Ухвала

від 17.02.2015 по справі 804/16167/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 804/16167/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 01.09.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року

у справі № 804/16167/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т.5 а.с.58) просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0007821703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена податковим органом без наявних підстав для її проведення, а в ході перевірки податковий орган вийшов за межі повноважень, чим порушив ст. 19 Конституції України та ст. 19, 20, 21 78 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами здійснені в межах правового поля України, а саме: на момент здійснення господарських операцій контрагенти знаходились на податковому обліку як платники податків, свідоцтва про державну реєстрацію та про реєстрацію платників податків на час здійснення операцій не були анульовані, первинні бухгалтерські та податкові документи не визнанні у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. В акті перевірки відповідач посилається на Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність на підставі Податкового кодексу України та на дані перевірки контрагентів позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0007821703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1439398,43 грн., в тому числі за основним платежем - 1151518,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 287879,69 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.6 а. с.187), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами не надано договори на перевезення, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, а самі господарські операції мають наступні ознаки нереальності здійснення: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, контрагенти не знаходяться за місцезнаходженням. Відповідач зазначає, що первинні документи позивача через юридичну дефектність не можуть вважатись первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не можуть свідчити про реальне виконання господарських операцій та правомірність їх відображення в податковому обліку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.05.2013, за результатами якої складено акт №310/1/НОМЕР_1 від 23.08.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.164.1 ст.164, п.177.1, 177.2 ст.177, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми оподатковуваного доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб за 2012 рік на суму 1151518,74 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з даних актів перевірок контрагентів позивача (покупців) у перевіряємому періоді, а також у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки дорожніх листів до товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних, документів на зберігання товару. Податковий орган, зазначаючи, що операції між позивачем та покупцями не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання товарно-матеріальних цінностей або здійснення діяльності, встановив нереальність господарських операцій та нікчемність договорів позивача з його покупцями.

З огляду на вказані обставини, за твердженням податкового органу позивач мав віднести до складу доходів відповідного податкового періоду суми коштів, отримані від його контрагентів, без виключення суми податку на додану вартість, що входить до ціни проданих товарів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007821703 від 26.09.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 439 398,43 грн., в т. ч. 1151518,74 грн. за основним платежем, 287879,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 ПК Кодексу України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту177.2 ст.177 та пункту 178.3 ст.178 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює діяльність з оптової торгівлі автомобільними запчастинами. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська позивачу виданий патент на здійснення оптової торгівлі акумуляторами серії ТПБ №621920, що діє до 31.03.2016.

Протягом періоду, що перевірявся, позивач здійснював господарські операції щодо придбання акумуляторів з контрагентами ТОВ «ВЕСТА-ДНІПРО» (код 31950849), ТОВ «ВЕСТА-ІНДАСТРІАЛ» (код 32702174), ТОВ «ІН-ВЕСТА», (код 33474134), та щодо продажу акумуляторів з контрагентами ТОВ «АВТОАКУМ» (код 34845955), ТОВ «ТЕХКОМПЛЕКТ» (код 32804524), ТОВ «БІЛД КОМПАНІ» (код 37545051), ТОВ «ФОРЕСТ ТРЕЙД» (код 35986121), ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс» (код ЄДРПОУ 36641718), ПП «Кенгуру» (код 33974327), ОСОБА_3, ПП «Промтехтрейд» (код ЄДРПОУ 32741810), ТОВ «АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 3906304), ТОВ «СТУДІЯ» (код ЄДРПОУ 35151019), ТОВ «ПРОМТОРГМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 35151019), ТОВ «КУРСІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35337747), ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕЛЬТА» (код ЄДРПОУ 35534315), ТОВ «ІВМАР» (код ЄДРПОУ 37430415), ТОВ «ЕНЕРГОАВТОСТАРТ» (код ЄДРПОУ 35449906), ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЛИНКРУСТ» (код ЄДРПОУ 36694764), ТОВ «АФСО» (код ЄДРПОУ 19037572), ТОВ «АВТО-СИЛА» (код ЄДРПОУ 37005858), ТОВ «ДАЙКОР ТОРГ» (код ЄДРПОУ 38211929), ТОВ «ВАСГАРД» (код ЄДРПОУ 38278391), ТОВ «БРАВО СРЛ» (код ЄДРПОУ 34527595), ТОВ «БІОСТАР» (код ЄДРПОУ 38278475), ТОВ «АКОПТ» (код ЄДРПОУ 37999413).

Господарські операції з наведеними вище контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Суд першої інстанції дав належну оцінку поданим позивачем документам на підтвердження здійснення відповідних господарський операцій.

За висновками суду першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, відсутність у видаткових накладних, наданих до перевірки, підписів про отримання товару, про що зазначає відповідач, не спростовує фактичного виконання господарських операцій з поставки позивачем товару своїм контрагентам за наявності інших доказів поставки товару.

Стосовно посилання відповідача, на відсутність документів, які підтверджують перевезення товару, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З цього приводу суд першої інстанції правильно постався також на Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 N 207.

Згідно вказаного Переліку, для перевезення вантажу у внутрішньому сполученні необхідними є наступні документи: для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою. Достатнім є наявність накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивач не залучав до перевезень товару сторонніх перевізників, товар, до моменту передачі його контрагентам-покупцям є таким, що перевозився для власних потреб позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача про не підтвердження факту приймання-передачі товару через відсутність товарно-транспортних накладних є необґрунтованими.

Також судом першої інстанції встановлено, відповідачем не спростовано, обставини на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з продажу товару, а саме: наявність у позивача відповідних складських приміщень згідно договорів оренди від 05.01.2010 №5, від 01.03.2012 №5, від 01.12.2012 №8, найманих працівників, в тому числі, комірника, тобто умов та ресурсів, економічно необхідних для поставки товарно-матеріальних цінностей.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, в ході перевірки відповідачем не встановлено порушень з боку позивача під час набуття товару при здійсненні господарських операцій з продавцями та відображенні їх результатів в бухгалтерському та податковому обліку. Не виявлено і порушень в частині відображення залишків продукції на складі на предмет відповідності обліковим документам наявності товару.

Отже надані позивачем і досліджені судом первинні документи в їх сукупності свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій з поставки акумуляторів, що спростовує висновок відповідача щодо не підтвердження підприємцем зазначених господарських операцій.

Також з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент укладення та реалізації договорів поставки контрагенти позивача (покупці) мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності зазначених вище договорів поставки.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання договорів поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори поставки не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би факти порушення норм податкового законодавства вказаними особами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Колегія суддів зазначає, що використання податковим органом актів перевірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, тощо не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки інших осіб - контрагентів позивача не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акти перевірки інших платників податків, якими встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагентів позивача, яка не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

В акті перевірки від 23.08.2013 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності позивача, або інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізацію вказаних операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для формування складу доходу з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, про що прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 804/16167/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко