевезень товару сторонніх перевізників, то такий товар, до моменту передачі його контрагентам-покупцям є таким, що перевозився для власних потреб ФОП ОСОБА_5, відтак висновки відповідача про не підтвердження факту приймання-передачі товару в силу відсутності товарно-транспортних накладних є необґрунтованими.

Крім того, безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю товарно-транспортних накладних або дорожнього листа. За наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Зазначена правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, закріпленою в ухвалі від 26.06.2012 року по справі № К/9991/16335/12.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача щодо обставин прийому-передачі товару покупцям пояснив, що він згідно угоди оренди від 05.01.2010 року №5 має приміщення під склад 200 кв.м. та приміщення площею 55 кв.м.; на підставі угоди від 01.03.2012 року №5 складське приміщення площею 300 кв.м. та нежиле приміщення площею 100 кв.м.; на підставі угоди оренди від 01.12.2012 року №8 приміщення під склад площею 150 кв.м. та приміщення площею 50 кв.м., що розташовані в адміністративному будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Старокодакська, 7. Також підприємець зазначив, що використовував працю найманих працівників, в тому числі комірника. Таким чином, позивач мав складські приміщення та трудові ресурси, які економічно необхідні для виконання постачання товарно-матеріальних цінностей або здійснення господарської діяльності. При цьому, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, товар відвантажувався самими покупцями чи залученими або власними транспортними засобами, видатки на транспортування товару позивачем не відображались в обліку.

Отже, дані доводи також не підтверджують висновку відповідача стосовно нереальності наведених господарських операцій.

Посилання на сторінках 21-42 акту перевірки від 23.08.2013 року на необхідність застосування Інструкції про порядок приймання продукції вироничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції вирбничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 суд також вважає необґрунтованим та безпідставним. Положення цих Інструкцій застосовуються у випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними положеннями договору не передбаченого іншого порядку приймання продукції. В даному випадку суд вважає, що договори мають достатньо положень щодо приймання-передачі товару. Крім того, наявність або відсутність документів, складання яких передбачено вказаними інструкціями, не доводить та не спростовує реальність господарських операцій та правильність нарахування суми оподатковуваного доходу.

Суд звертає увагу, що в ході перевірки Державна податкова інспекція не зафіксувала порушень з боку ФОП ОСОБА_5 під час набуття продукції при здійсненні господарських операцій з продавцями продукції та відображенні їх результатів в бухгалтерському та податковому обліку. Не виявлено й порушень в частині відображення залишків продукції на складі на предмет відповідності обліковим документам наявності товару.

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального здійснення позивачем з контрагентами господарських операцій з поставки акумуляторів, зазначених у первинних та облікових документах, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності зазначених господарських операцій.

Відповідно до пояснень представника податкового органу, викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову, висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_5 від 23.08.2013 року також ґрунтуються та зроблені з урахуванням наявної у контролюючого органу податкової інформації, а саме:

- акту від 22.08.2012 року №2372/22-5/36641718, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс» (код ЄДРПОУ 36641718) за період з 23.09.2009 року по 30.06.2012 року;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПП «Промтехтрейд» (код ЄДРПОУ 32741810) з питання проведення господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_5 за січень 2012 року та березень 2012 року;

- акту від 10.09.2012 року №935/225/33906304, складеного ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ «АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 3906304) з питання проведення господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 за травень 2012 року;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ «СТУДІЯ» (код ЄДРПОУ 35151019) з питання проведення господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ «ПРОМТОРГМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 35151019) з питання проведення господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «КУРСІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35337747) з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року та березень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕЛЬТА» (код ЄДРПОУ 35534315) з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «ІВМАР» (код ЄДРПОУ 37430415) з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року та березень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «ЕНЕРГОАВТОСТАРТ» (код ЄДРПОУ 35449906) з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року та березень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЛИНКРУСТ» (код ЄДРПОУ 36694764) з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року та березень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «АФСО» (код ЄДРПОУ 19037572) з ФОП ОСОБА_5 за січень 2012 року та березень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 07.08.2012 року №1514/172/217851531, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення господарських взаємовідносин між ТОВ «АВТО-СИЛА» (код ЄДРПОУ 37005858) з ФОП ОСОБА_5 за січень та березень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 08.02.2013 року №1371520/38211929, складеного Кіровоградською ОДПІ щодо проведення господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ «ДАЙКОР ТОРГ» (код ЄДРПОУ 38211929) за серпень 2012 року;

- акту від 20.12.2012 року №649/22-417/38278391, складеного Західною МДПІ м. Харкова по ТОВ «ВАСГАРД» (код ЄДРПОУ 38278391) з ФОП ОСОБА_5 за вересень 2012 року щодо проведення господарських взаємовідносин з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 11.02.2013 року №568/22-1/34527595, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за період з 01.08.2012 року по 30.09.2012 року та матеріали перевірки ФОП ОСОБА_5 проведення господарських взаємовідносин з ТОВ «БРАВО СРЛ» (код ЄДРПОУ 34527595) за вересень 2012 року та питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 19.12.2012 року №648/22-417/38278475, складеного Західною МДПІ м. Харкова та матеріали перевірки проведення господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «БІОСТАР» (код ЄДРПОУ 38278475) за вересень 2012 року з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- акту від 24.09.2012 року №401/22-417/37999413, складеного Західною МДПІ м. Харкова по ТОВ «АКОПТ» (код ЄДРПОУ 37999413) та матеріали перевірки ФОП ОСОБА_5 з питання проведення господарських взаємовідносин з ТОВ «АКОПТ» (код ЄДРПОУ 37999413) за травень 2012 року щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що висновки оскаржуваної перевірки не можуть ґрунтуватися лише на підставі зазначених актів, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окремо слід зазначити, що відповідач, посилаючись на сторінках 17-18 акту перевірки від 23.08.2013 року на недійсність та нікчемність правочинів, на думку суду, дійшов безпідставних висновків. Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт оскаржуваної перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ФОП ОСОБА_5 порушити публічний порядок; не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається зі змісту акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Правочини, зазначені в акті оскаржуваної перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ФОП ОСОБА_5 на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Таким чином, викладені в акті перевірки судження перевіряючого про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України також не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд також зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповдіно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати в тому числі на підставі вивчення первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом встановлено факт реального існування вказаних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами, та спростовано відповідні висновки податкового органу.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реальності господарських відносин між позивачем та суб'єктами господарювання - контрагентами, зазначеними у первинних документах, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності операцій за спірними правочинами. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарських операцій, здійснених ФОП ОСОБА_5 та його контрагентами у перевіряємому періоді, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, відповідачем неправомірно встановлено заниження суми оподатковуваного доходу за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму1151518,74 грн. Зазначене свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0007821703, яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1439398,43 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1151518,74грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 287879,69 грн.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 629,10 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0007821703, яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1439398,43 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1151518,74грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 287879,69 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 629,10 грн. (шістсот двадцять дев'ять грн. 10 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 січня 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко